 | | |
Згідно народного передання, господар поля, де з'явилась ікона, пожалів ділянку землі для побудови на цьому місці монастиря або каплиці в честь Пресвятої Діви. Ікону поставили на підводу, запрягли волів, але ті стояли, мов вкопані, бо були затримані Божою силою. Ікона не хотіла покидати вибране місце. Запрягли ще декілька пар волів, яких підганяли батогами, i якось було влучено батогом по святому образу. Від цього удару на нижній частині лику Богородиці з'явився шрам, а з очей Богоматері потекли сльози. Через це ікону стали називати "Просльозивша". За таке зневаження до святині рід господарів поля був покараний. Будучи найбільш великою родиною в Нанкові, він повністю виродився. Ікона ж залишила своє вибране місце, просуваючись по долині річки Хустець.
Існує передання, що на тому благословенному шляху виростали нарциси (весною біля м. Хуст зацвітає унікальне природне нарцисове поле, аналогічне якому є лише в Японії).
Куди був відвезений i де зараз знаходиться оригінал Нанківської ікони, невідомо. У ті часи Закарпаття входило до складу Австро-Угорської імперії, тож існують думки, що ікону могли вивезти до столиці держави — Відня, або ж до Риму. Нанківчани-старожили твердять, що оригінал зберігається в місті Mapio-Повч (Угорщина). Нині в нанківській Свято-Духівській церкві зберігається список зі святої ікони, а на місці, де було явлення святого образу, забило джерело, де нині упорядковано колодязь. Вже більше трьох століть п’ють з криниці воду, яка вважається чудодійною. Відомі випадки зцілень перед Нанківською іконою Пресвятої Богородиці та від води зі святого джерела. |
