Донька генерала А.Денікіна Марина Антонівна подякувала росіянам та уряду РФ за те, що прах її батька буде поховано на Батьківщині. «Останніми словами вмираючого генерала Денікіна в американському госпіталі були: «Так і не побачу врятовану Росію.» Ось чому мій син, мої онуки та я дуже вдячні вам – російському народу й російському уряду – за те, що ви повернули прах великого російського патріота на батьківщину», – сказала М.Денікіна журналістам.
М.Денікіна підкреслила, що її батько «з дитинства закохався в Росію і в молоді роки вирішив боротися за неї». Вона нагадала присутнім, що генерал воював у російсько-японській, Першій Світовій та громадянській війнах. «Він боровся зброєю, але на чужині зброю довелася відкласти, й до кінця свого життя він боровся за Росію словом і пером», – сказала донька генерала.
Останки А.Денікіна, І.Ільїна та їхніх дружин зустріли в аеропорту з військовими почестями: військовий оркестр виконав марш жалоби.
«Коли під звуки оркестру почесна варта російської армії, російські солдати приймають тут, у Москві, останки великого патріота, справжнього воїна Антона Денікіна й великого громадянина, видатного російського філософа, провидця Івана Ільїна, цю подію може оминути увагою лише байдужа й мертва душею людина», – сказав в аеропорту президент Російського фонду культури Микита Михалков. На його думку, той факт, що прах видатних представників російської еміграції «упокоїться в землі руській, дуже багато в чому допоможе нам відшукати істину».
Генерал А.Денікін, один з лідерів Білого руху, був похований у місті Джексон (штат Нью-Джерсі) у США, його дружина – на одному з цвинтарів Парижа, І.Ільїн та його дружина – у Швейцарії. Рішення про проведення цієї акції було прийнято після того, як донька А.Денікіна звернулася з відповідним проханням до Президента РФ на зустрічі в Парижі рік тому. Ідея перенесення на Батьківщину останків І.Ільїна та його дружини належить їхнім родичам і виконувачам духівниці.
Генерал-лейтенант царської армії А.Денікін ( 1872 – 1947) у Першу Світову війну командував бригадою, дивізією, згодом – корпусом; у 1917 році був начальником штабу Верховного головнокомандуючого, головнокомандуючим Західним і Південно-Західним фронтами. 1918 року А.Денікін став головнокомандуючим Добровольчою армією, 1919 року – головкомом збройних сил Півдня Росії, а з січня 1920 року – «верховним правителем Російської держави». З квітня 1920 року генерал перебував в еміграції. Автор робіт з історії російсько-японської війни, спогадів «Очерки русской смуты " (т. 1 – 5, 1921 – 1923 рр).
І.Ільїн ( 1882 – 1954) – релігійний філософ, професор Московського університету (1918), монархіст, противник більшовизму й ідеолог Білого руху. В 1922 році був висланий з Росії, жив і працював у Німеччині, видавав журнал «Русский колокол». З 1938 року мешкав у Швейцарії. Автор понад 30 книг, у тому числі «О сопротивлении злу силою» (1925), «Путь духовного обновления» (1935, 1962), «Основы борьбы за национальную Россию» (1938), «Наши задачи» (т. 1 – 2, 1956), «О монархии и республике» (1979).
ІНТЕРФАКС |
