16.05.2005. КИЇВ. Жінки, які виховують дітей-інвалідів, отримали благословення Церкви

Цього року Міжнародний День матері та День сім’ї збігся в часі з Днем жон-мироносиць, для яких Ісус Христос був Учителем і які першими відкрили пасхальну таємницю. З нагоди Дня матері та сім’ї в приміщенні Центру у справах сім’ї та жінок Деснянського району столиці відбувся святковий вечір для вшанування матерів-одиначок та матерів, які самотужки виховують дітей-інвалідів. Розпочалася урочиста акція концертом — учні загальноосвітніх шкіл Деснянського району подарували присутнім прекрасні пісні. З благословення Блаженнішого Митрополита Володимира, Українську Православну Церкву представляв архієпископ Львівський і Галицький Августин. Він передав присутнім привітання зі святом і благословення від Предстоятеля Української Православної Церкви, а також побажав Божої допомоги у нелегкій справі виховання.
«Дуже добре, що в нашій державі існує тепер таке добре свято жінки-матері, яке цього року ми відзначаємо в день жінок-мироносиць, — зазначив владика. — Воскреслий Господь вперше явився саме тим жонам-мироносицям, які за свою любов і відданість побачили Спасителя раніше, ніж Його учні. Саме цим святом Свята Церква показує, як вшановується жіноча гідність, на яку висоту підносить матір, жінку Християнство. І тому ми не можемо бути осторонь таких святкувань. Я вважаю, що зараз Церква повинна залучатися до благої справи підтримки родин, особливо неповних сімей. Бо сім’я — це мала Церква».
Потім до присутніх звернулася організаторка свята директор Центру у справах сім’ї та жінок Наталія Грищенко. «Сьогодні ми вшановуємо жінок-матерів, які своїм щоденним подвигом творять міць держави, силу і славу нації. Саме від них залежить наше майбутнє».
Після закінчення урочистостей всі присутні мами-одиначки та матері, які самотужки виховують дітей-інвалідів отримали цінні подарунки від мецената — генерального директора будівельно-інвестиційної компанії «Десна-Буд» Артура Кадирова. «Через багато років ваші діти, ставши дорослими, здобувши життєвий досвід, віддаватимуть вам те, що ви вклали у них протягом їхнього дитинства та юності. Тож робімо інвестиції в дітей!».
Підготував Олександр Андрущенко

16.05.2005. КИЇВ. Біля меморіалу «Червона стрічка» була відслужена панахида по померлих від СНІДу

Всеукраїнська Мережа людей, які живуть з ВІЛ⁄СНІД, спільно з Міжнародним благодійним фондом «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» та за підтримки Синодального відділу з благодійності та соціального служіння провели п’яту щорічну акцію, присвячену Всесвітньому Дню пам’яті людей, померлих від СНІДу, під назвою «Я пам’ятаю, а ти?» Цього дня, з благословення Блаженнішого Митрополита Володимира, архієпископ Переяслав-Хмельницький Митрофан відслужив панахиду по тих, хто помер від цієї хвороби біля меморіалу «Червона стрічка». За словами організаторів акції, уперше Всесвітній День пам’яті людей, які померли від СНІДу, проводився 1983 року в американському місті Сан-Франциско. Організаторами заходу були люди, яких особисто торкнулося нещастя. З того часу мільйони людей по всьому світі щороку відзначають День пам’яті кожної третьої неділі травня.
Після закінчення богослужіння владика звернувся до присутніх зі словами співчуття та закликав на тих, хто сьогодні допомагає хворим, Боже благословення.
„Сьогодні ми молилися про те, щоб Господь упокоїв души померлих від СНІДу, а близьким і рідним дарував сили і терпіння перенести втрати, — зазначив архієпископ Митрофан. — Віруючими людьми сприймається все, що відбувається, як Промисел Божий. Часом Господь відвідує нас випробовуваннями. Ми повинні пам’ятати, що все звершується з волі Божої. І, як наголошує Свята Церква вустами царя та пророка Давида: „Бог не є Бог мертвих, але живих. Бог Авраама, Ісаака і Іакова”. Ми сьогодні зібралися тут, щоб пом’янути близьких нам людей, які відійшли у вічність, і просимо у Бога милості і до кожного з нас. Нехай сьогоднішній день стане нагадуванням про те, що все, що відбувається, служить для нашого блага.
Українська Православна Церква не залишається осторонь тих проблем, які сьогодні турбують наше суспільство, тому що люди — це також і члени нашої Церкви. Великою проблемою сьогодні являється СНІД, який забирає життя молодих людей, і Церква бачить свій обов’язок у тому, щоб надати духовну підтримку і, по можливості, матеріальну допомогу. Саме тому насельники Києво-Печерської Лаври регулярно відвідують лікарні, проводять бесіди з медичними працівниками та відповідають на питання, що хвилюють пацієнтів. Разом із тим досить значну роботу виконує Синодальний відділ благодійності і соціального служіння УПЦ — реалізує дуже важливі проекти для допомоги ВІЛ-інфікованим. Ми також поминаємо в молитві людей, які померли від цієї важкої недуги, і вносимо, таким чином, свою лепту у вирішення цієї дуже складної і серйозної нашої проблеми”.
Потім владика мав бесіду з представниками вітчизняних і міжнародних благодійних організацій, які допомагають людям з ВІЛ. У свою чергу лікарі висловили надію, що Православна Церква і надалі надаватиме неоціненну допомогу співробітникам спеціалізованих закладів у боротьбі за життя людини.
Як говорить Голова Синодальної богословської комісії УПЦ архієпископ Львівський і Галицький Августин, створено спеціальний чин про недужних ВІД-інфікованих. Він відрізняється від звичайного тим, що тут немає очікування негайного зцілення. Церква молиться, щоб Господь дарував сили, полегшив страждання, підкріпив цих людей, але з такою думкою, що той хрест, що вже є, ми повинні нести в покаянні, смиренні, без ропоту на Бога та гніву на свою долю.
«Тема ВІЛ-інфекції, СНІДу відома навіть дитині, — сказав владика Августин. — Це чума XXI-го століття, і Церква не може бути осторонь від цієї проблеми. Ми разом з усім суспільством докладаємо максимум зусиль, щоб припинити поширення інфекції та допомогти тим людям, які вже страждають, а, тим більше, помирають в лікарнях. Думаю, не треба пояснювати, чому Свята Церква так вболіває за людей, які чи зі своєї вини, чи просто випадково, захворіли, страждають і поступово помирають. Мабуть треба починати з духовних питань і Церква пояснює, що боротьба з хворобами такого роду найперше полягає у тому, щоб припинити грішити. До нас звертаються родичі та самі постраждалі і сама Церква іде на зустріч недужним”.
До речі, з благословення намісника Києво-Печерської Лаври архієпископа Вишгородського Павла, насельник обителі ієромонах Лонгін (Чернуха) здійснює пастирську опіку над пацієнтами столичної венерологічної лікарні. Після закінчення богослужіння він поділився своїми міркуваннями з цього приводу.
„Спілкуючись з ВІЛ-інфікованими, звертаєш увагу на їхній важкий фізичний і духовний стан, — говорить отець Лонгін. — Ці хворі постійно відчувають фізичну слабкість, у зв’язку з чим страждають морально. Практично всі вони постійно думають над тим, що скоро помруть. Говорячи їм про християнське життя, про добрі справи, про боротьбу з гріхом, необхідно враховувати, що нагадування про смерть вони сприймають з болем. Тому ми повинні підказати такій людині, що кожна хвилина життя, яка дається на землі, кожен найменший відрізок часу - безцінний, бо цей час і є можливістю для повноцінного життя, яке полягає в духовному вдосконаленні. Кожної миті можна достойно сприймати складнощі, долати перешкоди, боротися з гріхом. У цій життєвій круговерті відбувається зміна поглядів на життя. Людина поступово починає відчувати повноту свого буття. Вона навчається піклуватися про інших. У цьому випадку для пастиря важливо знайомство з тими людьми, які вже мають досвід боротьби з цією страшною хворобою та в подоланні відчаю. Важливо також враховувати те, що ці люди знаходяться на низькому рівні соціального забезпечення.
Багато кому з них конче необхідна матеріальна допомога. Тому треба постійно шукати небайдужих людей, які могли б виступити спонсорами. Але перш за все, пастирське служіння — це духовна підтримка, підготовка пацієнта до Сповіді та Причастя. Мені відомі випадки, коли після духовних бесід і Причастя Святих Христових Таїн, люди знаходили у собі сили не зламатися та йти далі. Із сивої давнини відомо, що наші тілесні хвороби — це, частіше за все, наслідки духовних недругів. Важливо укріпити людину та очистити її душу в Таїнстві покаяння, завдяки чому вона обов’язково отримає нехай не тілесне зцілення, так сили для подолання всіх перешкод». Цього ж дня панахиду за людьми, померлими від ВІЛ-інфекції відслужили в столичному Свято-Троїцькому Іонійському монастирі. Насамкінець присутні поклали квіти до меморіалу «Червона стрічка», а хор Київських духовних шкіл вшанував пам’ять померлих виконанням «Вічної пам’яті».
Підготував Олександр Андрущенко

13.05.2005. КИЇВ. Відбулося святкове дійство для глухонімих „Чудо, яке змінило весь світ”

В актовому залі Українського об’єднання глухонімих відбувся святковий вечір „Чудо, яке змінило весь світ”. В рамках програми присутні переглянули документальний фільм з сурдоперекладом про сходження Благодатного вогню в Єрусалимському храмі. Фільм був створений Головною редакцією телевізійних програм Української Православної Церкви. Також творчий колектив Українського об’єднання глухонімих показав глядачам театральну постановку „Дари Артабана”.
«Христос воскрес. І воскрес Він не тільки для людей, які чують, бачать, розуміють, які можуть ходити до церкви і вільно читати духовну літературу, — зазначив насельник Свято-Троїцького Іонинського монастиря ігумен Іоасаф. —Воскрес Він також і для людей з фізичними вадами, які не зовсім схожі на нас. Я маю на увазі глухонімих. Церква повинна проводити роботу серед цих верств населення. Так, у нашому монастирі щонеділі звершується молебень для глухонімих з сурдоперекладом. Що толку, якщо богослужіння проходять, а віруючі не розуміють? Наші молебені адаптовані якраз для того, щоб люди, які не чують, зрозуміли, що таке християнство та яке місце в житті кожної людини повинна займати віра? Таким чином, люди знаходять себе у житті, і той світ, який був для них закритий з певних причин, відкривається. Він відкривається для них через богослужіння, зміст якого вони тепер розуміють, через літературу, яку вони тепер можуть вільно читати та через Євангеліє, тому що є, кому це Євангеліє для них тлумачити».
За словами організатора свята, провідного спеціаліста з сурдоперекладу Катерини Дятлової, в столиці створені всі умови для того, щоб люди, позбавлені слуху та можливості говорити, не залишилися один на один зі своїми проблемами.
«Люди, які чують, мають можливість наповнитися радістю під час Великоднього богослужіння, — говорить Катерина Дятлова. — Вони можуть чути радісні піснеспіви, що лунають в Великодню ніч, а на привітання священика: „Христос воскрес” можуть відповідати: „Воїстину воскрес”. Глухонімі ж люди позбавлені цього дару взагалі. Вони не можуть чути радісні піснеспіви, не можуть поговорити зі священиком, тому що не розуміють, що він говорить. Ми організували це свято для того, щоб наповнити Великодньою радістю серце кожної людини. Апостол Павел говорив: „Якщо Христос не воскрес, то і віра наша марна...” Цю думку ми хочемо довести до відома людей, які позбавлені можливості чути та говорити. Якщо вони не дізнаються, яку роль відіграв Спаситель світу Іісус Христос у житті кожної людини, вони не зможуть стати православними християнами та не відчують ту світлу радість, яку Він приніс на землю. Такі зібрання — це проповідь Слова Божого всім народам. Попереду в нас багато місіонерских акцій для глухонімих. Велику кількість зусиль для їх втілення в життя докладають представники Українського об’єднання глухонімих”.
Після вистави намісник Свято-Троїцького Іонинського монастиря архімандрит Іона вручив присутнім цінні подарунки, а ігумен Іоасаф розповів про вирішальне значення Воскресіння Христового для людства. Потім за допомогою сурдоперекладачів насельники обителі відповіли на численні запитання присутніх. Як зазначили організатори святкового дійства, 15 травня в Іонинському монастирі буде відслужена панахида по загиблих в Великій Вітчизняній війни з сурдоперекладом, а 28 травня відбудеться екскурсія з сурдоперекладом до Ближніх печер Успенської Києво-Печерської Лаври.
Підготував Олександр Андрущенко

12.05.2005. ВІННИЦЯ. Дитячий хор Преображенського кафедрального собору взяв участь у благодійній акції для дітей сиріт

Благодійна акція під патронатом голови Вінницької обласної державної адміністрації відбувалася у ресторані “Спорт-тайм”. Тут були зібрані діти-сироти, які знаходяться на вихованні в сім’ях вінничан. До них зі словом пасхального привітання звернувся клірик Преображенського собору диякон Владислав Демченко, який представив дитячий хор головного храму єпархії. Маленькі хористи поділилися з присутніми дітьми і дорослими —представниками обласної і міської влади - своєю радістю і виконали декілька церковних піснеспівів. Після виступу хору на дітей чекав виступ співаків з дитячої студії “Зорепад” і, звичайно, солодкий стіл.
Директор ресторану Ольга Кожухівська, яка другий рік поспіль влаштовує це свято, подякувала за участь у ньому представників Вінницької єпархії і відмітила високий рівень співочої майстерності дитячого хору.

12.05.2005. ВІННИЦЯ. Православні віруючі селища Уланів Хмільницького району пом’янули загиблих захисників села

Протоієрей Ярослав Микитин, настоятель Вознесенського храму селища Уланів відслужив панахиду на братській могилі, де поховано більш ніж півтори тисячі захисників села, які загинули у роки Великої Вітчизняної війни. Пом’янути воїнів зібралися мешканці села та представники місцевої влади, які з вдячністю згадували їх подвиг.
З благословення митрополита Вінницького і Могилів-Подільського Макарія, заупокійні богослужіння по загиблих воїнах були звершені в усіх храмах єпархії.