 | | |
На пари — з молитвою
У той час, коли студенти світських закладів ще сплять — о 6.15. ранку вихованців училища будить черговий вихователь. Живуть вони у гуртожитку на подвір’ї Троїцького монастиря. Там же знаходиться корпус училища, що його разом з храмом держава передала Православній Церкві у 1988-1989 роках. Кожного ранку студенти келейно моляться (тобто кожен у своїй кімнаті), а потім збираються у Троїцькому кафедральному соборі. О 7.00. тут читають акафіст нашим шанованим святим — святителю Феодосію чи преподобному Лаврентію (через день). Форма одягу — скромна, юнаки в основному в костюмах чи підрясниках, а дівчата в довгих спідницях і переважно з хустинками на голові. О 8.00. у студентів сніданок, о 8.30. починаються заняття. Щодня в середньому по 4-5 пар. В училищі два факультети: пастирсько-богословський і регентський, термін навчання — три роки. Всі студенти вивчають Старий і Новий Заповіти, історію Церкви, церковнослов’янську мову, церковний устав, літургіку, патрологію (вчення Святих Отців) тощо. Майбутні священики також опановують спеціальні предмети: гомілетику (риторику), догматичне богослів’я, катехізис, православну педагогіку, церковне право. У регентів викладають вокал, диригування, теорію музики, обов’язковими є заняття на фортепіано. Інструмент — у кожній аудиторії, тож шліфувати навички можна практично щодня. У розкладі занять, що його можна побачити біля входу, є також такі “світські” предмети, як етика та історія України. Навчальні програми православних духовних шкіл (училищ, семінарій та академій) затверджує навчальний комітет Священного Синоду УПЦ. Очолює його митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел.
Комп’ютерів бракує, проте піаніно вистачає
На богословському факультеті бурси викладають в основному священики. Причому їм за це не платять, батюшки виконують “послух”. Фундаментально тут вивчають Старий Заповіт. Викладає цей предмет владика Амвросій, єпископ Чернігівський і Ніжинський. Світським викладачам зарплатню нараховують, однак, за словами ректора о. Олександра (Доломана), вона мізерна. Цикл музичних предметів викладають дружини священиків — матушки, які свого часу закінчили московські чи петербурзькі духовні заклади, консерваторії, педагогічні ВНЗ. В училищі є бібліотека. Свого часу частину книжок для формування її фонду віддав нині спочилий митрополит Антоній, частину пожертвували священики міських храмів. Сьогодні літературу поступово докуповують, незважаючи на те, що вона досить дорога. Є також два комп’ютери. За словами ректора, скоріше “заради інтер’єру” — надто застарілі моделі. Так що ресурси Інтернету, у мережі якого можна знайти житіє будь-якого святого, почитати проповіді відомих богословів, дізнатися, що робиться в православних єпархіях світу, залишаються недоступними.
Якщо піст, то страви без м’яса
Після занять, які закінчуються о 14.15, студенти обідають. Трапезна поруч. Щосереди, щоп’ятниці та під час постів кухарі готують для студентів пісні страви. В інші дні в раціоні є щось м’ясне. Під час трапези, з метою дати позитивний приклад для наслідування, черговий читає житіє святого, пам’ять якого вшановується Церквою цього дня. До 19.00. студенти мають час для індивідуальних занять та підготовки до уроків чи просто для дозвіляя. За словами студентів, у кафе чи в кіно вони не ходять. Кажуть, не цікаво. На території училища постійно чергує вихователь.
Майже всі студенти співають на кліросі, що дає необхідну практичну підготовку, тому частенько бувають в соборі на всеношній службі.
Вечеря в училищі о 20.00, а спочивати лягають 22.00. У цей час вихователь обходить кімнати, перевіряє, чи всі на місці. У кімнатах тепло. Живуть по 4-6-8 осіб. Є душова, пральня, медпункт, стоматологічний кабінет.
Навіть під час канікул — “служба”
Наступного року закінчуватиме навчання 14-й випуск студентів. Всього в училищі на стаціонарному відділенні навчається сьогодні 165 студентів (у першому наборі було всього 65). Молодь приїздить із Закарпаття, Волині, Сумщини. Кажуть, всюди чути гарні відгуки про наше училище. “Той, хто дійсно приходить вчитися, отримує знання і у нас, і будь-якому іншому навчальному закладі, — говорить ректор о. Олександр. — Наші випускники продовжують навчання в семінаріях Києва, Харкова. Багато хто з них повернувся викладати до Чернігова, навчають студентів в інших містах”.
Більшість вихованців духовного училища — з родин священиків, вони нібито продовжують сімейну традицію. Однак багато й таких, хто самостійно та свідомо вибрали цей шлях. Вдома вдається бувати нечасто. Навіть у вихідні та у свята для студентів є заняття — богослужіння. Не можна залишати Троїцький храм без дзвінких молодих голосів на час Різдва, Пасхи, Трійці та інших великих свят. Коли студенти першого курсу дізнаються, що в ці дні їм доведеться залишитися в Чернігові, засмучуються. Проте після веселого спільного колядування у владики, ректора, викладачів і святок в училищі, наступного року їхати додому вже й не хочеться. А в іншому — як у всіх студентів — здружуються, закохуються, одружуються й виходять заміж. Крім професії, знаходять вірних друзів, створюють сім’ї. Ось таке життя... |
