 | | |
Цього року діти відпочивали у два тури. Протягом відпочинку відбулися паломництва, походи, проводилися спортивні ігри, естафети. Діти молилися, брали участь у богослужіннях, виконували посильні послухи.
Вихованці і вихователі поселення висловлюють щиру подяку за піклування і підтримку Преосвященному владиці Филипу, благочинному Кременчуцького округу протоієрею Іоанну Багаудінову, виконуючого обов’язки намісника монастиря отцю Венедикту (Малеті), священикам з Кременчука і Комсомольська, батькам та парафіянам Свято-Миколаївського собору Комсомольська та Свято-Троїцького храму Кременчука.
А найточнішу оцінку поселенню дали самі дітлахи: «Хочу, щоб цей табір був ще багато-багато років» (Наталка, Кременчук); «А я хочу третій тур!» (Женя, Кременчук); «Тут було дуже хороше: природа, друзі, добрі вихователі» (Олена, Черкаси); «І тут давали пельмені… І щодня на річку ходили» (Стас); «Щоби приїхати до табору, я знесла багато спокус. Багато хто дивувався моїй наполегливості, але коли приїхали, зрозуміли, чому я так прагнула сюди. Дякую Богові, що є такий табір!» (Марина)
…Приходить гарна ідея і здається легко втілити її в житті, але настає час коли треба діяти. Ці дії повинні бути наполегливі і впевнені бо, коли робиш добру справу і вагаєшся, то нічого не вийде. Організація табору для православної молоді і потребує таких властивостей від організатора, тим більше коли табір знаходиться не на березі знайомої нам річки чи ставка, а на березі непередбачуваного, інколи бурхливого та небезпечного Чорного моря.
А Я НА МОРІ…
Так відповідали деякі братчики своїм рідним та друзям по мобільному телефону, перш ніж поділитися новинами та враженнями. Відпочивати на морі добре, а ще краще в колі друзів, — друзів не тільки по спільним інтересам, а й по православній вірі. Здогадатися, що це відпочиває православна молодь зовсім не важко: живуть при православному храмі, вранці і ввечері — молитовне правило, перед трапезою і після неї молитва, під час кожного прийому їжі черговий читав цікаві й повчальні історії й житія святих, під час недільних та святкових днів усі як один ідуть чи їдуть до православного храму, або монастиря. Та про паломництво трохи згодом.
Наша подорож розпочалася з молебня, який відслужив організатор братського табору митрофорний протоієрей Іван Бабич у Різдво-Богородичному храмі Полтави. 18 липня селище Кача зустріла братчиків ясним і сонячним днем. Як тільки розмістилися усі гуртом пішли на море купатися. Ввечері голова братства ієрей Михаїл Бабич відслужив подячний молебень.
Крім відпочинку на морі особливо цікавими і корисними були подорожі-паломництва до історичних місць та святинь Криму. Братчики відвідали Бахчисарайський Свято-Успенський монастир (де молилися перед чудотворною Маріампольською іконою Божої Матері), Свято-Георгіївський Балаклавський монастир, Свято-Климентіївський Інкерманський монастир. У всіх цих монастирях братчики співали величання, тропарі і різні духовні піснеспіви перед місцевими святинями. А в Володимирському кафедральному соборі в Херсонесі зведений братський хор співав під час Божественної літургії.
Молоді паломники мали змогу милуватися красою панорами взяття Севастополя, оглянули руїни древнього Херсонесу, а також акваріум, дельфінарій та інше. На шляху додому братчики вклонилися мощам святителя Луки, покровителя Кримської землі.
Православна молодь з нетерпінням чекає наступного літа щоб знову всім разом відвідати святині Криму та відпочити на березі Чорного моря.
БІЛЯ СТІН МОНАСТИРЯ
На березі Сули, поруч із Мгарським Спасо-Пребраженським монастирем, кілька років поспіль існує молодіжний табір. Організований молодіжною спілкою, табір об’єднує різних молодих людей. Деякі з них — свідомі православні віруючі, дехто шукає дорогу до Бога, хтось не вважає себе людиною віруючою… Тому наметове містечко розташувалося саме поруч із монастирем — щоб не нав’язувати одним думки інших, не тягнути до церкви, але дати можливість побачити Православ’я в його буденному житті, прилучитися до вічних цінностей. |
