Смерть - це щось неприродне, що лякає наше єство, з чим не може погодитися наш розум. Навіть Христос оплакував смерть Свого друга Лазаря.
Смерть - зло. Перед лицем зла всяке занепокоєння безпорадне; тут краще помовчати. Під час страждань Христос мовчав. Багатостраждальний Іов заперечує своїм доброзичливим утішителям: "І я міг би так само говорити, як ви, якби душа ваша була на місці душі моєї... Як же ви можете утішати мене пустим? У ваших відповідях залишається одна неправда" (Іов. 16, 4; 21, 34).
Смерть - це жахливе і до сліз болюче випробування нашої віри. Бувають дні, коли навіть тим, чия віра дуже міцьна, здається, що Бог далеко.
Бувають моменти, коли Він так далеко, що здається, ніби Він відсутній. Можна було б навіть сказати, що Він нехтує нами. Але ж Він послав нам Свого Сина...
Християнська віра - це не просто зручна та заспокійлива відповідь; це надія, це динамізм, направлений на надчасове і надпросторове, запорукою чому є Воскресіння Христове; це політ до Абсолюта, котрий є визначенням Бога. Слід за Христом, Якого апостол Павел називає "Первістком із мертвих" і Який сказав: "Я є Воскресіння і життя: хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе" (Ін. 11, 25), ми сподіваємося "пережити", тобто, жити далі, але потрібно перейти через смерть.
Завдяки Христу ми знаємо (хоча зовні це і непомічаємо), що світ не загине. Завдяки Йому християни, в остаточному підсумку, - єдині, хто вірить в життя, в остаточну його перемогу.
Смерть - це абсурд. Ми повинні визнати, що в хресті Христовому він нарешті перемагається. Якщо Христос - це людина в найвищому значенні цього слова ("Це чоловік", - говорить Пілат, плказуючи Його зв"язаного натовпу), то це означає, що на хресті Він бореться з гріхом, ненавистю та смертю. Він бореться з абсурдом і торжествує над ним, даючи йому осмислення. "...Мужайтеся: Я переміг світ", - говорить Він апостолам (Ін. 16, 33). І християнська надія, якщо вона звернена до прийдешнього віку, заснована на хресті. Що робить її можливою? Чи не свідомість того, що Цей Чоловік, в Якому ми визнаємо Самого Бога, розділив із нами нашу смерть, дозволив нашому до Нього презирству розіп"яти Його на хресті?
Нехай у хвилини скорботи й печалі наша християнська віра буде для нас і надією, котру ми покладаємо на Господа. Амінь. |
