 | | |
Перед прочанами стояла конкретна мета — відвідування головних християнських святинь Ізраїлю та поклоніння їм. Єрусалимом пересувалися головним чином пішки, ночували в Гетсиманському саду, на горі Блаженств, на березі Галілейського, Середземного та Червоного морів, на березі Йордану, на кам’яних плитах під Голгофою. А ще — на горі Хорив у Єгипті, в пустелі Іудейській та інших місцях.
Ложем були спальні мішки, ковдрою — зелені гілки фінікових пальм, апельсинових та інших екзотичних дерев, які щедро давали прочанам свої плоди. Тож питання про їжу відпало само по собі. Інколи ловили рибу, розпалювали багаття й варили собі їжу. Галілейське море радувало достатком риби — за одну годину піймали сорок шість рибин. У деяких російських і грецьких монастирях прочан зустрічали з християнською гостинністю. Виявилося, що люди, які прожили в Ізраїлі тривалий час, ніколи не зустрічали подібних прочан, які не лише дні, але й ночі проводили безпосередньо на землі.
Багато дивного й чудесного відбулося з прочанами на Святій Землі. Протягом усієї подорожі вони відчували не лише духовний підйом, але й надзвичайний приплив енергії та фізичних сил, не властивий їм у повсякденному житті. Інваліди на візках проявляли дива фізичної стійкості й відваги, завдяки яким вони змогли не лише позбутися багатьох своїх хвороб, але й стати більш дієздатними й фізично функціональними (за твердженням лікарів).
Православіє.Ru |
