1. Стан культури і моральності в сучасному суспільстві
Традиційному типу суспільства, який складався впродовж багатотисячолітньої історії людства, властиво зберігати і відтворювати фундаментальні основи свого буття, необхідні для стійкості суспільства. Традиційна культура є однією з таких фундаментальних основ. При всій різноманітності культур в часі і просторі можна вирізнити опорні елементи будь-якої традиційної культури, її універсалії, які дозво-ляють чітко відділити культуру від антикультури. Такими опорними еле-ментами культури є примат ідеального над матеріальним, цінність збере-ження традицій, відтворення релігійних та інших ритуалів.
Наприкінці 20-го сторіччя ми змушені констатувати, що культура і моральність нашого суспільства пережили дві страшні катастрофи, резуль-татом яких була кардинальна зміна суспільних цінностей і ідеалів. Точкою відліку першої катастрофи є 1917 рік. Її наслідком стало принципове за-перечення духовних і релігійних цінностей, а отже - з суспільного буття стали зникати прощення, терпимість, співчуття, милосердя, а замість них прийшли непримирення, безжалісність, безкомпромісність, жорстокість, лицемірство та інше. З заміною особистої та приватної власності держав-ною розцвіли розкрадання і обман. Всі ці суспільні біди стали можливі тому, що були ліквідовані християн-ські основи культури народу і суспільства. Результатом другої катастрофи, яка відбувається зараз, на наших очах, стає відсутність будь-якого грома-дянського ідеалу, байдужість і безвідповідальність, зневіра в покращення життя, зникнення в суспільній свідомості таких цінностей, як любов до Батьківщини, гідність, порядність, честь.
Причиною другої культурної кризи, яка наростала в останні десятиліття, але глибини досягла в 90-х роках, став не розвал економіки, розпад СРСР чи інші політико-економічні процеси. Саме подальше ігнорування суспіль-ством духовного начала як основи свого буття є причиною всіх негараздів. Щоб почалося видужання нашого суспільства, зовсім недостатньо навіть чудесних економічних перетворень. Лише творці примітивних соціальних та вульгарно-економічних учень заперечували релігійний, моральний чи інші ідеальні стимули як рушій людської активності, а заміняли його ви-нятково матеріальними інтересами.
Повернення до духовних основ суспільного життя - ось що необхідно нам в першу чергу. Це і є те каяття, яке нам заповів Христос, до нього закли-кає Церква впродовж своєї двохтисячолітньої історії: "Покайтеся і увіруйте в Євангеліє!" (Єв. від Марка, 1,15).
2. Необхідність реформи освіти для відродження духовних основ суспільного життя
Будь-яка система освіти спирається на певний світогляд, який або ви-знає примат духовного начала, або заперечує його. Часто, на жаль, в сучас-них закладах освіти здійснюється орієнтація учнів на суспільство масового споживання американізованої стандартної продукції, як матеріальної, так і культурної. При цьому фактично виконується замовлення тих впливо-вих транснаціональних структур, яким зручно бачити наш народ як спо-живача другосортних товарів для слаборозвинутих країн і як працівників екологічно шкідливих виробництв. Природно, що з цієї позиції духовні цінності суспільства видаються зайвими.
Тому необхідно, щоб система освіти спиралася на світогляд, в основі якого були б духовні цінності, духовні і моральні орієнтири. Ми не можемо зробити матеріально забезпеченими громадян нашого суспільства. Але ми можемо зробити все, щоб бути багатшими духовно. Щоб були багатшими духовно наші діти. І саме від того, яке значення надається в державних структурах і в суспільстві освіті і вихованню, залежить наше майбутнє.
Слід відзначити, і це вселяє надію, що в українському суспільстві, зок-рема у працівників освіти, є розуміння важливості духовних цінностей. Так, в преамбулі Конституції України вказано про відповідальність гро-мадян перед Богом. В державній національній програмі "Освіта" зазначено, що завданням держави є "відтворення й трансляція культури і духовності". Пріоритетним напрямком виховання визнано "забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії рідного народу". Для виконання поставлених завдань, на наш погляд, обов'язковою є наявність двох факторів:
1. Усвідомлення того, що саме християнські цінності і християнські тра-диції є основою нашої культури і моральності, джерелом всіх досягнень українського народу впродовж його тисячолітньої історії.
2. Розуміння того, що вирішення поставлених завдань в області осві-ти, культури і виховання неможливе без об'єднання зусиль суспільства, дер жави і Церкви. Православна Церква впродовж тисячолітньої історії України, незва-жаючи на несприятливі обставини, плідно діяла з метою просвіти на-роду, створювала шедеври високої духовної культури, закладала систему ефективної в свій час народної освіти. Результати цієї діяльності і в наш час вражають своєю величчю і довершеністю: храми і іконопис Киї-вської Русі, літописи і натхненна духовна література, Острозька Біблія, друкована книга 16-17 сторіччя, Києво-Могилянська Академія і висока грамотність українського народу, перлини духовної поезії і народний епос, що коріниться в християнській доброчесності, монастирські шпи-талі і притулки для сиріт, нарешті, висока християнська моральність на-роду - ось далеко не повний перелік тих явищ в історії України, які є результатом діяльності Церкви і взірцем для нас.
Тому ми вважаємо, що у нас і зараз є шанс для духовного відрод-ження України, і Українська Православна Церква готова проявити себе в ньому зокрема тим, щоб у співробітництві з освітніми установами, громадськістю сприяти перетворенню освіти на засадах християнських цінностей.
3. Основні принципи впровадження в освіту основ християнської культури
Назвемо декілька основних принципів реформи освіти на основі хри-стиянських цінностей:
1) поступовість і добровільність;
2) всесторонність;
3) нероздільність освіти і виховання.
Поступовість і добровільність означає, що перенесення освіти на ґрунт християнських цінностей здійснюється так, щоб зберігався Богом даний людині дар - свобода волевиявлення особистості. Зміна цінностей і пріо-ритетів в освіті не може здійснюватися за рознарядкою. Для цього потрібне живе співчуття педагогів, усвідомлення ними важливості нового підходу до освіти й виховання. Тому впровадження нових принципів в педагогі-ку має відбуватися з урахуванням особистої позиції батьків, педагогів, з урахуванням традицій того чи іншого регіону. Всесторонність перетворення освіти означає, що християнська культура цілісна і має відношення до всіх сторін людського життя. Тому з урахуванням християнського світогляду може бути побудоване викладання багатьох предметів, в першу чергу - гуманітарних.
Нероздільність освіти і виховання означає, що впровадження ос-нов християнської культури в освіту тісно пов'язане з вихованням на ос-нові християнських традицій.
4. Принципи підготовки педагогів і створення загальноосвітніх програм на основі християнських цінностей
З "Повісті минулих літ" преподобного Нестора-літописця ми знає-мо, що одним із важливих мотивів прийняття Православ'я нашими пред-ками була надзвичайна краса богослужіння, яка вразила серця простодуш-них русичів. Отже, вплив саме на сердечну, почуттєву і естетичну сферу людської душі найважливіший при зустрічі людини з християнством. Тому і нести дітям християнські цінності мають ті педагоги, які неформально, небайдуже, з любов'ю сприймають це завдання.
Сприяти тому, щоб саме творчі, ініціативні і небайдужі педагоги впроваджували в освіту основи християнської культури можна, на-приклад, шляхом проведення спеціальних семінарів у системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів з участю представників Української Православної Церкви, фахівців з іконопису, храмової архітектури, цер-ковного співу тощо. Перерахуємо основні, на наш погляд, принципи, які сприятимуть саме сердечному і естетичному сприйняттю християнської культури:
1) Образність, художність і доброчесний характер явищ, які подають-ся учням.
2) Необхідність цілісного і багатостороннього підходу до явищ хрис-тиянської культури, представлення їх в духовному, історичному, естетичному, етичному та інших аспектах.
3) Шанобливий і споглядальний підхід, відсутність псевдонаукового об'єк-тивізму і зверхності до явищ християнської культури, незалежно від їх ху-дожньої досконалості, відповідності уявленням сучасного суспільства.
4) Гармонічне поєднання вітчизняної і світової християнської культу-ри. Представлення християнської культури як надбання усього людства і водночас розкриття неповторності і своєрідності вітчизняної православ-ної культурної традиції.
Також виділимо ті стереотипні підходи в сучасних програмах різних предметів, які, на наш погляд, перешкоджають об'єктивному засвоєнню основ християнської культури:
1. Ідея прогресу зі сфери матеріальної і технічної культури переноситься в сферу духовної. Але люди на протязі тисячоліть і століть далеко не зав-жди стають кращими. Тому і явища духовної культури, зокрема архітек-тура, іконопис і живопис, література, не можуть розглядатися в такому контексті, в якому новіше - краще, ніж старовинне.
2. Рушійними силами історичних процесів переважно вважаються ма-теріальні інтереси, а також прагнення до влади, панування. В той же час не приділяється увага ідеальним мотивам людської діяльності, не відкри-вається їх значення в історії.
3. Не проводиться чіткого розмежування між вірою і релігійними пе-реконаннями з одного боку і магічними, язичницькими віруваннями, за-бобонами - з другого; часто ці вірування і забобони подаються як народні звичаї, або як псевдонаука (розділи програм з валеології).
4. В явищах природного світу не відкривається гармонія, довершеність, доцільність в живій і в неживій природі, що ясно вказують на Премудрість Творця. Біологічні науки вивчаються в контексті дарвіновської гіпотези відбору і боротьби видів, хоча є й більш обгрунтовані теорії і наукові позиції.
Для того, щоб система освіти базувалася на основі християнських цінно-стей, необхідний неупереджений і зацікавлений діалог між науковцями, педагогами, представниками державних органів управління освітою і Цер-квою. Ми сподіваємося на плідний характер такого діалогу, на його ши-роту і конструктивність.
5. Введення окремого предмету: "Основи християнської культури"
Створення всієї системи освіти на основі християнських цінностей не виключає і необхідності створення окремого предмету "Основи христи-янської культури", який можна впровадити уже в найближчий час і який дозволив учням хоча б оглядово зустрітися зі світом християнської культури, отримати якийсь мінімум вражень, знань і уявлень, щоб повер-нутися до багатющого і невичерпного джерела всіх досягнень людського духу і нашого народу - особливо до християнської культури.
6. Основні етапи впровадження в освіту основ християнської культури.
Важливо зараз, без затримки, налагоджувати співробітництво наукових, педагогічних інститутів, університетів і церковних установ з метою рефор-мування системи освіти і створення програм окремих предметів на основі християнських цінностей. У цьому напрямку необхідно:
1. З участю Міністерства освіти, Державного комітету в справах сім 'ї і молоді створити експертну раду, в якій на паритетних ос-новах співпрацюватимуть діячі Церкви та науки і освіти. Завдан-нями експертної ради є:
--- аналіз існуючих тенденцій у суспільному житті, розвитку осві-ти й культури з метою визначення пріоритетних напрямків держав-ної політики в області освіти, яка сприяла би впровадженню в суспільне життя християнських цінностей;
- експертиза усіх наявних програм і підручників на безпечність для духовного і психічного здоров'я учнів;
- проявлення ініціативи по створенню нових програм і підручників на основі християнських цінностей; проведення конкурсів по створен-ню таких підручників.
2. Визначити школи, інші навчальні заклади для апробації створених про-грам, підручників.
3. З участю церковних, науково-педагогічних установ на базі системи підви-щення кваліфікації педагогічних кадрів проводити регулярні просвітницькі семінари для шкіл, інших навчальних закладів, педагогів, які бажають викладати дітям предмети на основі християнських цінностей. |
