15.07.2005. ДОНЕЦЬК. Видатні медичні працівники Донбасу вважають, що при кожній лікарні має бути православний храм

День пам’яті святих безсрібників Косьми і Даміана – це престольне свято в лікарняному храмі обласної клінічної психоневрологічної лікарні. Після закінчення урочистого богослужіння директора обласного медично-психологічного центру професора М. Беро було нагороджено орденом рівноапостольного князя Володимира – за визначний внесок у справу налагодження співпраці між Православною Церквою та медичними закладами України.
«Ви, навіть, собі не уявляєте, наскільки важлива присутність священика в медичній палаті, - зазначив професор, - адже лікарям далеко не завжди вдається заспокоїти важко хворого пацієнта. Ми виконуємо свої обов’язки і робимо все можливе, щоб врятувати людину від фатального випадку. Але це можливо лише за умови, якщо людина буде зберігати спокій. А в цьому ніхто так не допоможе, як православний священик».
Після закінчення богослужіння з благословення митрополита Донецького і Маріупольського Іларіона в актовому залі обласної психоневрологічної лікарні пройшла науково-практична конференція «Медицина і Православіє». Головною темою заходу стала користь для медичних працівників і пацієнтів пастирської опіки. Учасники конференції, а це видатні лікарі та науковці, дійшли одностайного висновку, що сьогодні при кожній лікарні має бути православний храм, або каплиця. У своїй доповіді «Про перспективи будівництва по-християнські орієнтованої психології та психіатрії» професор М. Беро зазначив, що далеко не завжди людині достатня лише консультація психоаналітика. Інколи бувають випадки, коли звичайний провінційний священик під час однієї пастирської бесіди рятує пацієнта від недуга, який мучив його досить тривалий час. Високу оцінку професорів медицини отримали доповіді настоятеля храму на честь святих Косьми і Даміана протоієрея Олександра Намоконова «Християнське ставлення до здоров’я та хвороби», протоієрея Миколая Гончаренко «Пастирська опіка віруючих хворих», а також протоієрея Олександра Пушкарука «Святі отці про здоров’я та хворобу».
І, нарешті, велике враження учасники форуму отримали від доповіді лікаря-психіатра обласної психоневрологічної лікарні Володимира Сороки «Використання притч у структурі православної психотерапії». Результатом науково-практичної конференції стала домовленість між лікарями обласних медичних закладів і священиками єпархії про тісну співпрацю та взаємодопомогу у справі відродження духовного здоров’я в регіоні.

14.07.2005. СІМФЕРОПОЛЬ. Проблема захисту древніх православних святинь Криму стала основним питанням на міжнародній церковно-історичній конференції “Духовна спадщина Криму”

Протягом трьох днів, з 8 по 10 липня, у селищі Партеніт АР Крим богослови, науковці, діячі культури і мистецтв обговорювали питання, пов’язані зі збереженням культурних надбань і пам’яток півострова.

У заході взяли участь близько 400 чоловік, у ході пленарних і секційних засідань було заслухано 24 доповіді. У роботі форуму взяли участь найвідоміші кримські науковці, співробітники Таврійського національного університету ім. Вернадського та інших вузів.

Детальніше про конференцію “Духовна спадщина Криму” читайте на сайті>>>

14.07.2005. КИЇВ. Завершилися міжнародні збори інженерних військ Росії, України і Білорусії

В 11-му Берлінському інженерному полку (під Броварами) завершились міжнародні збори представників Інженерних військ України, Росії і Білорусії. У день закриття відбулось урочисте нагородження переможців і показові виступи учасників. На заходах були присутні представники Міністерства оборони, начальники Інженерних військ трьох країн, чисельні гості. Після завершення параду рятувальної техніки до присутніх звернувся співробітник Синодального відділу УПЦ з питань співпраці зі Збройними Силами та іншими військовими формуваннями України диякон Віктор Яценко, який наголосив на важливості залучення солдатів до спільних історичних коренів. Адже на зборах обмін досвідом підкріплювався відвідинами святинь, що породжує братерське відчуття спільності духовно-культурних надбань, акумульованих у Святому Православ’ї.

Після промови ієрей Віталій Приходько, настоятель парафії на честь Архістратига Михаїла при головному управлінні МВС України, окропив військовослужбовців, техніку та приміщення військової частини святою водою.

13.07.2005. СІМФЕРОПОЛЬ. Вчений закликає істориків і Церкву об’єднати зусилля для пошуку православних реліквій Криму

Про це заявив завідувач кафедрою російської історії Таврійського національного університету професор Борис Філімонов. “Учені й представники Церкви повинні разом працювати над вивченням щоденників, архівів і свідчень очевидців”, - сказав історик.

Як приклад успішної діяльності Філімонов наводить історію з образом Знаменської Курської ікони Божої Матері, про перебування якого в Ялті останні документальні свідчення було зафіксовано 1920 року. «Тривалі роки доля ікони була невідома. Однак, 10 років тому, виступаючи на науковій конференції, присвяченій закінченню громадянської війни, я згадав, що образ був загублений. Після конференції до мене підійшла одна із слухачок. Жінка сказала: “Тепер я розумію, звідки в нас в Америці ця ікона”. Виявилося, що з приходом червоних у Крим образ був евакуйований. І весь цей час ікона перебуває в Америці, на Синодальному подвір’ї, у штаті Нью-Йорк. Це щасливий кінець, тепер ми знаємо, де ця ікона», - говорить історик.

У той же час, професор Філімонов стверджує, що багато православних реліквій Криму після революції 1917 року були втрачені, їхня доля не відома дотепер. “Як більш сумний приклад можна навести святині Херсонеса. Севастополь більшовики захопили 15 листопада 1920 року.

Однією з найбільших православних святинь міста був херсонеський Свято-Володимирський монастир, заснований на місці хрещення рівноапостольного князя Володимира – одна з найбільш відвідуваних обителей у Російській Імперії.

У перші ж місяці перебування більшовиків у Севастополі монастир перетворили на концтабір, куди ув’язнили ченців, і членів родин білих офіцерів. В архівах вдалося виявити опис монастирського майна, здійснену червоними. Як виявилося, більшовики конфіскували “частку мощей князя Володимира (вона була передана Херсонеському монастирю за вказівкою Імператора Олександра II у липні 1859 року), дошку з частками мощей 97 святих, а також маленький хрест, де зберігалася частка мощей невідомого святого”. 1926 року віруючі просили владу повернути мощі з Херсонеського монастиря, однак їм відмовили. Що трапилося надалі з цими православними святинями – з’ясувати не вдалося», - говорить професор Філімонов.

Також історик нагадує про святині кафедрального Олександро-Невського собору в Сімферополі, що був підірваний більшовиками 1930 року: “У соборі зберігалося Євангеліє, пожертвуване Катериною II. Після закриття храму віруючі клопоталися перед більшовиками про його повернення. Однак влада розпорядилася інакше: срібні частини були зірвані, а саме Євангеліє нібито передали до Центрального музею Тавриди, куди воно так і не надійшло”, - повідомив Філімонов.

11.07.2005. ЧЕРНІГІВ. Побачив світ найповніший на сьогодні життєпис святителя Феодосія Чернігівського

“Святитель Феодосій, архієпископ Чернігівський” – таку назву має науково-популярне видання місцевого історика, викладача Чернігівського педуніверситету Олександра Тарасенка. Книга вийшла за сприянням ігумені Чернігівського Єлецького Свято-Успенського монастиря матушки Амвросії (в миру – Ганни Іваненко).

Матушка ігуменя знайшла кошти на друк, виступила в ролі відповідального секретаря видання і поділилася в ньому спогадами про перенесення мощей святителя Феодосія з Ленінграда до Чернігова 15 вересня 1946 року. Зокрема з її слів читач довідається, чому Дорога Життя в Ленінграді називалася ще Дорогою святителя Феодосія.

Знаменно, що книга побачила світ у час масштабного святкування 60-річчя Великої Перемоги, адже ігуменя Амвросія – учасниця Великої Вітчизняної війни. Після звільнення Чернігова від фашистів з благословення батюшки Лаврентія (Проскури) – нині канонізованого преподобного Лаврентія, схиархімандрита Чернігівського, матушка разом з іншими сестрами доглядала поранених радянських воїнів, молилася за перемогу. На той час вона була послушницею Чернігівського Троїце-Іллінського монастиря.

Автор книги Олександр Тарасенко ретельно дослідив біографію святителя, звірив відомі факти з історичними джерелами й створив найповніший на сьогодні життєпис святителя Феодосія. Перша наукова біографія святителя була написана відомим церковним діячем, архієпископом Чернігівським Філаретом (Гумілевським).