11.07.2005. МУКАЧЕВО. Своїх дерев’яних церков віруючі на Закарпатті не спалювали і не палитимуть!

Старі вишукані в архітектурному плані дерев’яні церкви на Закарпатті не потрібно рятувати, адже віруючі самі дбають про свої святині.

“Чи врятує Ужгород дерев’яну церкву?” – з таким запитанням звернулося Інтернет-видання “Ріо” з огляду на те, що в селі Дешковиця Іршавського району звели сучасну цегельну церкву і потреба у старій, дерев’яній відпала.

Як повідомляє видання, “зазвичай, такі церкви спалюють, однак чи можна говорити про таке варварське відношення до храму, якщо він є справжньою архітектурною пам’яткою — унікальною будівлею 18 століття? Врятувати церкву можна лише одним способом — перевезти її до Ужгорода.

Однак і в цьому питанні, як з’ясувалося, чимало нюансів. Як прокоментував голова комісії з питань перенесення Дешковицької церкви до Ужгорода, начальник управління майна області Юрій Чижмар, для того, аби церкву врятувати, потрібні значні кошти. Наразі необхідні близько 15 тис. грн. для перевезення церкви в Ужгород, а тут її планують встановити як пам’ятку архітектури. “Вже навіть запропоновано кілька місць для встановлення церкви, оскільки ж передбачається, що церква буде діючою, то вона стане не лише духовною, а й туристичною принадою нашого обласного центру”.

Кошти на перевезення архітектурної пам’ятки, за словами Ю. Чижмара, вже винайдено: їх готові надати спонсори, приватні підприємці тощо. Ініціювали порятунок пам’ятки митці Закарпаття, культурні та політичні діячі".

У матеріалі йдеться про старовинну Свято-Покровську церкву. Однак, за словами настоятеля цього храму протоієрея Василія Шерегіля, нікому й в голову не могло прийти спалити свою стару церкву, де століттями приймали Таїнства діди й прадіди. “Це нонсенс! – зазначив о. Василій. – Наша древня церква стояла і стоятиме. Престол – на місці, ікони – на місці, яке ж спалення – ми там Богу молимося!”

За словами настоятеля, стара дерев’яна Покровська церква у Дешковиці перебуває у цілком придатному до богослужінь стані. Там, щоправда, дещо прогниває дах, однак його незабаром полагодять. Через збільшення кількості прихожан цей храм уже не вміщав віруючих, і тому декілька років тому було вирішено збудувати нову святиню, більшу за розміром. Два роки тому 19 жовтня нову кам’яну церкву було освячено також на честь Покрова Пресвятої Богородиці, і відтоді усі богослужіння проводилися там. У старому храмі час від часу на свята та напередодні недільних літургій звершувалися всенічні бдіння, парафіяни його доглядають, і мова про спалення взагалі ніколи не заходила.

Тому отцю Василію видається дивним, що культурні діячі Ужгорода збираються рятувати святиню. “Такого вандалізму, як спалення, ніколи не було серед віруючих закарпатців”, - наголосив настоятель.

На стару церкву у майбутньому може очікувати переїзд: керівництво єпархії планує її забрати до Ужгорода. Там, збираючи віруючих на архієрейські богослужіння, вона б стала мальовничою прикрасою стародавнього міста.

11.07.2005. ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ. Хлібокомбінат, що бере активну участь у відродженні святинь Хмельниччини, відсвяткував 70-річчя

У суботу 9 липня архієпископ Хмельницький і Шепетівський Антоній взяв участь у святкуванні 70 – річчя ТОВ «Хмельницький хлібокомбінат». Після міжрегіональної наради-семінару «Від поля – до прилавку» владика Антоній освятив новозбудований борошномельний комплекс на території заводу.

У своєму слові архієпископ Антоній привітав голову правління ТОВ «СТІОМІ-Холдінг» М. В. Стадника та працівників хлібокомбінату з 70-річним ювілеєм, а також відзначив чималий вклад М. В. Стадника у відродження Свято-Преображенського жіночого монастиря с. Головчинці Летичівського р-ну Хмельницької єпархії.

За вагомий внесок у цю велику справу і за церковні заслуги архієпископ Антоній вручив М. В. Стаднику орден св. рівноапостольного кн. Володимира III ступеня від імені Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Володимира, а також побажав йому міцного здоров’я і успіхів у великих справах – вирощуванні хліба і відродженні духовності Подолян.

06.07.2005. КИЇВ. Останки воїнів, загиблих під час Великої Вітчизняної війни, після перепоховання за православним чином знайшли вічний спокій на Київській землі

У Вишгородському районі Київської області 5 липня відбулося перепоховання останків 67 воїнів Радянської армії, полеглих під час Другої світової війни восени 1943 року на Лютезькому плацдармі. У вівторок зранку чин відспівування над загиблими звершив настоятель храму на честь Різдва Пресвятої Богородиці у селі Лютеж священик Ігор Буршта. Після цього останки перевезли до села Гута-Межигірська, де поховали у братській могилі, де вже покояться більше 300 воїнів Радянської армії. Як повідомив отець Ігор, ініціатива відспівати загиблих воїнів у канонічній церкві йшла від пошукової групи, один із членів якої є прихожанином Лютезького храму.
Тіла солдатів були знайдені під час експедицій пошукової групи “Шана” Київського історично-патріотичного клубу “Пошук”, які велися протягом 2004-2005 років на території сіл Вишгородського району – Нові і Старі Петровци, Гута-Межигірське, Лютеж і Демидів. За словами керівника групи Ігоря Мегедя, тут розпочиналося формування так званого Лютезького плацдарму, на базі якого пізніше Радянська армія звільнила Київ від німецьких загарбників. Фронт пройшов цими місцями двічі: 1941 року під час оборони Києва і 1943 року під час його звільнення. “У цій місцевості у лісах навколо сіл – тисячі могил невідомих солдатів, майже на кожному метрі – солдатський окоп, і як мінімум у кожному десятому з них – невідомі загиблі”, - відзначив Ігор Мегедь.
Як розповіла голова сільської ради Лютежа Ярослава Людвиченко, імена і прізвища 65 загиблих воїнів, останки яких було перепоховано вчора, так і залишаться невідомими, як неможливо з’ясувати і звідки родом невідомі солдати. Членам пошукової групи стали відомі лише імена 2 бійців, тіла яких знайшли на подвір’ї одного з сільських будинків – Анатолій і Леонід, 1923 і 1924 років народження.
Бої на Лютезькому плацдармі на правому березі Дніпра на північ від Києва у вересні 1943 року поклали початок звільненню української столиці від фашистської окупації. Київська операція була найкоротшою та найбільш блискучою за усі роки Великої Вітчизняної війни – було знищено 12 німецьких дивізій. Київ було звільнено 6 листопада 1943 року. У ході боїв за нашу столицю загинуло близько 1 млн чоловік.

04.07.2005. КРИМ. Єпархіальні відділи благодійності та соціального служіння зроблять все можливе, аби покращити життєві умови малозабезпечених громадян

Таке рішення прийняли учасники практичного семінару "Розвиток соціального служіння Української Православної Церкви в регіонах", що пройшов з 22 по 27 червня в місті Алупка (АР Крим). Цей захід був спрямований на те, щоб зміцнити потенціал тих соціальних ініціатив, які сьогодні виявляються в окремих регіонах.
«Ми дійшли одностайної думки про доцільність створення таких регіональних благодійних структур, які б мали можливість самостійно розвиватися та вільно займатися пошуком коштів для своєї діяльності, — зазначив заступник голови Синодального відділу благодійності та соціального служіння УПЦ диякон Іоанн Діденко. — Синодальний відділ проводить навчальні семінари для священнослужителів та секретарів єпархіальних управлінь, які мають бажання займатися, або вже займаються благодійною діяльністю. Таким чином, ми підвищуємо кваліфікацію учасників цих заходів та даємо їм можливість бути незалежними від Синодального відділу. Наша кінцева мета — відкрити в усіх регіонах України свої представництва, адже це сприяло б активізації благодійної діяльності».
Під час засідання представники соціальних відділів поділилися своїми досягненнями в соціальній роботі та висловили побажання щодо покращення взаємодії з Синодальним благодійним відділом. Кращім проектом року було визнане створення хлібопекарні, яка буде випікати хлібобулочні вироби для малозабезпечених верств населення та діяльність православного класу трудового навчання для дітей з неповних сімей. Ці проекти втілюють у життя співробітники соціального відділу Львівської єпархії.
«Все це стало реальністю завдяки тісній співпраці нашого регіонального центру соціального служіння з Синодальним благодійним відділом, — сказав секретар Львівської єпархії протоієрей Богдан Білас, —адже той досвід місіонерської діяльності, який ми отримуємо під час подібних заходів, неоціненний. Організація хлібопекарні та класу трудового навчання — речі дуже корисні для нашого регіону, адже ми, як ніхто, відчуваємо, як тисячі людей кидають свої домівки і їдуть за кордон, аби заробити на шматок хліба. Залучаючи людей до праці, ми стримуємо їх від цього.
Також ми намагаємося поставити на належний рівень допомогу мешканцям будинку для людей похилого віку. Справу догляду за знедоленими та дітьми-сиротами взяли на себе волонтери братства святих первоверховних апостолів Петра і Павла, сестринства святої великомучениці Варвари та молодіжного братства на честь Почаївської ікони Божої Матері.
Найближчим часом ми плануємо запустити швачну майстерню для дівчат і жінок, які не можуть працевлаштуватися. Таким чином, ми намагаємося підтримати реальних людей в конкретних складних життєвих обставинах».
Не менш унікальний проект втілили у життя представники просвітницького центру «Благовіст», що з 2003 року діє у Сумській єпархії. Ціле сузір’я професійних музичних виконавців області регулярно відвідує місця позбавлення волі з концертами пісень на православну тематику.
«Нам вдалося об’єднати навколо цієї святої справи найкращих естрадних виконавців регіону, — говорить організатор проекту протоієрей Максим Денисенко. — В минулому ці люди брали активну участь у світських музичних рухах, а сьогодні прийняли Православну віру та присвятили себе просвітницькій діяльності. Виконуючи перед в’язнями морально-етичні пісні, які не можна слухати без сліз, вони не тільки проповідували Царство Боже, але й, таким чином, висловлювали свою щиру любов до людей, які, помилившись раз у житті, сьогодні відбувають покарання. Ми були дуже вражені, коли після концертів до священиків підходили ув’язнені і жваво задавали питання, що найбільше турбують їхні серця. Ви спитаєте, про що питали? Кожен підходив з різним, але усіх об’єднувало одне — впевненість у тому, що Господь постраждав на хресті і заради них».
На семінарі також піднімалися питання, пов’язані з таким негативним явищем у нашому суспільстві, як БОМЖі. Про те, як при Свято-Іллінському храмі міста Суми було засновано благодійну їдальню розповів учасникам зустрічі священик Сергій Шульга.
«З моменту заснування нашої громади біля храму почали з’являтися люди, які не мають власної домівки, — зазначив він. — Наші прихожани по-різному відносилися до них і саме вони запропонували годувати тих, хто не має можливості придбати їжу власними зусиллями. Спочатку таких людей було двоє, а на сьогоднішній день ми щотижня годуємо сто п’ятдесят чоловік. Причому віруючі нашої громади поставили собі за мету не просто нагодувати голодних, а зробити все можливе, аби реабілітувати їх, щоб ці люди повернулися в суспільство, придатними для повноцінного життя в ньому».
Після закінчення засідання учасники семінару відвідали обласний будинок для людей похилого віку а також консультативний пункт лікарів для малозабезпечених верств населення.
«Завдяки цьому семінару представники єпархіальних соціальних відділів побачили, в якому напрямку їм слід працювати далі, — сказав митрополит Кримський і Сімферопольський Лазар. — Слід зазначити, що до недавнього часу в багатьох єпархіях не було конкретного центру, який би займався благодійністю. Як правило, цю місію брали на себе різні священики за власною ініціативою. Але ж зараз ми спостерігаємо тенденцію до створення міцної благодійної структури, яка охопить усі регіони України і до неї увійдуть лише ті, хто справді має бажання присвятити своє життя саме цій справі».
Також завдяки цій зустрічі учасники змогли побачити помилки та недоліки, які можуть виникати під час соціального служіння, а також обмінялися досвідом. І, насамкінець, вони дійшли одностайного висновку про те, що не треба зупинятися на досягнутому, адже попереду чекає багато нового доброго та світлого.
Підготував Олександр Андрущенко

30.06.2005. КИЇВ. Більшість випускників Академії внутрішніх справ вважають курс з християнської етики найважливішим у навчальному процесі

В актовому залі Національної академії внутрішніх справ була прочитана остання лекція з предмету „Християнська етика” у цьому навчальному році. З благословення Голови Синодального відділу по взаємодії зі Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями УПЦ архієпископа Львівського і Галицького Августина диякон Віктор Яценко розповів майбутнім правоохоронцям, як правильно застосувати знання, отримані протягом року, у повсякденному житті. Для прикладу він навів найцікавіші моменти з життя видатних воїнів, яких згодом за жертовне служіння Богу та ближньому Православна Церква причислила до лику святих. Ці люди ніколи не йшли на війну як несправедливі загарбники, а як визволителі; завжди вони були на боці знедолених. Для багатьох правослаавних полководців і воєнначальників дуже важливим була думка священика. І ця віра ніколи їх не підводила.
„Впевнений, що уроки з християнської етики дуже знадобляться правоохоронцям у майбутньому, — сказав диякон Віктор Яценко. — Такий висновок я роблю з тої жвавості та динаміки, яка постійно панувала на наших заняттях. Нашим викладачам подобалося дискутувати з курсантами. І не не дивно, адже вони задавали свої питання від серця, питали про те, що хвилювало найбільше. Інколи нам, навіть, доводилося відступати від теми, аби не залишити слухачів без відповіді”.
Після закінчення лекції кожен випускник отримав у подарунок „Молитовник православного воїна”. Катехізаторські курси для курсантів Академії внутрішніх справ продовжуть свою роботу з 1 вересня насутпного навчального року. За словами отця Віктора, більшість випускників Академії внутрішніх справ вважають курс з християнської етики найважливішим у навчальному процесі.