 | | |
“Є таке поняття тюремне служіння. Що воно означає, знає і православний, і, взагалі, кожний християнин, адже згідно зі Святим Письмом, дбати про тих, хто страждає, святий обов’язок кожної віруючої людини. Однак не всі, мабуть, належно ставляться до цієї справи. Зараз ми намагаємось відродити кращі традиції Православної Церкви, що були перервані десятиліттями атеїстичного режиму. Зокрема, Синодальний військовий відділ здійснює духовно-пастирську роботу в місцях позбавлення волі. Є вагомі напрацювання в цій галузі. Майже кожна в’язниця має священика, який опікується засудженими. Дуже важливо, щоб суспільство зрозуміло, яке велике значення має ця опіка. Нажаль, є люди, які ставляться до засуджених, як до тих, хто назовсім залишили суспільство і ніколи вже до нього не повернуться. Пам’ятаєте рекламний салоган: “У кожному під’їзді живе один хворий на СНІД”. Якщо міркувати таким чином, то я можу сказати, що в кожному великому житловому будинку мешкає двоє засуджених. Але ж це люди, з якими ми маємо працювати і спілкуватися. Є багато засобів і механізмів, до яких у когось руки не доходять, комусь це не цікаво, але я сподіваюся, що Українська Православна Церква буде і надалі показувати належний рівень духовної опіки і залучатиме до цієї справи всі сили суспільства.
Відрадно, що є повне взаєморозуміння з Державним департаментом з питань виконання покарань. Функціонує Громадська рада, до якої включено мене, як представника від Православної Церкви і ми вже починаємо розвивати справу розбудови взаємодії суспільства і влади, і Церкви в питаннях соціальної опіки над тими, хто колись зробив життєву помилку. Ми робити все можливе, щоб ув’язнені не просто відбули встановлений правосуддям термін, а щоб вони повернулися до суспільства кращими. Нехай Господь нам в тому допоможе!” |
