Сучасне українське суспільство переживає кризу духовності, спричинену передусім втратою християнських мотивів поведінки та духовних цінностей. Бездуховність, жорсткий прагматизм і споживництво є реаліями сьогодення. Нагальні проблеми – наркоманія, проституція, суїцид, масове невміння визначитися у житті, безробіття молоді – школа самотужки вирішити не може, коли в суспільстві панують розпуста, культ наживи і грубої сили. І тому звернення до віковічних духовних традицій нашого народу, хранителем яких є Православна Церква, актуальне саме сьогодні заради спасіння майбутніх поколінь.
Православ’я є культуроутворюючим, смислоутворюючим елементом життя українського народу. Православ’я зіграло виняткову роль в устрої життя нашої держави і суспільства, сім’ї та людини, нашої духовності та моралі, нашої культури та виховання. Сучасний українець, навіть якщо він сповідує принципи атеїзму або абсолютно байдужий до релігії, в переважній більшості випадків номінально залишається православним за своїм менталітетом. Не враховувати цю обставину в процесі виховання і навчання не можна, оскільки це може призвести до непередбачених наслідків.
Історія Православ’я, а, відповідно, і православної культури, складає двадцять століть взагалі і десять століть на теренах України. Найважливішою обставиною, що характеризує православну культуру, є те, що вся вона була і залишається духовно-, морально-, естетично-значимою, і одна ця обставина визначає необхідність її вивчення в наш прагматичний час.
Ми, учасники Четвертої єпархіальної педагогічної конференції та Установчої конференції Херсонського обласного православного педагогічного товариства, виходячи з принципів:
державної політики у сфері освіти, свободи совісті та свободи віросповідань;
відзначаючи особливу роль Православ’я в історії України і Херсонщини зокрема;
поваги до християнства, ісламу, іудаїзму та інших релігій, які складають історичну спадщину народів України;
проголошених у Загальній декларації прав людини та у міжнародних конвенціях ООН “Про права дитини”;
найбільш повного використання можливостей, передбачених Законом України “Про освіту” та Законом України “Про свободу совісті та релігійні організації”;
відповідальності за морально-психололгічний стан дітей та молоді України;
виховання молоді на засадах національної самосвідомості, патріотизму та високої моральності,
виступаємо із пропозицією співобітництва з метою організації співпраці Херсонської єпархії Української Православної Церкви із системою світської освіти (державної та недержавної) Херсонщини у сфері виховання молодого поколіня громадян України в дусі високих моральних християнських цінностей, що завжди були основою менталітету українського народу.
Вирішення цього завдання ми бачимо у налагодженні таких напрямів роботи:
створення громадської організації “Херсонське обласне православне педагогічне товариство імені Святителя Інокентія Херсонського”;
сприяння реалізації проектів, спрямованих на розвиток духовності та освіти на Херсонщині;
надання підтримки розвитку православної освіти у відповідності до норм Конституції України та Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”;
вдосконалення змісту духовного та морального аспектів освіти та виховання;
сприяння впровадженню навчального курсу “Основи православної культури” у світських навчальних закладах Херсонщини, який не є вивченням віровчення, а дає змогу отримати знання про культурні надбання наших православних предків;
здійснення експертизи духовно-просвітницьких програм, проектів, навчальної літератури та залучення до цієї роботи православних фахівців;
створення спільних теле- та радіопрограм освітнього та виховного спрямування;
сприяння підготовці педагогічних кадрів у сфері духовної освіти, а також викладачів релігієзнавства, суспільних дисциплін;
протидія поширенню в дитячому та молодіжному середовищі паління, алкоголізму, наркоманії, розпусти і насильства;
аналіз та узагальнення досвіду спільної роботи у сфері духовного та морального виховання;
обмін інформацією з питань освіти та виховання.
Сподіваючись на конструктивний підхід і розуміння нашої ініціативи, висловлюємо надію, що здійснення нашої пропозиції у вигляді конкретних дій дасть змогу суттєво вплинути на покращення якості виховання підростаючого покоління.
11 грудня 2003 року,
м. Херсон
|
