14.02.2003. КИЇВ. Верховна Рада України вирішила не розглядати на черговій сесії законопроект про свободу совісті та релігійні організації

Верховна Рада України не включила до порядку денного третьої сесії, який визначено постановою Верховної Ради України "Про порядок денний третьої сесії Верховної Ради України четвертого скликання" (№ 473-IV від 4 лютого 2003 року), проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"
Це означає, що незважаючи на те, що даний законопроект ще знаходиться на розгляді у Верховній Раді України, парламент не планує розглядати його на своїх пленарних засіданнях протягом лютого-липня 2003 року. Для того, щоб цей законопроект було розглянуто парламентом у пленарному режимі, необхідно щоб за нього віддали голоси 226 депутатів.
Але, незважаючи на це, Державний комітет України у справах релігій продовжує лобіювати цей законопроект, постійно проводячи відповідні зустрічі й консультації з політиками та керівниками Церков і релігійних організацій, намагаючись отримати від них певну підтримку щодо законопроекту.
Як відомо, проект Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації" було підготовлено Державним комітетом України у справах релігій та внесено на розгляд Верховної Ради України Кабінетом Міністрів України 1 липня 2002 року. Від самого початку законопроект викликав негативну реакцію з боку християнських Церков, релігійних організацій та громадян України, про що свідчать багаточисельні звернення до Верховної Ради України і Дежкомрелігій України. Причиною такої реакції є те, що даний законопроект, з одного боку, спрямований на обмеження свободи віросповідання та прав релігійних організацій, а з іншого - він надає додаткових можливостей відповідним органам виконавчої влади для втручання в законну діяльність Церков та релігійних організацій, повідомляє Інститут Релігійної Свободи.

14.03.2003. КИЇВ. Міністр культури і мистецтв Юрій Богуцький: "Ми будемо акцентувати увагу всіх рівнів управлінських ланок галузі культури на необхідності тісної співпраці з Українською Православною Церквою"

Виступаючи на семінарі "Організація молодіжного служіння на єпархіальному та парафіяльному рівнях" Юрій Богуцький привітав учасників семінару і поздоровив з днем православної молоді. В вітальному слові міністр культури і мистецтв, зокрема, сказав: "В процессах глобалізації і світового розвитку у нас з"явилось багато спокус, які ідуть від лукавого і в першу чергу вони позначаються на молоді. Механізми, які діють в державі, ще не стали тими стабілізуючими чинниками, які б могли впливати на виховання молоді в дусі високої духовності, в дусі моралі. От чому для нас важливий той тисячолітній, віковий досвід, який має Православна Церква у вихованні високої духовності, вихованні високої моралі. Міністерство культури і мистецтв України намагається всіляко співпрацювати з Українською Православною Церквою. Я дуже вдячний Вам, Ваше Блаженство, за те, що ви високо оцінюєте наші скромні зусилля в цій високій і благородній справі. Ми і надалі будемо використовувати всі можливості для нашої постійної співпраці з Українською Православною Церквою. Завтра відбудеться розширена колегія Міністерства культури і мистецтв України. На цій колегії ми будемо акцентувати увагу всіх рівнів управлінських ланок галузі культури на необхідності тісної співпраці з Українською Православною Церквою. У нас єдине спільне завдання - служити Господу, служити так, щоби все українське суспільство було зорієнтоване на високу духовність, на високу мораль, для того щоб ми разом мали благословіння Боже"

15.03.2003. КИЇВ. Намісник Свято-Троїцького Іонівського монастиря звернувся до Прем"єр-міністра України з проханням захистити законність

В листі намісника монастиря архімандрит Іони говориться що провокаційна заява депутатської групи УРП "Собор" від 5 лютого є документом цілком популістського змісту, за допомогою якого "деструктивні сили намагаються гальмувати виконання Указу Президента України "Про не-від-кла-д-ні за-хо-ди що-до ос-та-то-ч-но-го по-до-лан-ня не-га-ти-в-них на-с-лід-ків то-та-лі-та-р-ної по-лі-ти-ки ко-ли-ш-ньо-го Со-ю-зу РСР сто-со-в-но ре-лі-гії та від-но-в-лен-ня по-ру-ше-них прав це-р-ков і ре-лі-гій-них ор-га-ні-за-цій". За думкою намісника монастиря "такі необдумані дії Народних депутатів можуть лише погіршувати державно-церковні стосунки та принижувати авторитет державної влади в очах віруючої громадськості".
Далі констатується факт, що "перед прийняттям вище згаданого запиту народні обранці не спромоглися навіть ознайомитися з законодавчою базою стосовно піднятої проблеми, або, хоча б тими правовими актами, в порушенні яких безпідставно звинувачуєтся Свято-Троїцький Іонінський монастир. Прикриваючись турботою про збереження "унікальної колекції рослин", на яку монастир аж ніяк не претендує, вони намагаються відстояти чиїсь особисті інтереси, пов"язані з прибутками від нецільового використання приміщень Національного ботанічного саду. При цьому не береться до уваги те, що подібні дії йдуть у супереч стратегічній програмі нашої держави, спрямованій на відновлення порушеної історичної справедливості, а також, рекомендаціям Ради Європи".
А далі о. Іона висловлює впевненість, що прем"єр-міністр "зможете вірно впізнати завуальовану суть вище згаданого запиту Народних депутатів, та дати рішучу відсіч тим політичним силам, які гальмують процес інтеграції нашої держави до демократичної світової спільноти".

19.03.2003. КИЕВ. Монахини Свято-Вознесенского Флоровского монастыря пытаются отремонтировать здания, возвращенные Церкви государством в жутком состоянии

В результате судебных разбирательств Свято-Вознесенскому Флоровскому монастырю были возвращен храм Казанской иконы Божьей Матери, а также один из монашеских корпусов. Управление по охране памятников, передавая эти древние строения Церкви, даже не соизволило привести их в порядок. Казанский храм представлял собой полуразрушенное двухэтажное здание, едва напоминающее церковное сооружение: колоны были снесены, вместо куполов - обыкновенная "шиферная" крыша, перегородка, отделяющая алтарь от зала, разрушена, древние настенные росписи замазаны толстым слоем штукатурки. Вот в такой "храм" вошли монахини Флоровского монастыря.
Сейчас храм потихоньку приобретает первозданный вид. Во всяком случае, снаружи. Внутри же пока - по-прежнему печальная картина. Вероятно, понадобятся годы, чтобы исправить строительные и архитектурные "ляпсусы", привнесенные советскими прорабами. Не менее печальное зрелище представляет собой возвращенный монастырю корпус. Он годами не ремонтировался и доведен фактически до аварийного состояния. А ведь до последнего времени здесь размещалась некая чиновничья структура. Насельницы монастыря мало-мальски привели его в порядок и уже заселили некоторые комнаты. Но работы здесь еще непочатый край - ободранные колонны, полуразрушенные ступеньки, местами обвалившийся фундамент и осыпавшаяся штукатурка. Нелегко жить в таких условиях. Но чтобы восстановить прежнее благолепие - одного желания монахинь недостаточно. Нужны средства, но где же их взять? Может управление по охране памятников поможет сохранить этот архитектурный шедевр? Но в это вериться с трудом.

20.03.2003. КИЕВ. Чиновники препятствуют сооружению часовни на месте захоронения священников, расстрелянных в годы репрессий

На Лукъяновском кладбище рядом с могилой священномученика Панкратия у забора со стороны улицы Оранжерейной стоят три креста. Их установила община храма святителя Михаила полтора года назад, когда настоятель храма протоиерей Роман Барановский выяснил, что на этом месте погребены сотни священнослужителей, расстрелянных в Лукъяновской тюрьме в 1937 году. Это подтверждают воспоминания современников, в частности, свидетельства Гавриила Александровича Вишнякова, сына архимандрита Александра Вишнякова. С этим соглашается и администрация кладбища.
"Так случилось, - рассказывает отец Роман, - что как раз в то время, когда мы расчищали мусор на месте захоронения, от долгого стояния в храме у меня опухли ноги. Я набрал с этого места немного земли. Верующие мне рассказывали, что когда прикладывали эту землю к больным местам, боль утихала. Ночью боли донимали меня так, что я не мог спать. Я приложил эту землю к ногам. Через пятнадцать минут боли уже не было, я спокойно уснул, а наутро обнаружил, что опухоли уже нет. Таким образом, я окончательно убедился в том, что место это необыкновенное, что расстрелянные священники вопиют здесь к небу о том, чтобы оно было прославлено. И мы решили добиться разрешения властей соорудить здесь часовню".
Но оказалось, что это не так просто. Письма в госгорадминистрацию спускались заместителям, которые в один голос с администрацией кладбища категорически воспротивились намерениям отца Романа. Кладбищенские власти утверждают, что основное место захоронения священников находится не на том месте, где установлены кресты, а на проезжей части улицы Оранжерейной. Кроме того, при существующем проекте восстановления храма св. Екатерины, сооружение часовни излишне. К тому же администрация кладбища подозревает отца Романа в коммерческом интересе. Она считает, что община уцепились за это место, потому что оно находится напротив морга и собирается зарабатывать на отпевании покойников. А то, что люди на протяжении уже полутора лет и в дождь, и в снег служат здесь бесплатные панихиды, ее не впечатляет и не интересует. Кладбищенские власти воспротивились даже установлению крестов на этом участке кладбища. Может быть, память об убиенных священниках помешала их коммерческому интересу?