 | | |
Розписи сестри Іоанни ледве вдалося врятувати на початку 1990-х років: занедбаний храм став притулком для бомжів, які спалили іконостас роботи художниці. Більше шістдесяти фрагментів розписів, виконаних на заґрунтованій фанері, перед остаточним руйнуванням удалося врятувати й винести храму професору Микиті Струве, який 2003 року перевіз щити із частково відреставрованими розписами в Росію.
Серед представлених фрагментів — «Преображення», «Різдво Христове», «Різдво Богоматері» й інші. Ікони й храмові розписи сестри Іоанни завжди викликали суперечки, у роботах художниці «не все канонічно, є й західний вплив, і давньоруська ікона, яку вона по-справжньому побачила тільки в 1928 р. на виставці в Мюнхені», як зазначила Наталія Бєлевцева, хранитель ізоматеріалів музейного фонду «Російське зарубіжжя».
Як зазначив протоієрей Микола Балашов, співробітник Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського Патріархату, роботи сестри Іоанни — це дуже яскрава частина духовної спадщини російської еміграції. «У її образах відбилася вся невпорядкованість, вся відірваність від коріння російських вигнанців, що зробило їх особливо чутливими до сприйняття Євангельської правди. Це дуже зворушливі роботи».
Сестра Іоанна (1898—1988 рр.) народилася й провела дитинство в Петербурзі. 1918 року в Криму вона познайомилася з о. Сергієм Булгаковим, і ця зустріч визначила все її подальше життя. Шлях Юлії Рейтлінгер — це історія російської еміграції й рееміграції. Вона жила у Варшаві, Празі й Парижі, де активно займалася іконописом. Працюючи з великими просторами, художниця одержала можливість розписати храм Іоанна Воїна в Медоні, а 1947 року — каплицю Братерства святих Сергія і Албанія в Лондоні. Опинившись 1955 року в СРСР, сестра Іоанна була відправлена жити до Ташкента. Приїхавши до Москви, познайомилася з о. Олександром Менем, і останні 15 років її життя він був духівником художниці. На його прохання вона написала безліч ікон, які таємно пересилала його духовним дітям.
Благовіст-Інфо |
