12.06.2003. КРЫМ. Выпуск в православной начальной школе

Выпускной утренник проведен в православной начальной школе, которая находится в г. Евпатории на ул. Комсомольской, 24. Учредителем школы является Евпаторийский благочинный митрофорный протоиерей о. Василий Корнута. Здесь подошел к концу четвертый учебный год. Марафон длиною в три года завершился в этом учебном году для учащихся, закончивших начальную, I ступень школы. Самый напряженный период позади - государственная итоговая аттестация, когда учащиеся подтвердили знания приобретенные за годы обучения в школе.
Игры, загадки, песни украсили праздник. Серьезные повзрослевшие третьеклассники искренно благодарили всех, кто эти годы был с ними рядом, кто учил видеть вокруг себя много доброго и хорошего, учил преодолевать трудности, постигать азы наук. И в первую очередь говорили большое спасибо батюшке Василию, директору школы Лидии Николаевне Овчинниковой, учителям О.Н. Осипцовой, Г.М. Рудич, В.А. Чешуиной., А.В.Алиевой. Напутствуя ребят, о. Василий Корнута пожелал им никогда не забывать те духовные уроки, которые они получили в стенах этой школы, помнить Бога, который начало всему, жить по Его заповедям, и тогда Он всегда придет на помощь во всех делах и заботах. Покидая начальную школу, дети уверены, что здесь их всегда будут помнить и любить, и все хорошее, что они здесь получили, останется с ними навсегда, поможет выстоять в любой ситуации, ведь они знают дорогу к храму, знают силу Таинств и молитв.

12.06.2003. ВЛАДИМИР-ВОЛЫНСКИЙ. На территории Зимненского Свято-Успенского монастыря заложен сад

Закладку сада благословил архиепископ Владимир–Волынский и Ковельский Симеон в присутствии председателя Волынской облгосадминистрации А. Француза, представителей районной и местной власти. В этот день на монастырском холме в этот день было высажено 350 саженцев яблонь, привезенных губернатором из Голландии.

12.06.2003. КИЕВ. Петр Симоненко награжден орденом равноапостольного князя Владимира

Народный депутат, лидер Компартии Украины удостоен высокой награды за заслуги перед Православной Церковью, украинским народом и державою, и в связи с 50-летием со дня рождения. Орден Петру Симоненко вручил Предстоятель Украинской Православной Церкви Митополит Киевский и всея Украины Блаженнейший Владимир. Поздравляя с наградой, Блаженнейший Митрополит поблагодарил Петра Николаевича за поддержку в решении многочиленных церковно-государственных проблем, пожелал крепкого здоровья и успехов в трудах на благо народа Украины.
После нагрождения П.Н. Симоненко встретился с наместником Свято-Успенской Киево-Печерской Лавры епископом Вышгородским Павлом и обсудил с ним вопросы, связанные с возрождением монастыря, проведением реставрационных и ремонтных работ.

12.06.2003. ХОЛМ (ПОЛЬЩА). Архієпископ Львівській і Галицький Августин взяв участь в урочистостях, присвячених акту проголошення святих новомучеників землі Холмської і Підляшської

На торжества архієпископ він прибув на запрошення архієпископа Люблинського і Холмського Авеля. Божественну літургію, присвячену знаменої події, очолив Блаженнішій митрополит Варшавський і всієї Польщі Сава. Йому співслужили запрошені на урочистості представники майже всіх помісних Церков. Після літургії відбувся хресний хід. Знаменно, що канонізація Холмських і Підляшських новомучеників відбулася , коли Предстоятелем Польської Православної Церкви є виходець з Холмщини Блаженніший митрополит Сава.

12.06.2003. ВІННИЦЯ. Відбувся великий ювілейний концерт на честь 80-річчя відомого Калинівського чуда та 10-річчя дитячого хору Кафедрального Свято-Преображенського собору

Концерт за участю великого числа хористів і церковних хорів, якими керують або в яких співають колишні випускники дитячого хору, відбувся в художній залі обласного краєзнавчого музею І виступ теперішнього складу хору, і його колишніх учасників засвідчили неабиякий регентський талант керівника цього колективу – випускниці музично-педагогічного факультету Вінницького державного педагогічного університету матушки Наталії Кременюк. Не було твору із тих, що їх виконували сьогоднішні юні хористи, —церковного чи світського, — який би не торкнувся душі великого числа гостей і друзів, які прийшли привітати хор із ювілеєм. Кожна пісня свідчила про велику майстерність маленьких хористів, виплекану чуйною, по-православному чистою і благородною, талановитою душею матушки Наталі.
Шлях дитячого хору нагадує євангельську притчу про гірчичне зерно, яке непомітно виростає у велике дерево. Отак і дитячий хор, почавши своє життя в 1993 році з благословіння Макарія, митрополита Вінницького і Могилів-Подільського, виріс до рівня серйозного колективу. Почавши з невеликих піснеспівів, зараз хор співає не лише на недільних архієрейських богослужіннях, а й в різних заходах церковного і світського життя.
Як вже було сказано, ювілейний концерт присвячувався і ще одній визначній події – 80-річчя Калинівського чуда. Його історія, як сказав ведучий концерту, диякон Владислав Демченко – неабияк повчальна і актуальна і є прикладом справжнього сповідництва перед лицем богоборчості в будь-яких її проявах. Коротко нагадаємо про те, яке чудо явив Господь в 1923 році в невеликому провінційному містечку Калинівка (20 кілометрів від Вінниці).
7 липня 1923 р. близько 17 години зі станції Калинівка до села Сальник їхали на возі, повертаючись з громадянської війни, два солдати. Біля повороту стояв дерев’яний хрест висотою біля двох сажнів (6 метрів), орієнтований на схід. На західній стороні хреста була закріплена ікона «Розп’яття», написана на металі олійними фарбами, а на східній стороні — ікона Пресвятої Трійці.
За переказами, хрест поставили на могилі трьох купців, убитих тут розбійниками в 1918 році. Хрест був місцевою святинею, і до нього щорічно приходили жителі Калинівки та служили молебні. В цей хрест і вистрелив один із п’яних солдатів, влучивши в ікону «Розп’яття». Куля пробила праве плече Спасителя, звідки потекла кров. Про це розповів селянам візник, який віз солдатів. Новина підняла на ноги все сіло. До хреста прийшло духівництво, і почалися цілодобові служби. Кров сочилася з хреста і з ікони, залишаючи патьоки до самої землі.
Вже наступного дня сюди прийшли хресні ходи із сусідніх сіл, очолювані духівництвом. Солдат, котрий прострелив ікону і хрест, разом з матерію цілий місяць стояв під хрестом, просячи людей молитися, щоб Господь простив його гріх.
Через тиждень до хреста вже йшли прочани з Київщини, Волині, Галичини, Поділля. Православні їхали потягом і з Польщі. Але вагони оточили солдати, не випускаючи прочан навіть на перон. Люди молилися в напрямку до хреста, прямо з вікон вагонів. До хреста прийшли хресні ходи з ченцями з Києво-Печерської і Почаєвської Лаври. У деякі дні біля хреста служило більше ста священиків. Почався збір коштів на спорудження в полі коло хреста монастиря, присвяченого Страстям Христовим. Подільський губвиконком створив комісію з розслідування обставин Калинівського чуда. 24 липня 1923 року голова Калинівського райвиконкому Горловський і фельдшер Мурований взяли кров на вату в пробірку, яку запечатали печаткою райвиконкому, і відправили па експертизу до Києва. Місцеві жителі стверджують, що Мурований запевняв, що на ваті була не іржа, а кров. За це і був розстріляний. Та ж доля спіткала й десятки священиків, що протягом місяця цілодобово служили біля хреста.
Незважаючи на репресії, потік прочан до хреста не припинявся. А у святкові дні людей щоразу ставало все більше і більше. У день пам’яті св. Ольги — більш 15 тисяч, св. пророка Ілії — 20 тисяч. Біля хреста поставили огорожу, щоб його не зламали. Усі сусідні села щодня готували обіди для прочан.
В цей час була страшна посуха, і люди, боячись голоду, особливо молилися про рясний дощ. Тому первісні пояснення атеїстів, що начебто дощ на зворотній стороні ікон розмив іржу, безпідставні. Усі знали, що дощу не було протягом місяця. Та й кров з іржі таким способом утворитися не могла. Тоді пустили чутки, що священики просвердлили хрест у середині, і під тиском по трубках пускають курячу і кролячу кров (але для цього потрібно було б побудувати напірну вежу!) Потім, коли хрест був зрізаний, ніяких слідів трубок ніхто не знайшов: якби вони були знайдені, то неодмінно були би публікації з цього приводу в газетах. Біля хреста зцілялося безліч хворих. Одна жінка привела свою сліпу дитину, яка після слізної материнської молитви почала бачити.