02.11.2005. КРИВІЙ РІГ. У день вшанування ікони Божої Матері „Спорителька хлібів” храм на місцевому хлібокомбінаті відзначив престольне свято

28 жовтня храм на честь ікони Божої Матері „Спорителька хлібів», розташований на території комбінату ЗАТ «Переробник» торговельної марки «Коломойцеве», відзначив престольне свято. Цього дня єпископ Криворізький і Нікопольський Єфрем, у співслужінні місцевого духовенства звершив тут Божественну літургію. За старанне служіння Святій Церкві владика нагородив настоятеля храму священика Димитрія Телятникова священницькою нагородою — возведенням у сан протоієрея.

Після літургії та хресного ходу по території комбінату був відслужений святковий молебень з освяченням хлібо-булочних виробів, які потім були роздані численним парафіянам. Після закінчення богослужіння владика на пам’ять про свято директорові комбінату Андрію Ходьку і представникові Холдингової компанії «Укрзернопром» Олександру Чорногузу подарував примірники Біблії.

02.11.2005. КИЇВ. У Національній філармонії пролунала „Літургія Іоанна Златоуста” у виконанні академічного хору „Київ”

Учора на авторському вечорі Мирослава Скорика в Київській філармонії виконали один із останніх творів композитора – „Літургію святого Іоанна Златоуста”. Куди завели майстра пошуки компромісу між бажанням закріпитися в церковному репертуарі й не втратити власний стиль, блискуче продемонстрував муніципальний академічний хор „Київ” під керівництвом Миколи Гобдича.

Незважаючи на твердження Мирослава Скорика, що музика, створена для хору без інструментального супроводу, принципово самодостатня, авторський вечір композитора готували, як листковий пиріг. Хто не йшов спеціально заради творів пана Скорика, того, напевно, зацікавило відкриття філармонічного циклу „Вечори української музики: спадщина і сучасність”, виступ знаменитого камерного хору „Київ” Миколи Гобдича та перспектива духовного прозріння після виконання православної літургії.

Хтось, можливо, сподівався, що концерт допоможе зрозуміти, чому останнім часом композитори так часто звертаються до релігійної музики. Сам Мирослав Скорик запропонував відразу дві відповіді: „По-перше, тому що вона була заборонена. А по-друге, тому що релігійна музика прагне бути морально чистою, одухотвореною, вимагає чистоти почуттів, віри, переживання, співчуття, участі – всього того, чого не вистачає в сучасному світі.” Однак не все так легко: на думку композитора, релігійна музика – традиційний жанр, і подолати його „стилістичну консервативність” досить складно. „Ця музика, – стверджує Мирослав Скорик, – уникає будь-яких нововведень та експериментів.”

У пошуках спільного знаменника для власних висловлювань, очевидно, й були написані 18 номерів „Літургії”. У трьох ектеніях – Великій, що відкриває Літургію, Малій та Потрійній – солісти хору Роман Пучко (тенор) і Петро Греков (бас), виступаючи в ролях священика і диякона, молилися зі сцени, дотримуючись канонічного сценарію і канонічної мелодії: за возз’єднання церков, усіх архієпископів і єпископів, усіх парафіян, за народ, Україну, її армію та її владу.

Зоровий ряд був не таким розмаїтим: перші 17 номерів пройшли на тлі блакитного підсвічування, яке на кульмінації („слава Отцю і Сину”) трансформувалося в жовтогаряче тло. Музичний бік духовного твору, за задумом композитора, очевидно, мав стати підставою для виконання „Літургії” у церкві.

„Я знаю, що це поки що майже неможливо, оскільки існують смаки тих, хто керує службою. Але я хотів наблизити свою музику – за гармонією, мовою – до канонів, і разом з тим знайти новий підхід”, – звернувся до слухачів пан Скорик. За канони в „Літургії” прийняті популярні в українському побуті позаминулого століття пісенно-романсові мелодії, аранжовані на хорове чотириголосся („Херувимська”), лірика Петра Чайковського, музику якого церква приймає („У царстві Твоєму”), своєрідний мікс із канонів Дилецького, славослів’їв Генделя і хорових візерунків Олесі Дичко („Алілуя”), а також перекладеного для хору передзвону Сергія Рахманінова („Святий, святий”).

На фінальних оплесках зал розділився на дві половини: одні аплодували стоячи, інші – сидячи. Аплодували результату, до якого Мирослава Скорика привів тривалий пошук компромісів у мистецтві, а Миколу Гобдича і хор „Київ” – навики майстерного виконання будь-якої музики.

02.11.2005. ЧЕРНІГІВ. На першому засіданні обласної ради церков розглядалася доля Свято-Катерининської церкви

Перше засідання обласної ради церков і релігійних організацій відбулося 1 листопада в Чернігові. Участь у ньому взяв керуючий Чернігівською єпархією УПЦ, єпископ Чернігівський і Ніжинський Амвросій.

Обласна рада церков і релігійних організацій створена як міжконфесійний дорадчо-консультативний орган для об’єднання зусиль релігійних і громадських організацій у морально-духовному вихованні дітей і молоді та налагодженні міжцерковного діалогу. У компетенції ради також співпраця церков у вирішенні проблем соціального характеру, благочинній діяльності, у відновленні порушених прав і захисту інтересів релігійних організацій, а також участь у розробці проектів нормативних документів з питань державно-релігійних взаємин.

На думку завідувача відділу у справах релігій ОДА Віктора Молочка, робота ради надає змогу представникам влади і церков обговорити актуальні питання, що виникають у цій сфері, виробити певні пропозиції для вирішення проблем, активізувати участь релігійних організацій у духовному відродженні області. Цей дорадчий орган покликаний також удосконалити державно-церковні взаємини, сприяти висвітленню засобами масової інформації релігійного життя на Чернігівщині й допомогти формуванню толерантного середовища в області.

На першому засіданні ради увага присутніх була привернута до долі Катерининської церкви в обласному центрі. На цей храм уже кілька років претендують громади УПЦ і УПЦ КП. “Питання про передачу церкви віруючим суперечливе, — сказав під час зустрічі з журналістами заступник голови ОДА з гуманітарних питань Володимир Тандура. — Очевидно, що рішення на користь однієї з громад викличе сплеск незадоволення з іншого боку. Нині цей храм перебуває у державній власності, входить до складу історико-архітектурного заповідника “Чернігів Стародавній”. Шукатимемо третій варіант розв’язання проблеми.”

Проблемними сферами для Чернігівщини єпископ Амвросій називає демографічну ситуацію (народжуваність в області — одна з найнижчих в Україні), вимирання селищ й запустіння земель, поширення алкоголізму та наркоманії серед жителів області. Проте владика вважає, що боротися треба не з наслідками, а з причинами подібних явищ. Велику роль у цьому напрямку може відіграти християнське виховання.

02.11.2005. ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ. Церква завжди робила все можливе, щоб позитивно вплинути на суспільство

Такою була основна ідея доповіді архієпископа Хмельницького і Шепетівського Антонія на Міжнародній науково-практичній конференції „Церква і Держава у служінні народові”, що сьогодні розпочала роботу у місті Хмельницькому. Відкриття конференції відбулося у приміщенні Хмельницької обласної філармонії.

Вступне слово виголосив кандидат богослов’я, співголова науково-програмного комітету Міжнародної конференції архієпископ Хмельницький і Шепетівський Антоній. Владика Антоній зазначив, що метою конференції є дослідження співпраці Православної Церкви і Української держави у різні історичні часи, а також впливу православної віри на культуру, науку, освіту, мистецтво, суспільні процеси та економіку.

Архіпастир Подільського краю привітав учасників і гостей конференції та висловив сподівання, що обмін думками з актуальних питань сприятиме усвідомленню важливості співпраці Церкви і держави на благо народу України. Це дуже важливо сьогодні, коли наше суспільство залишається розділеним і дезорієнтованим й потребує неабиякої духовної підтримки.

Як повідомив співголова оргкомітету Міжнародної конференції протоієрей Олександр Дацюк, у роботі зібрання беруть участь близько 500 представників духовенства, мирян, науковців, а також керівники державних установ та громадських об’єднань з п’яти країн: України, Білорусії, Польщі, Росії та Молдови.

Серед учасників конференції — керівники та викладачі всіх духовних навчальних закладів УПЦ, а також представники богословської науки з Московської духовної академії і семінарії, Мінської духовної академії і семінарії та духовних навчальних закладів інших країн. Учасники конференції представили майже 300 доповідей, які розглядатимуться на пленарних і секційних засіданнях.

02.11.2005. КИЇВ. До 70-річчя Блаженнішого Митрополита Володимира виготовлено унікальну ювелірну композицію „Лавра небесна”

Співробітники столичних музеїв, провідні вітчизняні та зарубіжні мистецтвознавці, колекціонери, священики, журналісти та художники зібралися у виставковому залі „Слово Боже — рідній Україні” Успенського собору Києво-Печерської Лаври. Увагу широкої громадськості привернув експонат, виготовлений столичними майстрами-ювелірами до 70-річчя Блаженнішого Митрополита Володимира. Назва аметистової композиції — „Лавра небесна”. Організатором урочистої презентації експонату став Будинок художньо-ювелірного мистецтва „Лобортас”.

До речі, співробітники художньо-ювелірного будинку „Лобортас” багато подорожують країнами світу. Ідея створити композицію з’явилася у творчого колективу в Бразилії: на це художників надихнула незвична форма зрізу аметистової породи, яка водночас нагадувала печеру і чернечий головний убір.

В основі композиції — постаті преподобних Антонія і Феодосія Печерських — засновників однієї з найдавніших обителей на Русі. Увінчує композицію храм, зітканий із топазових хмаринок. Він став прообразом Небесного Дому, осяяного м’яким діамантовим світлом душ праведників. Преподобні отці печерські присутні у цій композиції як зразок духовної сили, якао веде до пізнання Царства Божого.

„Для нас велике значення має той факт, що шедевр виставляється саме в стінах обителі, — говорить архімандрит Варсонофій. — Я б назвав „Лавру небесну” не просто художньою композицією. Це, насамперед, духовний образ, формула, в якій реальні речі мають глибинний сакральний зміст. Ця композиція нікого не може залишити байдужою, вона вражає своєю неперевершеністю та спонукає людину замислитися над буттям. Я б сказав, що художникам-ювелірам вдалося посіяти в людські серця світле, добре та вічне.”

Аметист із найдавніших часів вважався духовним камінням, а його кристали символізують зерна мудрості. Шлях, що веде до пізнання Істини, відтворений у вигляді голуба у діамантовому промінні, яке, в свою чергу, символізує сяяння душ праведників. Робота над створенням композиції тривала протягом двох років, для її виготовлення було використано десять унікальних ювелірних технік. Серед компонентів, з яких був створений цей шедевр, можна виділити золото, срібло, діаманти, аметисти, тигрове та соколине око, яшму а також рідкісні породи деревини. Аметистова скульптура вмонтована в дерев’яний корпус, з якого висуваються спеціальні скриньки — в них можна зберігати ладан, свічки, хрестики та поминальні записки.

За оцінками спеціалістів, „Лавра небесна” — це перший український духовний шедевр, який не має собі рівних серед духовних ювелірних виробів усього світу. „Всі, хто трудився над створенням цієї унікальної композиції, православні християни, — говорить директор художньо-ювелірного будинку „Лобортас” Ігор Лобортас. — Нас непокоїть соціальне розділення суспільства. Не може людина жити лише матеріальним світом. Бог створив нас тілесно-духовними, тож ми повинні прагнути до цієї симфонії. Лише мир у душі робить людину справді щасливою. Цю ідею ми й намагаємося донести до людських сердець мовою мистецтва.”

Вперше композиція демонструвалася у Національному заповіднику „Софія Київська”. Турне містами України „Лавра небесна” розпочала з чернігівського музею „Чернігів стародавній”. До 9 листопада експонат знаходитиметься в Свято-Успенському соборі Києво-Печерської Лаври — в музеї Блаженнішого Митрополита Володимира. Потім витвір побачать у Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Донецьку та Львові.

Олександр Андрущенко