 | Леушинський монастир. Вигляд з північного боку
| |
. Цього року молебень з акафістом святому Іоанну Предтечі та всенічне бдіння будуть відслужені в пам’ять про затоплений Леушинський жіночий Іоанно-Предтеченський монастир, що також пішов під води Рибінського водоймища.
Леушинський монастир напочатку ХХ ст. нараховував близько 700 сестер. Це була велика жіноча лавра, яка поряд з Дівеєво і Шамордіно сповнювала молитовним світлом Руську землю. Побудований за участю великих петербурзьких архітекторів, таких як М. Щурупов, він став перлиною північної церковної архітектури.
П’ятикупольный Похвальський собор, побудований заради головної святині обителі – ікони Похвали Пресвятої Богородиці, чотириярусна дзвіниця, Троїцький храм, освячений св. Іоанном Кронштадтським, просторі келійні корпуси і світлі шкільні будинки – все це було знищено. | |  | Леушинський край після затоплення
| |
1999 року на пустельний берег рукотворного “Рибінського моря” приїхало кілька парафіян храму Леушинського подвор’я в Санкт-Петербурзі, щоб вшанувати пам’ять великої обителі встановленням поклонного хреста. Після молебня у воді біля берегу помітили морене дерево з могутніх Леушинських лісів, що загинули при затопленні в 1940-і роки. Дерево пробуло у воді більш ніж 60 років. З нього був зроблений пам’ятний Леушинський хрест. Збережені корені не стали обрубувати - поставили на землю й обклали камінням. Так на березі Рибінського моря з’явився хрест, символ руської Голгофи-на-водах, і започаткувалася традиція Леушинських стоянь.
З кожним роком збільшується число прочан на березі Рибінського моря. Якщо 1999 року стояло лише 5 чоловік, то 2004 р. їх було вже більше 700. Зміст цієї традиції полягає в тому, щоб вшанувати пам’ять усіх затоплених і втрачених храмів і монастирів, похованих під водами рукотворного потопу.
ІНТЕРФАКС/Седмиця.Ru |
|
