08.02.2005. ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ. Відбувся вечір, присвячений 60-річчю визволення в’язнів концтабору Освенцім

5 лютого, на запрошення Хмельницького обласного благодійного фонду “Хесед-Бешт”, представник Хмельницької єпархії — протоієрей Сергій Причишин — взяв участь у заході, присвяченому 60-річчю визволення в’язнів концтабору Освенцім, який відбувся у приміщенні Обласного театру ляльок. У своєму виступі отець Сергій закликав усіх присутніх підносити щирі молитви за душі невинно страчених жертв фашизму.

08.02.2005. КИЇВ. Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир привітав Олександра Омельченка з затвердженням на посаді Голови Київської міської державної адміністрації

У вітанні, зокрема, говориться: «Шановний Олександре Олександровичу! Прийміть наші щирі вітання з нагоди призначення Вас Головою Київської міської держадміністрації! Нехай Ваші благородні прагнення та вчинки стануть черговими кроками на шляху прикрашення, розбудови та благоустрою нашої столиці. Бажаю Вам міцного здоров’я, щастя та Божого благословення».
Однак Блаженніший Митрополит Володимир не був присутнім на представленні Президентом України Київській Владі Олександра Омельчинка, адже офіційного запрошення до участі у цій церемонії до Предстоятеля Української Православної Церкви не надходило.

07.02.2005. КИЇВ. Столиця України є одним з трьох місць у світі, де зберігаються унікальні ікони доіконоборчого періоду VI-VII століть

У Національному музеї Західноєвропейського мистецтва імені Богдана і Варвари Ханенків відкрився новий зал експозицій, присвячений
чотирьом іконам доіконоборчого періоду (VI-VII cт.). Почав досліджувати ці унікальні цінності видатний історик архімандрит Порфирій (Успенський) (1804-1885 р.р.). Саме він знайшов у стародавній вежі монастиря на честь святої Катерини унікальні образи, першим зрозумів їхню наукову цінність та привіз до Києва. Як говорять спеціалісти сьогодні, більше десяти років стародавні ікони знаходилися в архівах музею. Їх досліджували, реставрували та готували до експозиції. Для унікальних пам’яток духовності та культури були обладнані спеціальні приміщення, що допомагали підтримувати всередині необхідну температуру та вологість. За цей час ікони неодноразово брали участь у грандіозних виставках у всьому світу: на Криті, в Афінах, у Салоніках, Римі та Москві. На жаль, сьогодні ця безцінна колекція більше відома за межами України, ніж на Батьківщині, тому що в роки атеїстичного свавілля пам’ятники сакрального мистецтва підлягали тотальному знищенню.
«Музейні дизайнери довго працювали над оформленням цієї зали, - говорить завідувачка відділу європейського мистецтва Національного художнього музею імені Богдана і Варвари Ханенків Олена Живкова. – Синій колір стін цієї зали було вибрано не випадково. У Візантійській традиції він символізує колір вічності та вічної Божественної Істини. Сьогодні кияни та гості міста мають нагоду побачити унікальні стародавні ікони, яких у світі збереглося всього дванадцять. Вони є у Ватиканському музеї Риму та Синайському монастирі на честь святої Катерини. Ці образи написані стародавнім методом – енкаустичним живописом, коли фарби змішуються не з олією, а з воском, який консервував фарбу на століття».
Поява ікони “Божа Мати з Немовлям Христом” більшість вчених датує першою половиною VI століття. Відносно художнього центру, де був написаний образ, думки вчених розділяються між Олександрією та Константинополем.
Догматичний смисл цієї ікони – висловлення ідеї Боговтілення Спасителя, пришестя Його на землю через Богородицю. Зображення Божої Матері було в ті часи й іконою Христа, тому молитва, звернена до Заступниці роду людського, передавалася також її Божественному Сину.
Ікона Іоанна Хрестителя (VI століття), на думку деяких дослідників, могла бути написана раніше «Богородиці з Немовлям Христом». Серед художніх центрів, де приблизно був створений цей образ, називають Єгипет (Олександрію) і Палестину.
У стародавній Візантійській іконі сконцентрований увесь трагізм життя Іоанна Хрестителя – самотність Першого Пророка, його викривальні проповіді, криваві бенкети Ірода, підступність Саломії, помста Іродіади, а також мученицька кончина Предтечі Господнього.
“Святий Сергій і Вакх” – образ, про походження якого думки дослідників найбільш суперечливі (згадується Рим, Константинополь, Салоніки, Сирія та Палестина). Відомо, що культ цих святих особливо був розповсюджений в Сирії, де знаходився один із найвідоміших храмів, освячених на честь святих Сергія і Вакха.
Ікона “Святий і свята” (VII століття) була написана в Сирії – одній із провінцій Візантії. Первісний задум художника в значній мірі викривлений часом.

03.02.2005. ОДЕСА. Грецький фонд відреставрує стародавній храм — пам’ятник архітектури

Грецький Фонд імені Анастасіоса Левентіса вирішив виділити 105 тисяч євро для реставрації православного храму в ім’я Іоанна Предтечі у місті Білгород-Дністровському Одеської області. Ця церква датується XV-XVІ століттями і має статус пам’ятника архітектури національного значення. За переказами, церква була побудована на місці загибелі святого Іоанна Нового, Сочавського.
Святий Іоанн Новий прийняв мученицьку смерть від рук катів місцевого паші, відмовившись зректися Христа. Сочавським цього святого назвали після того, як його мощі було перевезено до румунського міста Сочави. Однак у 1884 році, після десятирічних турбот аккерманського благочинного протоієрея Іоанна Єнакієвича, до Білгорода-Дністровського було доставлено частину мощей святого, яку поклали до Іоанно-Предтеченського храму.
За радянських часів церква була зачинена і прийшла в занепад. Богослужіння в храмі відновилися лише після розвалу Радянського Союзу. Сьогодні церква після десятиліть руйнування потребує реставрації.

03.02.2005. ЗАПОРІЖЖЯ. На території колонії відкрився храм, побудований засудженими

На території Вольнянської виправної колонії №20 задзвонили церковні дзвони. Тут відкрився храм в ім’я великомучениці Анастасії, який побудували засуджені. Це перший храм у Запорізькій області, побудований на території виправно-трудового закладу.
Відкриття православного храму на території колонії багато хто з засуджених вважають важливою подією в житті, адже цю церкву вони будували власноруч: кували, клали цеглу і навіть писали ікони. Олег Жовнаренко, засуджений за тяжкий злочин, свою першу ікону намалював саме тут — «на зоні». Каже, що робота заповнила душевну порожнечу і допомогла переосмислити життя.
За словами співробітників колонії, будівництво церкви дало змогу деяким засудженим віднайти надію. Навіть поведінка їхня змінилася — вони почали менше конфліктувати та активно брали участь в усіх роботах.