50-літній ув’язнений Анатолій Тошев відмовився від наданої йому можливості достроково вийти на волю. Відсидівши два роки, він попросив керівництво колонії залишити його тут до кінця визначеного терміну. А це ще 2,5 роки. Будучи старостою молитовної кімнати, Анатолій був одним з ініціаторів спорудження православного храму на території колонії й вирішив брати безпосередню участь у цьому будівництві. Він зібрав для майбутнього храму вже більше 300 ікон, книги для православної бібліотеки, паралельно збирає церковне начиння. Керівництво колонії задовольнило таке дивне, на перший погляд, прохання ув’язненого. Віра, яку він знайшов у житті, виявилася сильнішою за прагнення до волі.
Седмиця |