09.04.2003. КИЕВ. Иск американского Института демократии им. Пилипа Орлика к Введенскому монастырю возвращен истцу

Единственной организацией, которая отказалась выполнить распоряжение Кабинета Министров Украины о возвращении Свято-Введенскому монастырю бывшего монастырского здания, был американский Институт демократии им. Пилипа Орлика. Свое нежелание покидать монастырское здание демократы мотивировали неоконченным сроком аренды помещений, а затем еще и подали в суд на Введенский монастырь, который после двух месяцев предупреждений попытался провести в жизнь решения Кабмина.
Иск, поданный 13 марта Институтом демократии им. Пилипа Орлика в Хозяйственный суд г. Киева на днях был возвращен истцу по причине отсутствия в исковом заявлении обcтоятельств, на которых основываются выдвинутые Институтом обвинения. Отсутствуют и доказательства того, что ответчик заблокировал доступ сотрудникам Института демократии к арендованному помещению. Суд постановил возвратить исковое заявление без рассмотрения на дооформление и предлождил истцу затем обратиться в Хозяйственный суд повторно. На сегодняшний день вторичный иск не подан.
История вопроса>>>

07.04.2003. СИМФЕРОПОЛЬ. Сотрудники историко-культурного заповедника добиваются выселения монахов из Свято-Успенского монастыря в Бахчисарае

Как сообщил пресс-службе УПЦ наместник Свято-Успенского монастыря Бахчисарая архимандрит Силуан, в годы безбожного режима часть обители оказалась в распоряжении историко-культурного заповедника. Им принадлежит Успенский храм, колокольня, дом наместника и монастырское кладбище. Названные объекты находятся в запущенном состоянии. На многочисленные предложения руководства монастыря отреставрировать эти памятники за церковные средства директор историко-культурного заповедника Евгений Петров отвечал отказом. Так, наместнику не разрешают даже отремонтировать свой дом, мотивируя это тем, что нарушится архитектурная конструкция здания 1850 года. Сейчас дирекция музея добивается, если не выселения монахов, то, хотя бы передачи в совместное пользование оставшейся части обители, восстановленной усилиями братии. При этом чиновники пытаются апеллировать к мнению крымских татар, которые, не имея никакого отношения к христианству, мечтают превратить эту святыню в мусульманскую мечеть. Эта позиция музейщиков вполне понятна. Ведь не будешь же показывать иностранным туристам заброшенное кладбище и полуразрушенный дом наместника. Да и вообще, зачем тратить деньги на их восстановление, если можно выгнать монахов и прийти на готовое.

07.04.2003. КИЇВ. Народний депутат Іван Заяць в черговий раз підтвердив свій ворожий настрій щодо канонічної Православної Церкви

На прес-конференції, яку провела група завзятих РУНвірівців в УНІАНІ, представник "Нашої України" Іван Заяць звинуватив монахів Свято-Троїцького Іонинського монастиря у захоплені батсадівських будівель, руйнуванні природних ландшафтів та забрудненні навколишнього середовища. Слід зазначити, що подібні звинувачення свідчать не про вболівання за долю заповідної території, а лише про некомпетентність депутата в питаннях історії української держави. Так, звинувачуючи монахів в захоплені будівль, Заяць забуває, що спочатку на цій території з’явився не ботсад, а Свято-Троїцький монастир, який до 1917 року налічував 800 монахів та послушників і був другим за площею після Києво-Печерської Лаври. І тільки в 1934 році його закрили, центральний Свято-Покровський храм зруйнували, а на території національної святині розташували ботсад імені Гришка. Таким чином, насельники, які мали у своєму розпоряджені більш як сто вісімдесят будівель, опинилися на вулиці. Після так званого повернення монастиря Церкві монахи опинилися в скрутному становищі, побудували “на своїй території” маленький будинок для братії. Також, перед тим, як звинувачувати монахів у руйнуванні природного ландшафту, народному обранцю не завадило б порівняти, в якому стані знаходяться приміщення ботсаду та монастирські корпуси. У порівнянні з напіврозваленими ботсадівськими, монастирські будівлі не поступаються витворам архітектурного мистецтва. Хоча Церква аж ніяк не багатша за Академію наук. З приводу безпідставних депутатських звинувачень монахів у забрудненні навколишнього середовища доречно згадати народний вислів, який починається словами: “чиє б мичало, а Ваше….”. Адже по території ботсаду їздять переважно авто академіків та нардепів, а аж ніяк не монахів. А називає насельників Іонинського монастиря алкоголіками Іван Заяц тому, що мабуть не знає, що славетний ресторан “Трапезна”, який відвідують “круті”, щоб “відірватися” по повній програмі, належить не Свято-Троїцькому монастирю, а Видубецькому, який був незаконно переданий Павлом Лазаренком філаретівцям у 90-х роках.
До того ж люди скоріше повірять в те, що спиртні напої розпиваються на території ботсаду. Якщо це так, то до чого ж тут православний монастир? З іншого боку, Івана Зайця можна зрозуміти, тому що “розглядаючи справу про монастир”, він вислухав лише дві сторони: філаретівську та РУНвірівську. Але ж є ще третя – монахи Іонинського монастиря, про яких саме і говориться. Можна було хоча б “для проформи” запросити їх на пресс-конференцію та вислухати їхні думки. Хоча, про що мова? Безбожна атеїстична ідеологія, яку мабуть продовжує сповідувати Іван Заяць, цього не передбачає.

04.04.2003. КИЇВ. Сучасні націонал-богоборці сповідують РУНвіру і вимагають закриття православного монастиря

Після мітингу-"суботника" під вікнами Свято-Іонинського монастиря представники "Просвіти", УНП, УРП "Собор" та "Зеленого світу" провели в УНІАНі прес-конференцію. В ній взяли участь народні депутати Іван Заяць, Павло Мовчан та Левко Лук’яненко, відомий крикун Олександр Гудима та представник "Зеленого світу".
Присутнім були роздані документи та звернення датовані січнем місяцем, тому лишилося невідомим, чи то національностурбовані політикани чекали доки на вулиці потеплішає, чи то тільки зараз надійшло відповідне замовлення на "обурення з боку громадськості". Активність сучасних націонал-богоборців видається дивною та абсолютно штучною ще й тому, що сьогодні Ботанічний сад та монастир мирно співіснують, реставрація Троїцького собору завершується, процес повернення колишнього церковного майна триває, Ботанічний сад готується до пори цвітіння бузку та прийому тисяч киян та гостей столиці.
Під час прес-конференції було застосовано увесь арсенал русофобських, анти-православних та проти-церковних лозунгів, відомих ще за часів войовничого атеїзму. Тому як логічне завершення прозвучала думка про доцільність "повного закриття" православного монастиря.
Колишньому політв’язню, що потерпів від комуністичного режиму, Левку Лук’яненку було адресоване питання: "Чому методи та гасла учасників акції так нагадують методи і гасла атеїстів і богоборців? Можливо представлені політичні сили сповідують нехристиянську релігію або не сповідують ніякої? Чи вони є свідомими гонителями одного з найвідоміших сьогодні православних монастирів України?"
Вклонившись від прямої відповіді, Левко Лук’яненко зазначив, що "немає різниці яку віру сповідують учасники акції: християнську чи РУНвіру" (певно маючи на увазі себе і керівника язицької "Просвіти" філаретівця Мовчана, - Ред.). Головне, за його думкою, це те, що на території Ботсаду зберігається справжній "український дух" ще за 10 століття (певно малося на увазі до хрещення Русі святим князем Володимиром). Думку підхопив Павло Мовчан, який заявив, що невідомо як взагалі на території Ботанічного саду з’явився монастир… Дійсно за часів комсомольсько-комуністичної юності Павлика монастиря там не було, бо його було розорено та закрито у 1934 році. Та й що рунвірівцю з того, що мощами засновника монастиря преподобного Іони Київського богоборці пограли у футбол, а в храмі планували створити музей Мічуріна з бюстом останнього на місці вівтаря. Дивно тільки, що люди, які пропагують рідну українську дохристиянську віру, ведуть історію проблеми тільки "від створення" Ботсаду, хоча спочатку був монастир...
До речі, "вічні" націонал-революціонери і опозиціонери не забули пом’янути і владу на чолі з першим та другим Президентами, які, на думку учасників прес-конференції, "руйнують українську духовність", повертаючи Церкві її майно.

03.04.2003. КИЇВ. Біля стін Іонинського монастиря відбувся “суботник” націонал-богоборців

Українська Асоціація «Зелений світ» розповсюдила у ЗМІ повідомлення про проведення 2 квітня 2003 р. о 13 г. громадського суботника під гаслом «Очистимо ботанічний сад від сміття!»… з метою з’ясування законності діяльності «московських ченців Іонинського монастиря» на території ботанічного саду. Повідомлялося, що участь у даному заході планує взяти понад 300 чоловік.
2 квітня біля 14 години навпроти центральних воріт Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка можна було спостерігати, як близько 30 чоловік, здебільшого важко диференційованої соціальної приналежності, розгортали транспаранти з назвами різноманітних партій та рухів. Серед інших на цьому «масовому» заході були представники Української Народної Партії, УРП «Собор», Конгресу українських націоналістів, товариства «Просвіта» та інших. Центральною постаттю на суботнику став колишній депутат О. Гудима. То й не дивно. За часів свого славетного комсомольського минулого йому частенько доводилося очолювати саме такі специфічні заходи.
Перед початком роботи трудящих прийшли привітати нардепи К. Ситник та Л. Лук’яненко. Дещо розчарований чисельністю бажаючих попрацювати на повітрі пан Левко звернувся до них із закликом наступного разу підійти до цієї справи більш згуртовано. «Треба зробити все, щоб московська церква побачила нашу силу, наш кулак. Щоб відчули, що в нас вистачить сили просто їх (тобто московську церкву) викинути звідси» – сказав народний обранець, а сам пішов займатись, очевидно, більш важливими справами.
А далі почалося найцікавіше. Під уривчасті, здебільшого беззмістовні вигуки пана Гудими, народ направився до найошатної ділянки ботсаду, яка оточує Іонінський монастир і почав чомусь совковими лопатами мести листя. Сам же Гудима за допомогою гучномовця з усіх сил підтримував трудящих морально. Проте скоро це заняття всім набридло. Ні сторонні глядачі, ані засоби масової інформації аж ніякої зацікавленості до суботника не виявили. Та й за звичним сценарієм хуліганських дій колишньому народному обранцю не дозволили діяти представники МВС. Наприкінці Гудима повідомив трудящим: «Внаслідок громадської перевірки було встановлено, що ботанічний сад забруднений саме московським сміттям», щоб хоч знали, звідки вітер заніс листя, яке вони гребли. То ж, втомившись, згорнувши свої транспаранти та кинувши купи назгрібаного листя прямо у самісінькому центрі ботанічного саду, вболівальники за чистоту «з легкою душею» розійшлися по домівках.
Намісник Київського Свято-Троїцького Іонинського монастиря архімандрит Іона так прокоментував події, що відбувалися: “Між нашим монастирем та ботанічним садом Академії наук України вже давно тривають переговори стосовно повернення монастирських приміщень. Проте, я маю достовірну інформацію, що ініціаторами подій 2 квітня була не Академія наук, а деякі політичні організації, які почувши дзвін, вирішили за спиною цієї установи зайвий раз нагадати про себе. Особисто мені по-людськи шкода тієї невеликої групи людей, які зібрались на цей суботник. Прикриваючись ними, деякі політикани просто намагались заробити собі дивіденди. Те, під що підставили цих людей, – це хоча і поки що пасивне, але богобірництво. А цей гріх ніколи не залишається без покарання не тільки в майбутньому житті, але й на землі. Я знав, що готуються провокації, тому закликав братію та парафіян усіляко ігнорувати ці події і посилити свої молитви до Божої Матері, Яка здавна є покровителькою нашого монастиря. Хотілося б відзначити скоординовані дії Головного управління МВС України у м. Києві, яке весь час тримало ситуацію під чітким контролем”.