 | | |
Митрополит Антоній (у миру Андрій Борисович Блум) народився 19 червня 1914 року в Лозанні (Швейцарія) у родині співробітника російської дипломатичної служби. Предки по лінії батька — вихідці з Шотландії, оселилися в Росії в петровський час. По матері митрополит Антоній був родичем видатного російського композитора А.Н.Скрябіна. Раннє дитинство Андрія Блума пройшло в Персії, де його батько був консулом. Після революції 1917 р. родина опинилася в еміграції і після декількох років поневірянь Європою 1923 року осіла у Франції.
Прийшовши до Бога у 14 років, митрополит Антоній відчув, що «ніякого іншого завдання не може бути в житті, окрім як поділитися з іншими тією оновлюючою життя радістю, що відкрилася мені в пізнанні Бога й Христа». Уже 1931 року Митрополит Антоній розпочав своє служіння Богові в храмі Трисвятительського представництва в Парижі, єдиного на той час храму Московського Патріархату у Франції, і все життя зберігав канонічну вірність Руській Православній Церкві.
У роки Другої світової війни, будучи хірургом французької армії, Андрій був таємно пострижений у ченці з ім’ям Антоній на честь преподобного Антонія Печерського, а підчас німецької окупації був лікарем у антифашистському підпіллі.
Після війни розпочалося священицьке служіння Антонія. Його відправили до Англії, і за роки служіння владики Антонія у Великобританії єдиний прихід, що об’єднував нечисленну групу емігрантів з Росії, перетворився на багатонаціональну єпархію, зі своїм уставом і широким колом діяльності. Зростання єпархії було особливо помітним на тлі кризи віри, що охопила західний світ, і того факту, що всі християнські деномінації Заходу чисельно зменшуються.
Зведений у сан митрополита 1966 року, владика Антоній був відомий не лише у Великобританії, але й в усьому світі як видатний пастир-проповідник. Його постійно запрошували виступати перед найрізноманітнішою аудиторією (включаючи радіо- і телепередачі) із проповіддю Євангелія, православного благовістя про духовний досвід Церкви. Будучи Екзархом Патріарха Московського у Західній Європі, Владика відмовився від адміністративних обов’язків своєї посади для більш повного присвячення себе пастирському окормленню своєї пастви.
Багато хто пам’ятає, якою великою щирою любов’ю до Христа горів владика. Вона виражалася в погляді, яким він зустрічав усіх, з ким доводилося спілкуватися. І силою цієї любові він єднав кожну людину з Христом. Він ставився до людей так, як Христос, Який «возлюбив Своїх сущих у світі, до кінця возлюбив їх» (Іоанн. 13:1).
Докладніше читайте на сайті Митрополит Сурозький Антоній |
|
