 | | |
Назва урочища походить від тюркського слова „китай”, яке перекладається як „укріплення” або „фортеця”. Один з сусідніх з монастирем пагорбів здавна називають „китай-горою”. Тут лишилися залишки валу давньоруського поселення, яке було форпостом на південних підступах до Києва. У 11 столітті на Китай-горі була зведена укріплена фортеця, а на півострові посад.
Наприкінці 16 століття у пошуках затишного пустельного життя в Китаєво переходять монахи з Києво-Печерської Лаври і засновують Китай-горі печерний монастир, а на півострові – наземний лаврський скит.
Саме тут у 18 столітті прославився великими подвигами преподобний старець-затворник Досифей. Як з’ясувалося пізніше, під таким ім’ям, подвиг, суворий навіть для чоловіків, несла дівчина Дарія Тяпкіна, яка таємно залишила батьківський дворянський дім у пошуках чернечого подвижницького життя.
Преподобна власноруч викопала печеру у Китай-горі, де й провела декілька десятиліть у суворих подвигах посту і молитви. Але неможливо приховати свічник, якій стоїть на пагорбі, і тому згодом люди почали приходити до преподобної за духовною порадою та благословенням. Приходила до старця Досифія і рідна сестра, яка запитувала про зниклу Дарію. |
