Тоді ж іконостас внесли в опис Соловецького Преображенського монастиря. Однак в 1676 році, за наказом царя Олексія Михайловича, цю старообрядницьку обитель розгромили стрільці, а монахів-старообрядників вбили. Незадовго до падіння монастиря з нього на Урал таємно пішла група старообрядників, взявши з собою головну монастирську реліквію – іконостас.
Майже 400 років його переносили з одного будинку в інший, поки наприкінці 1960-х років іконостас не виявили на горищі будинку родини старообрядників у Прибалтиці. Хазяїн, який знайшов святиню, не розумівся на живописі і використав шість із 13-ти дощок з ликами святих для господарських цілей.
Після розпаду Радянського Союзу Прибалтика вийшла зі складу СРСР. Давньоруський іконостас виявився за межами Росії. Сім дощок, що залишилися від святині, придбав приватний колекціонер. Таким чином іконостас опинився у сховищі Амстердама.
У 2001 році останній хазяїн виставив його в Голландії на аукціонний продаж. Однак російський бізнесмен Костянтин Макаренко, який живе у Голландії, зміг переконати власника повернути давньоруську реліквію в Росію. Для цього в Голландії був створений спеціальний фонд для збору 1 млн. 700 тис. євро – саме в таку суму оцінив власник реліквії її вартість.
Досі необхідні кошти не зібрані, і власник іконостаса вирішив знову виставити його на аукціон.
Продаж іконостаса – це богохульство. Представник прес-служби Соловецького монастиря говорить: «Ми сподіваємося, що зусиллями музеїв і приватних осіб ця святиня повернеться в нашу обитель, у Росію».
Раніше надію на повернення цієї святині у Соловецький монастир висловив голова Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського Патріархату митрополит Кирилл.
«Інтерфакс»/ Седмиця.Ru |
