08.08.2003. ХЕРСОН. Чиновники с помощью милиции пытались ограничить права духовенства Херсонщины на религиозные собрания и свободное передвижение по области
04.08.2003. КИЕВ. Глава Госкомрелигий Виктор Бондаренко требует «принять меры» против фильма «Анатомия раскола»
Председатель Госкомитета по делам религий Украины Виктор Бондаренко направил в адрес Предстоятеля Украинской Православной Церкви письмо с просьбой «принять необходимые меры» в отношении видеофильма «Анатомия раскола». Какие, любопытно, меры подразумевает руководитель госведомства? Неужто традиционные: обыск, изъятие и уничтожение? А авторов — на Соловки? Чем, собственно, и занимался Совет по делам религий, созданный товарищем Сталиным. Может, Госкомитет задавила тоска по родному прошлому? Когда при одном упоминании о Православии рука атеистического госчиновника непроизвольно тянулась к курку?
Откуда в наше время могут появляться такие чекистские «формулировочки»? Впрочем, г-н Бондаренко источника и не скрывает. Оказывается, с обращением воспрепятствовать демонстрации и распространению видеофильма выступил никто иной как отлученный от Церкви М.А. Денисенко, еще пятнадцать лет назад разоблаченный прессой агент КГБ по кличке «товарищ Антонов». Это обращение престарелый чекист отправил в Печерскую райпрокуратуру г. Киева и в Комитет Верховной Рады по вопросам свободы слова и информации, откуда его и переправили в Госкомрелигий. Судя по всему, ни первая, ни вторая организация, чтобы не быть смешными, не рискнули на донос как-то реагировать: где это видано, чтобы в демократическом обществе в открытую, на государственном уровне боролись со свободой слова, причем пещерными методами?
А вот Госкомрелигий с пониманием отнесся к доносу Филарета. И - под козырек! При этом даже не удосужившись проверить достоверность «телеги». Например, г-н Бондаренко утверждает, что фильм «Анатомия раскола» создан «Религиозно-просветительским центром Киево-Печерской Лавры и пресс-службой Украинской Православной Церкви». Но пресс-служба УПЦ не только не создавала этого фильма, но и считает его концепцию достаточно спорной (по-нашему мнению, в основе филаретовского раскола лежали не религиозные причины, а банальная алчность, стремление группы лиц во главе с Филаретом и Евгенией Петровной «прихватизировать» всю казну Православной Церкви в Украине, что и было осуществлено под прикрытием Кравчука и К). Даже если господину Бондаренко повсеместно мерещутся происки пресс-службы УПЦ, это не является основанием для распространения недостоверных сведений. Очевидно, подписывая филькину грамоту, голова Госкомрелигий не удосужился ознакомиться ни с самим фильмом, ни с его авторами.
Поражает и тон письма г-на Бондаренко («с целью недопущения возможных недоразумений и конфликтов»), который в переводе с номенклатурнорного на общедоступный весьма смахивает на скрытую угрозу госчиновника в адрес Украинской Православной Церкви.
Наконец, стоит задаться вопросом: а много ли подобных предупреждений направил председатель Госкомрелигий самому Филарету? Призвал ли он хоть раз его уважать законы державы и выполнить, например, решение высших судебных инстанций о возвращении УПЦ незаконно захваченных боевиками храмов и имущества? Почему полученной из районной прокуратуры бумаге Госкомрелигий «дает ход», а протесты высшего надзорного органа государства – Генеральной прокуратуры Украины, которая неоднократно требовала снять с регистрации филаретовскую УПЦ-КП, как незаконно созданную организацию, - с энтузиазмом отклоняет? Или, может, все-таки был прав покойный руководитель УАПЦ Мстислав Скрипник утверждавший, что нет никакой УПЦ-КП, а есть только «гроши, гроши, гроши...».
04.08.2003. ТЕРНОПІЛЬ. Тернопільські депутати намагаються повернутись у богоборчі часи і перетворити Почаївську Лавру в музей
На минулому тижні ряд “свідомих” проуніатських ЗМІ (особливо у Тернопільській області) “вибухнув” своїм інформаційним “гнівом” з приводу розпорядження Кабміну про вилучення зі складу Кременецько-Почаївського заповідника ряду споруд Свято-Успенської Почаївської лаври.
Говорячи простіше, мова йде про відміну нереалізованого рішення попереднього уряду, згідно з яким живий діючий монастир вирішили перетворити на музей-заповідник (монахам, очевидно, там приготували роль живих експонатів). Тоді це рішення викликало нерозуміння у віруючих, оскільки в тоталітарні атеїстичні часи, коли монахів перетворювали в експонати, а храми в конюшні, здавалося б, давно минули. На щастя, розпорядження так ніхто і не збирався реалізовувати — Лавра залишилася виключно монастирем без усяких музейних “домішок”.
“Отже, Почаївська Свято-Успенська лавра уже не заповідник (?! – ред.). Комплекс її споруд вилучається із Кременецько-Почаївського історико-архітектурного заповідника… Таким чином знято основну перепону на шляху передачі лаври у власність чоловічого монастиря” – з гіркотою констатує тернопільська газета “Вільне життя” за 31.07.2003 р.(стаття “З чого починається Батьківщина”). “Разом з усесвітньовідомим Успенським собором “репресовано” буде Троїцький собор, монастирські келії, Архієрейський будинок, дзвіницю та Надбрамний корпус” – деталізує ситуацію “Україна молода” за 29.07.2003 р. (стаття С.Мичко “Відчай Почаєва”). Усі видання в один голос заявляють, що відтепер зникають формальні перешкоди для передачі монастирських будівель у відання лаврської чернечої громади.
Пересічний читач, звісно, не зможе зрозуміти: а що ж тут, власне, поганого? Виправляється історична несправедливість, яка була спричинена комуністичним режимом по відношенню до цієї славетної православної святині (як і до тисяч інших наших храмів та монастирів). Хвалити Бога, відтепер монахи мають шанс стати господарями того місця, яке освятили молитвою, потом і кров’ю їхні попередники.
Але ні! Тут включилися кілька аргументів проти. Перший є виключно продуктом атеїстичного періоду. Його висловив регіональний осередок “Нашої України” по Тернопільщині у своїй “спеціальній заяві”: “Почаївська лавра – це витвір українських будівничих, створений на наших споконвічних землях на кошти місцевого населення і галицьких меценатів. Вона віддавна належала українському народові. Так має бути і зараз!” (газета "Тернопіль вечірній" за 31.07.2003 р.). Подібний аргумент наскільки старий – настільки ж і заїжджений. З його допомогою більшовики одразу ж після Жовтневого перевороту 1917 р. громили храми, монастирі й саме духовенство. Адже, за їхньою логікою, усе церковне майно було побудоване трудящими і на їхні кошти, але в інтересах “мракобісів у рясах”. “Наша Україна” намагається з допомогою цього гасла боротися з Церквою уже в наші дні. Але, попри очевидну безглуздість процитованої “думки”, все ж хочеться зауважити її авторам: цей “витвір” усе ж-таки створювався меценатами, магнатами, царями для того, щоб там жили монахи, які б молилися і за душі меценатів, і за місцеве населення, і за усю рідну землю. Якби усі лаврські благодійники минулого дізналися, як ними прикриваються сьогодні, виступаючи проти монастиря і його братії – певно, що перевернулися б у гробах!
На жаль, і в цій ситуації, як і в попередніх подібних, намагається “грати першу скрипку” “Наша Україна”. Чомусь їй дуже вже хочеться презентувати себе, як якийсь антиправославний осередок у державі. Процитуємо цікаві фрагменти із вищезгаданої заяви: “Уряд та Президент брутально знехтували позицією народних депутатів від “Нашої України”, депутатів Тернопільської і Львівської (?! – ред.) обласних і багатьох районних рад, представників політичних партій та громадських об’єднань, які висловили своє занепокоєння та стурбованість стосовно ситуації довкола Почаївської лаври…
Обласний блок В.Ющенка “Наша Україна” сприймає рішення Кабміну про вилучення окремих споруд Почаївської лаври зі складу Кременецько-Почаївського державного історико-культурного заповідника, як пряму загрозу московської експансії на теренах Української держави, засуджує знущання неукраїнської кучмівської влади над національно-духовними святинями нашого народу.
У зв’язку з цим регіональний блок В.Ющенка “Наша Україна” в тернопільській області висловлює рішучий протест проти антинародного рішення Кабміну стосовно Почаївської лаври і вимагає негайного його скасування.
Якщо Президент і Кабінет Міністрів повторно проігнорують думку Тернопільської громади, “Наша Україна” змушена буде закликати співгромадян до акції непокори”.
До честі і Уряду і Президента, можна сказати, що, якщо вони й справді проігнорували думку якихось політичних і навколополітичних кіл, то натомість вони врахували сподівання мільйонів православних співвітчизників, для яких Обитель Почаївська є завжди святим і шанованим місцем. Десятки переповнених автобусів із прочанами сьогодні щодня приїжджають до Почаєва, щоб поклонитися її святиням. Слід зазначити, що ті, хто приїжджає – теж у більшості своїй є громадянами України, тобто ті, в інтересах кого нібито виступають сьогодні деякі політичні угруповання, вимагаючи від влади незрозуміло яких рішень, та ще й загрожуючи “закликати співгромадян до акції непокори”.
Другий аргумент проти передачі Лаври монахам озвучений у заяві сесії тернопільської облради до Президента, Прем’єра та Голови ВР: “Ми… ще раз підтверджуємо таку політичну волю і доцільність заради збереження громадського спокою у нашому регіоні та недопущення появи будь-яких передумов для загострення міжконфесійних стосунків між релігійними громадами і вимагаємо залишити комплекс споруд Свято-Успенської Почаївської лаври у державній власності…”.
Справа в тому, що акт, проти якого так істерично виступають певні сили, нічого по суті не змінює – він лише констатує те, що уже давно фактично існує. Будівлі Почаївського монастиря з давніх давен знаходяться у віданні братії, а тепер братія буде своїм майном володіти на вповні законних підставах (а також згідно з логікою та історичною справедливістю). Яким же чином це могло б порушити громадський спокій, або спричинити до “появи будь-яких передумов для загострення міжконфесійних стосунків між релігійними громадами”? Адже навіть релігійні війни десятирічної давнини між православними, уніатами і розкольниками не змогли змінити статусу Почаївської святині як оплоту канонічного православ’я на західних землях Церкви. До чого ж тепер усі ці дешеві “вибрики” і загрози?
Як відомо, атеїстичний режим десятиріччями намагався зробити те, що зараз хотіли зробити Тернопільські депутати – перетворити Почаївську лавру в атеїстичний музей. Тоді у Лаврі відкрили навіть психлікарню, щоб взагалі відвадити звідти віруючих. Десятки раз в атеїстичний період проти монашої громади організовувались провокації та кримінальні справи: їх насильницьки вивозили в сусідні області, кидали в тюрми, мучили на допитах. У 1980-ті роки один із монахів після допитів помер. Причому все це продовжувалося до самої перебудови. Останній монах (нинішній архієпископ Миколаївський Питирим) був звільнений з місць ув’язнення вже при Горбачові. І те, що не змогли зробити атеїстичні мракобіси, очевидно, сьогодні намагаються зробити тернопільські депутати.
Цікаво, як тоді розцінювати реверанси керівників блоку “НУ” на адресу Блаженнішого Митрополита Володимира та інших ієрархів УПЦ, коли вони не упускають можливості висловити свою повагу і до Блаженнішого, і до всієї УПЦ. Чи це теж такі уніатські хитрування: в Києві завіряти в одному, а на місцях своїх депутатів підбивати до іншого?
Третім аргументом є те, що Лавру передають чернечій громаді УПЦ, тобто найбільшій Церкві України, і одній із найбільших Православних Церков світу, законній і визнаній як Вселенським православ’ям, так і Апостольською столицею. Вона знаходиться в канонічному єднанні з Руською Православною Церквою. Це і збентежило неоатеїстів. “Почаївські дзвони дзвонитимуть Москві?” – під таким провокаційним заголовком уміщене фото Почаївської лаври на першій сторінці “України молодої” від 29.07.2003 р. Також у вищезгаданій статті, уміщеній у цьому номері газети, вповні нормальним є вислів “московські монахи” (у розумінні - почаївські монахи). Таким чином іде спроба формування в суспільстві відповідної думки.
Незрозумілою є псевдопатріотична істерія, з якою сучасні горе-активісти страхають населення “омоскаленням” обителі. У зуніатизованому Галицькому регіоні переважна більшість уніатських храмів передана у власність громадам. Виходить, за цією логікою, наші архітектурні шедеври передали у власність Риму?! То чому б тут не бити на сполох, адже сьогодні виходить, що тисячі наших храмів, які стоять на нашій землі “належать” іноземній державі і церкві, яка, за словами Т.Шевченка, “пролила в Україні море сльоз і крові”?
Проте картину з цього приводу досить влучно охарактеризував голова Тернопільської обладміністрації І.Курницький. Як цитує його “Тернопіль вечірній” за 31.07.2003 р., виступаючи в облраді, він сказав, що “ніхто в Москву лаври не вивезе...” Справді, а навіщо уся оця істерія, якщо все залишається по-старому? Братія, яка віками населяла святу обитель, продовжує нести свій монашеський подвиг (тепер на більш твердій юридичній основі), прочани можуть, як і завжди, приїжджати у свій улюблений монастир, місцеве населення має додаткових кілька сот робочих місць із стабільним заробітком.
Очевидно, що нинішні борці з Лаврою своїми недоречними заявами провокують міжконфесійне протистояння в Україні і розхитують громадський мир, не розуміючи, що той, хто сіє вітер – як правило, пожинає бурю.
03.08.2003. ХЕРСОН. Фоторепортаж о событиях в с. Калининское Великоалександровского района Херсонской области
В субботу 26 июля 2003 г. с 9-00 до 15-00 был насильно захвачен православный Свято-Михайловский храм, а накануне руками чиновников из Отдела по делам религий тайно перерегистрирован Устав православной общины УПЦ в раскольническую "УПЦ-КП".
Фото 1: в Свято-Михайлоский храм Украинской Православной Церкви (УПЦ), построенном за средства верующих, прибыло духовенство и верующие Херсонской епархии УПЦ для молебна. Наряды милиции не допустили верующих в храм.
Через какое-то время к храму подъехал микроавтобус с раскольническим "епископом УПЦ-КП Дамианом" (лишённый сана бывший клирик Замараев П. Ф.) со свитой. Окружённые плотным кольцом милиции они беспрепятственно вошли в храм, где закрылись и начали совершать "освящение" и "литургию". Православные остались на улице.
Фото 2: Около дверей Свято-Михайловского храма начался митинг. У мегафона - староста Дмитрий Квицько - агитирует за независимую от всех и вся "поместную церковь". Рядом раскольнический "священник" Николай Цыганов кричит собравшемуся духовенству и верующим: "Москали! Убирайтесь домой!"
Фото 3: Секретаь Херсонской епархии УПЦ игумен Алексий (Фёдоров) призывает верующих не отвечать насилием на оскорбления и клевету и не поддаваться на провокации со стороны УПЦ-КП. В руках у секретаря - Указ Архиепископа Херсонского и Таврического Ионафана о лишеннии сана уклонившегося в раскол бывшего настоятеля Виталия Головкова.
Фото 4: Вскоре подъехало местное начальство. Так и не выступив перед народом, пробуют "келейно" решить сложившуюся ситуацию. Их требование - немедленно разогнать "несанкционированный митинг". Секретарь Херсонской епархии УПЦ игумен Алексий (Фёдоров) беседует с организаторами тайной перерегистрации канонического прихода УПЦ в раскольнический УПЦ-КП: заместитель Главы Херсонской областной государственной администрации Лебедь В. А., специалист Отдела по делам религий Гридина Е.Г., глава Великоалександровской районной администрации Иванив Н. Д.
Фото 5: Секретарь Херсонской епархии УПЦ игумен Алексий (Фёдоров) показывает Начальнику УМВД в Херсонской обл. генерал-майору Науменко А. В. и зам. начальника полковнику Кузьменко Ю. Н. документы: Устав и личное дело Свято-Михайловской общины УПЦ и личное дело бывшего священника Виталия Головкова.
Фото 6: Истинное лицо "филаретовского патриархата". У входа в захваченый православный храм - "руховцы", раскольническое "духовенство" и милиция не пускают православное духовенство и верующих в храм.
Фото 7: Наряды милиции оттеснили православное духовенство и верующих для того, чтобы выпустить из храма "епископа Дамиана" (Замараева П. Ф.). За ним вышел и закрыл храм на ключ Виталий Головков. Слышны призывы к совести бывшего священника: "Отец, покайся! Не греши против Бога и Церкви!"
Фото 8: Православных так и не впустили в храм. Верующие и духовенство Херсонской епархии УПЦ отслужили молебен перед мощами святых и совершили Крестный Ход вокруг Свято-Михайловского храма.
Фото 9: Начальство так и не вышло к народу. Груда кирпичей - мечта о будущем Церкви?!
02.08.2003. ХЕРСОН. В связи с попыткой чиновников ликвидировать приход УПЦ в с. Калининское Херсонской области архиепископ Ионафан призвал к проведению международных чтений по соблюдению прав человека и реализации религиозных свобод
