Майже двохтисячолітня історія християнства на Афоні увібрала в себе багато великих імен і подій.

В І столітті, через декілька років після Вознесіння Господа нашого Іісуса Христа, майбутню історію Афонського півострова визначила наступна подія - його відвідала Пресвята Богородиця. Зійшовши на берег, як пише святий Стефан Святогорець, Вона сказала: "Місце це хай буде моїм жеребом, котрий даний Мені Сином і Богом Моїм! Нехай буде благодать Божа на місці цьому і на тих, які живуть тут з вірою і благоговінням. Цьому місцю Я буду Заступницею і піклуватимусь за нього до Бога". З того часу Афон став уділом Божої Матері.

В Х столітті до берегів Афону чудесно прибула чудотворна ікона Пресвятої Богородиці - "Портаітисса" ("Вратарниця"), яка знаходиться в Іверському монастирі, від чого ще називається "Іверською".

Перші згадки про окремих Афонських іноків-подвижників відносяться до ІV століття, а в VІІ столітті візантійський імператор Костянтин Погонат віддав півострів в повне розпорядження монахів, і з тих пір тут почали виникати монастирі. Так, з часом Афон став так званою монашою республікою, куди за велінням Божої Матері не ступає жіноча нога.

Нерозривною з історією афонського чернецтва є історія монашества на Русі. Адже в першій половині ІХ століття на Афоні ніс подвиги та прийняв постриг монах Антоній - майбутній великий преподобний, засновник Києво-Печерського монастиря та родоначальник усього руського чернецтва.

Серед нині діючих на Афоні 20 монастирів визначне місце займає Свято-Пантелеймонівський руський монастир. Братія завжди радо і щиро зустрічає паломників. Зазвичай відвідини монастиря розпочинаються молебнем перед найшанованішою святинею обителі - чесною главою святого великомученика і цілителя Пантелеймона. В особливо урочистих випадках розкручуються панікадила як знак духовної радості і торжества.

Ще в цьому монастирі зберігається декілька часток Животворящого древа Хреста Господнього, частки мощей святого Іоанна Предтечі, десяти апостолів, святителя Миколая Чудотворця, багатьох афонських подвижників. Зберігається там і стопа святого всехвального Христового апостола Андрія Первозванного, благовіствуванням якого була освячена наша земля. Благоговійно вшановуються чудотворні ікони: Божої Матері "Ієрусалимська", Іоанна Предтечі, великомученика Пантелеймона, мученика Харлампія.

Про багатство монастирської бібліотеки свідчать 2 тисячі грецьких і слов'янських рукописів та біля 20 тисяч друкованих книг.

Живе монастир за своїм особливим уставом, коли і молитва, і праця, і трапеза є спільною для всіх. Богослужіння відправляються в Свято-Пантелеймонівському та Свято-Покровському храмах. Ігуменом монастиря є священноархімандрит Ієремія, що несе на Святій Горі послух уже більше 30 років. Сьогодні братія монастиря нараховує 60 чоловік.

На Святу Гору приїздили та подвизались іноки різних національностей: греки і серби, болгари і румуни, грузини і молдавани, і серед них дуже багато вихідців з України. У наших предків козаків була традиція: останні роки життя присвячувати Богу. Багато з них, після подвигів на захист Батьківщини, приходили на Святу Гору, де віддавалися подвигам посту і молитви. Велика монастирська костниця, де покояться, за афонською традицією, з надписами останки монахів, є тому свідченням.

Паломництво на Святу Гору відрізняється від відвідання інших святих місць можливістю доторкнутися до збереженої в віках традиції монашого подвигу, переданого нам у спадок від святих отців молитовного досвіду святогорців. Богом просвітлені старці та благодатні умови для подвижництва діють наче магніт, прикликаючи до себе тих, хто шукає богопізнання.