 | | |
Цього року в 13 містах Росії проходять фестивалі на честь Свиридова, в яких беруть участь дорослі творчі колективи, дитячі музичні школи та школи мистецтв із різних міст Росії.
«Розмах фестивалю вражає, — розповів Олександр Сергійович Белоненко, племінник Г.Свиридова, музикознавець, директор інституту Свиридова. — Назву лише крайні міста на мапі, щоб показати масштаб фестивалю: на заході — це Петербург, на сході — Петропавловськ-Камчатський, на півночі — Архангельськ, на півдні — Краснодар.»
Незабаром у Росії може з’явитися музей композитора. Наразі в петербурзькій школі мистецтв імені Свиридова підготовлено експозицію особистих речей Георгія Васильовича. У місті Фатіж (Курська область) — на батьківщині композитора — відновили будинок, де він народився.
Ще одна з унікальних частин спадку Свиридова— його щоденники. Георгій Васильович почав систематично вести їх з 70-х років і продовжував до останніх днів життя. У них відбито думки композитора, переживання, роздуми на найрізноманітніші теми. Загальний розмір щоденників — 180 зошитів, кожний з яких обсягом 96 аркушів. Книга «Музика як доля», що була видана разом з коментарями й передмовою, увібрала в себе тексти лише 19 зошитів.
Православним Георгій Свиридов був завжди. Про свою країну він говорив так: «Росія — країна простору, пісні, мінору, країна Христа». Євангеліє для композитора було настільною книгою. «Людина, яка у дитинстві була вихована на книгах Святого Письма, вливається у велич світу, — писав Свиридов. — Вона знає й розуміє, що в світі є велике, святкове та страшне… Страх перед Богом допомагає людині звеличитися. Людина, яка знає, що Господь — справжній володар світу, життя та смерті, з підозрою ставиться до тих, хто самозванно зазіхає на велич. Такою людиною нелегко маніпулювати, вона має у душі міць віри.»
За матеріалами Седмиця.Ru |
