В черговий раз у газеті “День” вийшов огляд релігійних новин світі (номер за 18.02.2004 р.). Як і попередні аналогічні огляди, що публікувалися в “Дні”, тут проводиться відповідна тематична лінія. Якщо припустити, що релігійна підбірка, яку готує в газеті журналістка К.Гудзик, відбиває дійсну картину релігійного життя світу, то виходить, що більш шкідливої релігійної структури, ніж православна Церква (особливо Руська православна), годі й придумати. З розповіді про конфлікт в Абхазії випливає, що в ньому винна сучасна Росія (а чому не Грузія?). А недавній візит до Москви президента Папської Ради зі сприяння християнській єдності кардинала Вальтера Каспера теж виявився непоганим приводом для критики “Московської патріархії”, яка “займає до Ватикану помітно жорсткішу позицію, рідше згадує "сестринську спорідненість" і постійно поповнює "чорний список" католицьких гріхів перед православ'ям”. Цікаво, то на думку журналістки православні винні в тому, що змушені рідше згадувати про свою “спорідненість” із католиками, чи, можливо, все ж католики винні в тому, що їх православні брати уже не можуть вважати їх за своїх родичів?
А Москва, як завжди, виступає тут якимсь страшенним монстром, на фоні якого інші православні патріархи навіть втрачають здатність приймати самостійно рішення. Так, недавній протест Вселенського патріарха Варфоломія з приводу можливого заснування греко-католицького патріархату в Москві, звісно, був прийнятий “абсолютно очевидно, що під серйозним тиском Москви”. Хоча тут газета більше образила не абстрактну “Москву”, а Константинопольського первосвятителя.
Одразу два столичні видання – “Сегодня” за 18.02.2004 р. і “Україна молода” за 20.02.2004 р. дали тривожне повідомлення про те, що біля Софійського собору в Києві планується звести великий десятиповерховий будинок. Як розповідає газета “Сегодня” (матеріал О.Гук і О.Марущака “К святой Софии "подбирается" новая стройка”), “мэр Киева Александр Омельченко подписал распоряжение, разрешающее завершить строительство административного здания с 10-этажной пристройкой в переулке Рыльского, 4, - в историческом ареале города. Сроки определены - с 20 февраля по 20 декабря тротуар и проезжая часть переулка будут временно заняты стройплощадкой и пешеходной галереей”.
Даний факт прокоментувала газеті заступник директора з науки заповідника "Софія Київська" Ірина Марголіна: "Впервые слышу о новом строительстве... Даже не знаю, что сказать... Пока мы спим спокойно… Неужели снова повторится та же история, что с фитнес-центром? Если строительство действительно начнут, то, думаю, мы вновь будем бороться против него, как тогда, полтора года назад".
Проте газета “Україна молода” налаштована дещо скептично з приводу даного будівництва. У замітці “Святиня хмарочоса не знесе, а хмарочос святиню – може” зазначається, що невідомо, чи вдасться замовнику будівництва – банку “Донкредитінвест” реалізувати свою ідею до кінця. “…попередня спроба збудувати у 2002 році поряд із Софією на тому ж таки провулку Рильському фітнес-центр зазнала фіаско. Тоді справу про правомірність будівництва центру в охоронній зоні заповідника за численними зверненнями киян навіть розглядали у суді”. Будемо сподіватися, що сьогоднішня спроба “наїхати” на собор не завдасть шкоди нашій національній святині.
Тижневик “Киевский регион” за 19-25.02.2004 р. у статті В.Ковальського “У отца Федора каются убийцы и психи” розповідає про широку соціальну роботу, яку проводить Свято-Кирилівська парафія у м.Києві. У матеріалі розповідається про непростий життєвий шлях, який пройшов настоятель цього храму протоієрей Федір Шеремета перед тим, як очолити Кирилівську парафію. Також автор розповідає маловідомі деталі парафіяльних буднів. “Кирилловская церковь имеет свое хозяйство в селе Малая Тарасовка Барышевского района: 60 гектаров арендованой земли, трактора, комбайн, сеялки, веялки, коровы, свиньи, куры. За счет этого она проводит благотворительные акции и содержит столовую для больных и бедных. Своими силами отремонтировано 25-е отделение больницы, в котором раньше была тюрьма. Теперь там сестры милосердия ухаживают за бездомными и душевнобольными, которые живут в своем мире, изолированном от общества…
Когда протоиерей Шеремета впервые переступил порог клиники, больные его обступили, ощупывали рясу и с недоумением спрашивали друг друга: “Неужели это настоящий поп?”. Многие думали, что врачи просто обманывают: дескать, нарядили “своего человека” в священнические одежды. Убедившись, что он не “ряженый”, пациенты сразу же начали открывать свои души, просили крестики, свечи, иконки…
Несмотря ни на какие невзгоды, Кирилловская церковь продолжает ухаживать за больными, в том числе и за теми, на которых уже и родственники, и врачи давно махнули рукой”.
Вищенаведена стаття цінна тим, що однаково може зацікавити як віруючого читача, так і нецерковного, адже проблема психічно хворих людей актуальна на сьогодні для всіх. І висвітлення діяльності Церкви в цьому напрямі – непогана тема для будь-якого видання.
У газеті “Голос України” за 18.02.2004 р. Я.Стадільна розповідає у статті “Місце упокоєння і воскресіння” про християнські святині Єрусалиму. Особливо цікавими в статті є розповіді про початок будівництва у IV столітті храму на місці воскресіння Христового. “Коли 325 року Олена, мати Костянтина Великого, знайшла гробницю Христа, Костянтин велів спорудити на цьому місці першу церкву. З пагорба вивезли всі скелі, крім двох – самої Голгофи, на якій було піднято хрест, і гробниці Христа, котру відокремили величезною ротондою. Цю церкву зруйнували перси 614 року. Потім було ще чимало відновлень і руйнувань”.
Також захоплююче описує журналістка процес отримання Благодатного вогню напередодні Великодня. “На середині ложа Гробу Господнього ставлять лампаду, наповнену олією, але без вогню. Потім входить православний патріарх. У цей час у храмі вимикають світло, і настає напружена тиша. Перед сходженням вогню храм опромінюють яскраві спалахи, миготять блискавки, що часто проходять через людей, що стоять, не заподіюючи їм шкоди. В цей само час виходить православний патріарх, який благословляє тих, хто зібрався і роздає Благодатний вогонь. Причому в перші години він має дивні властивості – не пече руки”. |
