 | | |
Хвилини такого прозріння бувають і в кожного із нас. Раптом усе стає таким зрозумілим — і буття Боже, і безсмертя людської душі... Що ж може викликати таке почуття, таке високе прозріння і просвітлення? — Краса Божественного Всесвіту, мудрість і закономірність у всьому, успіх чи невдача, радість чи горе, щастя чи нещастя. На темному небосхилі нашої свідомості, яку так часто покривають хмари житейської суєти і дріб’язкових турбот, настає раптом прояснення, і людина співає «Осанна!».
Єрусалимський народ, який цього дня виголошує Христу: «Осанна! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє, Цар Ізраїлів», вже через кілька днів буде кричати: «Розіпни, розіпни Його!» Це ж, на жаль, відбувається і з нами. Змінюється швидко наш настрій, а з ним втрачається й просвітлення. Єрусалимляни швидко забули радісне «осанна» й почали вимагати смерті Невинного. Ще чути вигуки вітання і радісного «осанна», а Іуда замислює зрадити Христа. Своїми гріхами і беззаконнями, неправдою і нечистотою люди кожного разу зраджують Бога і вимагають Його нових страждань і нового розп’яття.
Зустрічаючи нині вірою, серцем і душею грядущого на закланіє Божественного Агнця, пам’ятаймо, що в наших серцях живе «осанна», даймо можливість розвиватися цьому стану на славу Божу і для нашого спасіння. Коли ж нас мучить лють, роздратування, заздрість, зневіра чи туга, — згадаймо, що в Христі наше просвітлення і напоумлення.
Свято Входу Господнього в Єрусалим — це свято торжества і радості, але ж це і початок Страстей Господніх, початок того великого нерозуміння людського, неповинною жертвою якого став Господь наш Ісус Христос. Жителі Єрусалиму хотіли бачити в Ньому земного царя і Владику, а Його царство і володарювання – нескінченне, навічно, для всіх народів і поколінь. Вони хотіли бачити в Ньому визволителя Ізраїля, а Він прийшов звільнити весь світ від гріха й смерті. Він — сама вічність. Він іде через віки, творить велике й божественне Благо людині, яка осягне це і стане спадкоємцем Христових дарів.
Горе тому, хто не сприймає цього, хто далекий від цього, бо той сам себе робить убогим. Дитяча невинність, вказуючи на яку Христос говорив: «Таких є Царство небесне», зачарована його Божественною красою, посилає йому щиру хвалу: «Осанна синові Давидовому...». Будемо ж і ми подібні до цих дітей сьогодні, і завтра, і завжди.
Пройдемо зі смиренням і сокрушенним серцем разом з Христом через ці страшні дні і події страстей Господніх, що наступають. Будемо страждати разом з Христом під час Його Хресної дороги. Нехай беруть в цьому участь наш розум, наше серце, наша душа, бо співчуття, співрозпинання, співумирання з Христом обов’язково приводять до воскресіння з Ним. |
