Виходець із заможної родини, він продав всю свою спадщину й роздав гроші й майно бідним, а сам пішов у гори Калала на Червоному морі, де вів пустельницький спосіб життя. У печерах-келіях поступово утворилася велика монастирська громада, що нараховувала сотні анахоретів. Після смерті Антонія, який прожив згідно з літописами 105 років, навколо печери, де він провів осанні вісімдесят років, було зведено монастир-фортецю. Обитель налічувала сім церков, її оточували товсті стіни висотою десять метрів з оглядовими вежами. Над могилою Антонія постала церква, названа на його честь.
На монастир неодноразово здійснювали набіги бедуїни, які завдали багато руйнувань і спалили бібліотеку. У ХV ст. ченці залишили монастир, і повернулися в його стіни лише у ХVІІ ст. Оточений мальовничими горами монастир вважається одним із найгарніших у Єгипті. Усередині його збереглися середньовічні розписи, а в печерах — настінні малюнки.
РІА Новини |
