24.12.2003. ІВАНО-ФРАНКІВСЬК. Івано-Франківська міська рада відмовила православним віруючим у дозволі на реконструкцію молитовного будинку

У відповідь на прохання архієпископа Івано-Франківського і Коломийського Миколая надати дозвіл на реконструкцію орендованих єпархією будинків по вул.Чорновола під храм і перспективне будівництво нового храму, від міськради прийшла відповідь за підписом першого заступника міського голови Б.Ониськіва.
У листі пишеться, що представлені пропозиції на будівництво храму відхилені “як такі, що не узгоджуються з існуючою містобудівельною ситуацією і в об’ємному, і в висотному, і в функціональному (організація входу та облаштування території) відношеннях”.
“Для забезпече6ння релігійної громади необхідними спорудами і приміщеннями” міські чиновники пропонують православним віруючим “сконцентрувати необхідні засоби на завершення будівництва храму на розі вулиць О.Довженка – Гетьмана П.Дорошенка”.
Іншими словами, щоб не мати проблем одній православній громаді з виділенням землі, проектуванням храму і т.д., їй радять... просто об’єднатися з іншою громадою, яка вже будує собі храм на розі вищевказаних вулиць. Пропозиція воістину Соломонова!

22.12.2003. ХЕРСОН. Суд первой инстанции признал действия чиновников и раскольников в пгт Калининском неправомочными

Состоялось заседание Великоалександровского районного суда по делу пгт Калининского (подробности>>>). Исковое заявление о неправомочности действий чиновников, связанных с перерегистрацией православной общины в "киевский патриархат" и фактической юридической ликвидацией существующей общины. При этом православные верующие возмущены действиями 18 инициаторов "перевода" во главе с бывшим настоятелем и старостой. Община считает, что они не имели полномочий выступать от имени верующих села. Это подтвердила и сходка села, где все жители высказались за дальнейшее пребывание в канонической Украинской Православной Церкви. Однако остановить уже запущенный юридический механизм оказалось не так просто. О защите своих прав верующие были вынуждены обратиться в суд.
И вот правомочность требований православной общины подтвердил суд первой инстанции.
На сегодняшний день построенный прихожанами храм в пгт Калининском опечатан милицией. Православная община служит в старом храме.

18.12.2003. ЛЬВІВ. Суд задовольнив прохання православних віруючих щодо відмови від ідентифікаційного номера

Сихівський районний суд Львова розглянув сьогодні близько 50 позовних заяв православних віруючих до Львівських державних податкових інспекцій щодо відмови від ідентифікаційного номера. У своїх проханнях заявники вимагали введення в дію альтернативного обліку громадян з відміткою в паспорті про можливість здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного коду.
Суддя Ірина Волоско задовольнила це прохання на підставі Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів” від 16 липня 1999 року №1003-XIV.
Після закінчення слухання справи секретар суду повідомила, що на розгляді знаходяться ще 8 позовних заяв. Заяви такого ж змісту продовжують надходити.

08.12.2003. КИЇВ. Православна спільнота обурена свавіллям з боку посадових осіб по відношенню до Свято-Успенської Почаївської Лаври

У зверненні української громадськості до Президента та депутатів Верховної Ради України стосовно протизаконних дій посадових осіб по відношенню до насельників Свято-Успенської Почаївської Лаври, зокрема, говориться: "Православна громадськість України обурена зверненням до Президента України трьох розкольницьких ієрархів: Філарета (Київський Патріархат), Мефодія (Автокефальна Православна Церква), та Любомира (Греко-Католицька Церква). Забувши про Конституцію України, вони плюндрують православні святині, розпалюють міжконфесійну ворожнечу. Саме про це свідчить їхнє звернення до Президента, яке показує всю бездуховність і лукавство його авторів.
Перекрутивши Біблію, навіть першу свою фразу вони починають з лицемірства: “Боже творіння Почаївська Лавра є Божим даром українському народові”. А в який же день Господь створив Лавру: до створення людини чи після створення зірок? І цікаво, якою ж Біблією користувалися “ієрархи”, стверджуючи таку нісенітницю? Тим більше, що вони ж то повинні знати, що у Бога немає “ні елліна, ні іудея”.
Далі для необізнаних з історією Української Православної Церкви це тріо веде мову про те, що “Почаївська Лавра не перебувала в юрисдикції Московського Патріархату”. І поруч з цим іде лукава брехня: “У 1832 році російський імператор Микола І відібрав Почаївську Лавру в Української Греко-Католицької Церкви і передав її Російській Православній Церкві...” Виходить, що так звані “ієрархи” прагнуть переконати, що Почаївська Лавра споконвіку належала унії. Але документи Волинського , Житомирського і Тернопільського Державних архівів свідчать про те, що Почаївська обитель була Православною. Навіть польські королі визнавали недоторканість “свободного сохранения в монастыре Почаевском веры восточной древней Церкви..” Саме тому Почаївська обитель потрапила у володарювання греко-католиків лише шляхом обману. Будучи прихильником унії, намісник Почаївського монастиря у 1720 році крадькома перевів його в лоно унії. Але боячись народного гніву, як свідчать архівні матеріали Волинського Державного Архіву, цей запроданець навіть ніколи не іменував себе пріором (як називали в той час настоятелів чоловічих монастирів), а називався ігуменом, як це було прийнято у Православних монастирях. Крім того, в тих же архівних документах зазначено, що уніати протягом свого володарювання на горі Почаївській (1720 – 1831 рр.), майже не міняли Православного Статуту і богослужіння проводили на церковно-слов’янській мові, щоб народ не запідозрив, що Святиню привласнили греко-католики. То хіба можна сказати, що вони в той період були повноправними господарями Почаївської святині, якщо вони, як злодії, боялись народного викриття?
Почаївська Лавра дійсно “має складну історію і непросте сьогодення”. Але смішно, коли розкольницькі ієрархи починають говорити про “національну святиню”. Хіба всесвітньо відомий Афон належить якійсь нації? Ні, бо там несуть молитовний подвиг не лише греки, а й румуни, серби, росіяни, українці, болгари, грузини, вірмени та люди багатьох інших національностей. І ми, українці, гордимось, що і в нас є теж відома всьому світові Святиня – Почаївська Лавра, з Божою допомогою створена руками перших її монахів і в чудовому стані збережена працелюбними руками її теперішніх насельників. І гордимося, що молитовний подвиг там несуть теж люди різних національностей: українці, молдавани, білоруси, росіяни та інші, надаючи їй світового значення. Та 90% іноків Почаївської Лаври – це українці. А про “духовну оруду Російської Православної Церкви” краще б промовчали вищезгадані пани. Адже канонічна Українська Православна Церква належить до Вселенського Православ’я через молитовний зв’язок з Московським Патріархатом. Але викопувати Лавру разом з горою і відвозити її до Москви ми не збираємось: по-перше, це не можливо, по-друге, ми – теж українці, але любимо святиню, а не розмови про Неї. І якщо така трагедія для Філарета, Мефодія і Любомира, що наш духовний центр у Москві, так у греко-католиків він аж у Римі. То невже Рим вже став українським?
А щодо лукавого запитання панства “чому в Почаївській Лаврі українцям відмовляють у задоволенні духовних потреб”, то відповідь вони й самі знають чудово: не українцям відмовляють, а тим, кого не визнає світове Православ’я: розкольникам та іновірцям. А хіба в греко-католицьких , автокефальних чи філаретівських церквах причащають українців, які належать до Московського патріархату? Чи може вони причащають протестантів? Вони ж теж українці, а їхні духовні центри – в Канаді, США, Німеччині і багатьох інших країнах. То ж для чого лукавити?
Ось так відому усьому світові Лавру цькують місцеві можновладці, профіларетівська преса, а також УНА-УНСО та прибічники Василя Червонія, які мріють зробити з неї заповідник, або забрати силою під своє розкольницьке підпорядкування? Перша спроба вже була: вже прїжджали “на прощу” п’яні вояки УНА-УНСО з обрізками металевих труб та арматури. Вже на мітингу в Рівному Василь Червоній закликав забрати Лавру. А в нього в цій справі накопичено величезний досвід. Забирають розкольники наші храми по всій Україні, зазіхають на Свято-Успенську Почаївську Лавру. Припинити таке свавілля може тільки передача цієї святині у власність братії. Адже згідно з Конституцією України, Церква в нашій державі відокремлена від держави. Крім того, ст. 17 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації із змінами і доповненнями” від 23. 12. 1993 року говорить: “Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно...”
Ми просимо Вас допомогти втілити цей закон в життя стосовно Почаївської Лаври. Вважаємо, що держава не в праві привласнювати те, що від неї відокремлено Основним Законом України.
До 1939 року ця святиня із святинь належала інокам, які її створили, які в її стінах молилися за весь світ, які доглядали її в належному стані і доглядають. Чому вона має бути державною? В цій “державній” Лаврі держава коли-небудь хоч одненьку копієчку дала на реставрацію старовинних будівель? Ніколи! Скільки існує Лавра, стільки в ній трудяться не покладаючи рук іноки. Саме їм колись з’явилась Матір Божа і залишила на віки слід Своєї Стопи. Саме тому, що молитвами іноків відбувалися в Лаврі зцілення тих, хто з вірою сюди приходив, багаті люди в подяку за зцілення надавали свої грошові і майнові (земельні) жертви інокам Почаївської Лаври для звеличення і процвітання цієї святині. Не державі жертвували, а інокам!
Правда, прибічники Червонія заявляють свої претензії на те, що в утримання Лаври вкладаються народні гроші. Та нехай кожен з них скаже, скільки тих “грошей” він поклав на Лавру, відвідуючи Її? Від п’яти копійок аж до однієї гривні, як це буває найчастіше. То це так багато? А монахи вкладають все: свій розум, свою працю, свою молитву.
Ви придбали в Лаврі гарні ікони? А їх же зробили умілі руки й терпіння братії! Ви купили свічечку? А вона теж зроблена руками невтомної братії. Ви купили щось інше – та в усе, що є в Лаврі, вкладена терпелива праця й уміння її іноків. Вас нагодували в їдальні – теж братія. Вам надали послуги в готелі – теж братія. Братія утримує притулок для психічнохворих... Братія реставрує... Братія будує... І, до речі, нікого не позбавляє можливості приїхати сюди на екскурсію.
А державний статус Почаївської Лаври – це відкриті ворота для нападу на цю святиню всіх, кому не лінь, з метою її привласнення. Когось це влаштовує. І виходить, що братія Лаври замість того, щоб проводити реставраційні роботи, повинна утримувати козаків для її охорони. В зв’язку з цим реставраційні роботи Лаври в даний час припинені. Держава, звичайно ж, ніякої реставрації ніколи не проводила і проводити не буде. “У держави немає сьогодні коштів на те, щоб утримувати всі пам’ятники історії і архітектури в належному стані, в тому числі й старовинні культові споруди. А монахи Почаївської Лаври роблять це, і досить результативно. Можна лише побажати їм успіхів на цьому благородному поприщі”, - сказав голова Державного Комітету у справах будівництва і архітектури Валерій Іванович ЧЕРЕП в своєму інтерв’ю кореспонденту газети “Комуніст” - № 87 за 5 листопада 2003 року) Володимиру Сірячинку. Та одних добрих побажань тут замало. Успіхи можуть бути вагомими лише тоді, коли Лавра стане законною власністю її насельників. Тому ми, віруючі Української Православної Церкви, просимо Вас допомогти утвердити законну справедливість і посприяти переданню Почаївської Лаври її законному власнику – братії Свято-Успенської Почаївської Лаври.
Просимо не відмовити нам у допомозі".
Від імені і за дорученням віруючих УПЦ
Протоієрей Олександр КАРПЮК, настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці смт. Мізоч Здолбунівського району Рівненської області
Священик Микола КОЛОМІЙЦЕВ, настоятель храму св. Іоанна Богослова с. Теремне Острозького району Рівненської області
Юрій ТУРБАЛ, кандидат фізико-математичних наук (м. Рівне, вул. Князя Романа, 13, кв. 43)
Олексій ЩОДРО, кандидат технічних наук, доцент (м. Рівне, пр-т Миру)
Тамара КОЛОМІЙЦЕВА, член Національної спілки журналістів України (м. Здолбунів Рівненської області, вул. Шкільна, 36, кв. 5)
Микола ОГОРОДНИК, член Національної спілки журналістів України, колишній воїн-афганець (м. Здолбунів Рівненської області, вул. Шевченка, 202, кв. 16)
Людмила ВАСЮК, член Національної спілки журналістів України (м. Здолбунів Рівненської області, вул. Шевченка, 204, кв. 15)
Галина ОЛІЙНИК, юрист (м. Здолбунів Рівненської області, вул. Коперніка, 57, кв. 4)
Раїса САВЛЮК, економіст (м. Рівне, вул. С. Бандери, 45, кв. 24)
Марія РОМАНЮК, пенсіонерка, ветеран праці (м. Здолбунів Рівненської області, вул. Л. Українки, 1А, кв. 18)

Тисячі підписів віруючих УПЦ МП з цим проханням відправлено Президенту України, Кабміну, Верховній Раді і в Адміністрацію Президента.

05.12.2003. КИЕВ. Длительные хлопоты общины Александра Невского о выделении участка для восстановления стоявшего на нем одноименного храма закончились… выделением этого участка раскольничьей общине

Почти три года назад община Украинской Православной Церкви им. Александра Невского решила восстановить разрушенный в 1934 году храм в честь этого святого на его историческом месте в районе станции метро «Нивки». Идею поддержали официальными обращениями к Александру Омельченко общественные организации, депутаты.
Были собраны исторические документы, подтверждающие местоположение храма, пройдены необходимые в данном случае многочисленные инстанции от Управлений охраны памятников истории культуры и земельных ресурсов Киева до Государственного управления экологии. Оставалось одно — получить разрешение земельной комиссии киевской мэрии, в которую документы в феврале нынешнего года и были переданы.
Община пребывала в ожидании позитивного решения, а в конце апреля с удивлением узнала о том, что историческое место храма Александра Невского выделено общине святого Пантелеимона так называемого «киевского патриархата», которую представлял на заседании земельной комиссии Киевской государственной администрации… член этой же комиссии К. Гищак. И это несмотря на то, что, как выяснилось, упомянутой раскольничьей общиной документы были поданы на рассмотрение гораздо позже, чем общиной Александра Невского.
Ни экспертиза прокуратуры, которая установила незаконность действий комиссии, ни запрос народного депутата в горгосадминистрацию эффекта не возымели — решение по сей день остается в силе.