 | | |
За словами отця Петра, те, чим він займається, — бойове мистецтво, що має вікові традиції. Стиль «шо-токай» у перекладі з японської — «там, де ялини». Це перший стиль карате, з якого пізніше розвинулося близько п’ятнадцяти напрямків. Радянські спецслужби взяли на озброєння це мистецтво, відкинувши традиції Сходу. Отець Петро поєднує Схід і Захід, викладаючи бойове мистецтво, але в основу ставлячи Православіє. Під час тренування він не концентрує енергію, а читає Іісусову молитву.
Отець Петро був четвертим у Росії, хто офіційно отримав чорний пояс. Зараз він порівнює молодь 15 років тому й сьогоднішню — покоління перебудови й покоління пепсі. Останнім часом спортивні вимоги знижуються.
Петро Лисенко народився у Хабаровську, в сім’ї підполковника. Згодом переїхав у Владивосток, де й почав займатися карате. Дитинство й шкільні роки присвятив спорту. 1993 року став чемпіоном східного регіону, отримав чорний пояс і другий дан. У свої 12 років він уже був тренером. Потім батько звільнився у запас і сім’я переїхала до Омська, де Петро вступив до Агропромислового університету. Оскільки мама й бабуся були віруючими, син також часто заходив до храму, а пізніше залишив університет і вступив до Омського єпархіального духовного училища.
«Спочатку, коли я став формуватися як майбутній священик, духівник наказав мені спалити кімоно і я спалив його разом із чорним поясом прямо на уступі обриву Тобольського кремля. Але потім той самий духівник благословив мої заняття карате для того, щоб не їздити до японців, а самому досягти майстерності й приймати іспити у вихованців».
Наприкінці поточного року, якщо Господь благословить, отець Петро планує отримати третій дан — поїде до Будокана (зал бойових мистецтв) у Москві або до Японії. Торік для підвищення кваліфікації священика запрошував особисто Танака-Сенсей.
Седмиця.Ru |
