 | | |
Цей святий допомагає людям на суші і на морі, в темницях і в лікарнях. Він допомагає кожній родині і кожній людині, яка прикликає його святе ім’я. Він допомагає Церкві і суспільству.
Святитель Миколай — це один з небагатьох святих Церкви Христової, котрого вшановують не тільки всі православні люди, але і всі християни і навіть нехристияни. Це дуже показово, тому що до порожнього колодязя за водою ніхто не піде. Кожен із нас хоча б раз у житті звертався за допомогою до святителя Миколая і отримував її. Про це свідчить велика кількість храмів на честь святителя Миколая на теренах нашої землі. Саме ім’я – Миколай – одне із найбільш поширених у нашому народі. Це свідчить про бажання батьків мати саме святителя Миколая небесним покровителем для своїх синів.
Одним з перших храмів, побудованих рівноапостольною княгинею Ольгою у Києві, був саме Свято-Миколаївський храм. Його спорудили над могилою князя Аскольда – першого руського князя-християнина, якого у хрещенні звали Миколаєм.
Древній Київ зберігає пам’ять про чудесне врятування святителем немовляти, який потонув у Дніпрі. Великий чудотворець, почувши скорботні молитви батьків, вночі вийняв хлопчика з води, оживив його і поклав на хорах храму Святої Софії перед своїм чудотворним образом. Тут вранці і знайшли врятовану дитину щасливі батьки.
В особі святителя Миколая ми маємо заступника перед престолом Божим, скорого помічника, лікаря, визволителя й розрадника.
Про святителя Миколая можна сказати словами святого апостола Павла: “Усе можу в Іісусі Христі, Котрий мене зміцнює”. Святий Миколай жив не для себе, але для людей, а, отже, - для Господа. Він завжди був з хворими і жебраками, з тими, хто плакав і побивався.
Житіє святителя Миколая рясніє багатьма прикладами допомоги святого людям. Але один з них особливо втішає наше серце. У місті Патри один чоловік, який мав трьох дочок, збанкрутівши, вирішив, аби не померти з голоду, торгувати своїми дітьми. Дізнавшись про це, святитель Миколай вночі, таємно, подав три вузлики золота, позбавивши тим самим родину від гріховного падіння, а безприданниці змогли щасливо вийти заміж. Подібні приклади, що їх ми зустрічаємо у житії, переконують нас у тому, що життя святителя Миколая було переповнено справами любові і милосердя.
Цей святий мав чисте серце, наповнене любов’ю до людей, і лагідний дух. Та коли йшлося про захист Істини, святитель Миколай був ревносним у цьому. У 325 році святитель брав участь у Першому Вселенському Соборі у Нікеї, де було прийнято Символ Віри.
Сама істина явила нам святителя Миколая правилом віри, образом лагідності. Своїм смиренням він досягнув висоти, своєю убогістю — багатства.
Дійшовши до глибокої старості, святитель Миколай мирно відійшов до Господа в другій половині IV століття. Його святі мощі почивають сьогодні в італійському місті Барі, де вже протягом багатьох століть виточують цілюще миро, від якого і сьогодні багато хто отримує зцілення.
Віруючі вшановують святого і приходять до нього з молитвою. Святитель Миколай завжди був з нашим народом, він постійно присутній серед нас і чудодійно допомагає нам у справі спасіння, він завжди поспішає на допомогу до тих, хто його кличе. Він молить Бога про всіх людей, щоб Господь освятив нас істиною Своєю, аби за його прикладом ми ввійшли в радість Господа Нашого. |
