 | | |
- Розкажіть, будь ласка, коли відкрилися Київські Духовні школи у новітні часи і як проходило їх становлення?
- У 1989 році, через рік після того, як держава віддала Лаврський монастир Церкві, була відкрита Духовна Семінарія. За три роки потому - Академія. Перші студенти були направлені з Одеської Семінарії, а весь набір складався з 98-ми чоловік. Починали з нуля, з двох невеликих приміщень, у яких все було занедбане.
Зараз в семінарії навчається на стаціонарі 465 чоловік, на заочному факультеті 1867, в Академії на стаціонарі - 171, на заочному - 555. Загальне число - 2452, це надзвичайно велика цифра. Але для цього потрібно було налагодити виховний і навчальний процеси. Зараз у нас є Педагогічна і Вчена Ради, і нарешті робота більш-менш організована, хоча до рівня навчання дореволюційного ще далеко. Дається взнаки духовне спустошення безбожних часів.
- У чому Ви вбачаєте місію Київської Академії по відношенню до зовнішнього світу?
- До сходження на Голгофу Христос попрощався з учнями словами "мир Мій залишаю вам", після Його Воскресіння учні знову почули "мир вам". Саме тому Київська Духовна Академія - частина Української Православної Церкви - продовжує смиренно проповідувати світові Хрест і Христа Розп'ятого як засіб і мету, як альфу і омегу со-теріології. А єднання всіх у Христі і з Христом відбувається під час реального Богоспілкування - Святої Євхаристії. Надана Христом людям Свош правда - це правда на віки, а слова Його - істина, яка ніколи не буде піддана девальвації, незважаючи на час і простір. Істина Христова непорушне встояла перед лицем вчень ^доктрин впродовж двох тисячоліть, а Його Церква в історичному вимірі витримала суворий іспит на право звершувати місію спасіння - йти і навчати всі народи, хрестити віруючих в ім'я Святої Тройці. Нині же Церква в особі Київської Духовної Академії готова поділитися з суспільством своїми духовно-моральними цінностями, які вона зберегла і пронесла через лихоліття.
- Що є основою виховання майбутніх пастирів Церкви?
- Ця основа - Православ'я. Впродовж 1000 років воно було щитом для нашого народу у всіх бідах і напастях, на його основі формувалися кращі риси характеру українського народу. Для нас важливо побачити в кожному особистість і, не подавляючи її, розкрити, виявити особисті нахили кожного і допомогти їм реалізуватися. Тому ми дбаємо про те, щоб дати нашим студентам богословську освіту і християнське виховання, яке, кажучи перефразованими словами одного українського педагога, повинно бути сповнене щирої посвяти і безкорисливої жертви на престолі любові до Батьківщини та Церкви. І в цьому ми згодні з "Концепцією національного виховання", де головною метою виховання вважається "успадкування молоддю духовних надбань українського народу".
- Над чим зараз працює Київська Духовна Академія?
- Виконуючи свою місію під перво-святительським омофором Його Блаженства, Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, наші викладачі ставлять перед собою задачу вплести в живу тканину сучасного життя золоті нитки богословських знань і педагогічної мудрості Православ'я, його культурно-історичний досвід, дохідливе розповісти про життестверджуюче значення основоположних сутностей нашої віри, також вони ведуть широку просвітительську роботу. Хочу відзначити, що нас утримує Милість Божа та казна Його Блаженства. Ми з вдячністю згадуємо також благодійних спонсорів, які допомагають Духовній школі втілювати це важливе служіння.
- Яка зверненість Київської Духовної Академії до сучасної життєвої тематики?
- Нам необхідно бути в реальному житті. Тому Київська Духовна Академія усвідомлює усю відповідальність перед Богом і народом за успішність свого служіння у вирішенні не лише історичних проблем (подолання розколу), але й новітніх, що виникли на сучасному етапі розвитку українського суспільства в умовах глобалізації процесу європейського економічного і культурного розвитку. Вседозволеність, прозелітизм, нашестя новітніх східних і тоталітарних сект, соціальні хвороби, моральні вади особистості, не притаманні українському народові від природи, насилля і жорстокість, розпад сімейного життя і сімейних цінностей, культивування інфантилізму, запровадження чужих низькопробних стандартів та ідеологій, розмивання духовних цінностей народу дешевою дис-котечною психологією - ось не повний перелік загроз, що поширюються. Український народ має свої споконвічні фундаментальні цінності - Бог, Україна, народ, сім'я, праця, благо ближнього, мир і благополуччя. Воістину справедливі слова Різдвяного ангельського співу - "Слава у вишніх Богові і на землі мир, в людях благовоління!" (Лк. 2, 14). Долаючи у Хрисгі свою самість, ми повинні повторити, що народ стане насправді єдиним, коли всі будуть братами, коли у повсякденному житті ми не будемо розрізняти ні елліна, ні іудея, ні обрізання, ні необрізання, але у всіх буде жити Христос.
- Над чим повинна трудитися, за Вашою думкою. Київська Духовна Академія в майбутньому?
- Сьогодні, у ці урочисті дні, по слову апостола Павла, "забуваючи те, що позаду, я пориваюсь вперед" (Флп. 3,13) ми дивимося у нове тисячоліття з вірою зцілення ран і Церкви, і людини як носія образа Божого. Запорукою у цьому нам служить проста істина: образ Божий в нас - вільні розум, почуття і воля, спрямована на добро. Збереження їх незатьма-реними у стихіях світу цього у твердій надії відновити втрачене праотцями Ада-мом і Євою Богоспілкування - ось сенс історичного буття Церкви як засобу спасіння душі християнина. Над цим і буде працювати школа у майбутньому.
- Що б Ви хотіли побажати читачам нашої газети?
- По завершенні бажаємо доцільним нагадати просту істину: Господь втілився і жив посеред людей - заради нас і нашого спасіння, Він приніс нам Свою непорушну істину як засіб для досягнення цієї мети, спокутував нас Своєю гол-гофською жертвою з полону гріха, дав нам право бути дітьми Божими і обіцяв нам залишатися з нами по всі дні до кінця віку. Тому хочеться побажати, щоб видатні вчені-богослови, значна частина яких зарахована до сонму святих, подвижників, сповідників, великомучеників і мучеників за Христа, молитвами перед Престолом Божим допомагали нашому боголюбивому народу встояти у вірі, зберігати єдність Православної Церкви, будувати незалежну Україну, як і Царство Боже в наших душах.
Розмову провела Олена ГОЛОВІНА
"Православна газета" |
