Православіє в Україні / Православие в Украине / Orthodoxy in Ukraine

У конференц-залі готелю "Русь" відбулося чергове робоче засідання постійно діючого Круглого столу "Релігія і влада в Україні: проблеми взаємовідносин" на тему "Про доцільність розробки проекту Концепції державної політики стосовно релігії і Церкви в Україні". Організаторами круглого столу виступили Центр економічних та політичних досліджень імені Олександра Розумкова, Державний комітет України у справах релігій та Представництво Фонду Конрада Аденауера в Україні. До участі у роботі були запрошені представники релігійних християнських конфесій України, народні депутати, представники Адміністрації Президента, Кабінету Міністрів, Держкомрелігій, Апарату Ради національної безпеки і оборони України, міністерств і відомств, експерти та представники ЗМІ.
Українську Православну Церкву представляв голова Синодальної Богословської комісії УПЦ архієпископ Львівський і Галицький Августин та викладач Київської Духовної Академії протоієрей Василь Заєв.

Після традиційних вітальних слів президента Фонду Разумкова Анатолія Гриценка та керівника Представництва Фонду Аденауера д-ра Манфреда Ломанна, який закінчує своє 9-річне перебування в Україні, редактор журналу "Національна безпека і оборона" Людмила Шангіна презентувала інформаційні матеріали, видані до Круглого столу. Учасникам була запропонована Концепція державної політики щодо церкви та релігійних організацій, розроблена Держкомрелігій ще у 1996 році, та останній проект Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", яким передувала невеличка аналітична записка.

Професор Інституту католицької теології університету Гісен (Німеччина) д-р Адольф Гампель виголосив доповідь "Про засади державної політики у сфері релігії в Німеччині". Знову європейський фахівець нагадав українцям основну формулу церковно-державних відносин: вільна Церква у вільній державі. При цьому він нагадав, що в Німеччині гідність людини є недоторканою, релігія викладається у школі, душпастирська робота проводиться у війську, лікарнях, установах з відбуття покарань, а також Церкви, що є "корпораціями публічного права" мають право на стягнення церковного податку. Церковний податок в Німеччині сплачують лише особи, які належать до Католицької та Євангельської церков. Одночасно у демократичних країнах утвердилися різні форми стосунків між державою і Церквою: "різке" відокремлення церкви від держави (Франція); "м’яке" відокремлення (США); поєднання держави та Церкви (Греція, скандинавські країни); система співпраці (Німеччина, Австрія, Швейцарія). Текст доповіді також увійшов до збірки.
Далі до дискусії були запрошені представники релігійних організацій.

Точку зору Української Православної Церкви на проблему висловив Голова Синодальної Богословської комісії УПЦ архієпископ Львівський і Галицький Августин. Зокрема він зазначив, що проблема розробки Концепції державної політики стосовно релігій скоріше питання до держави ніж до Церкви, у якої є традиційне і стале відношення до держави, закріплене як у Святому Письмі і канонах церковних, так і сучасною мовою в "Основах соціальної концепції Української Православної Церкви", де є цілий розділ "Церква і держава".
При цьому Владика наголосив на необхідності розв’язання декількох загальних питань, без вирішення яких, не можливо створити життєздатну концепцію державної політики щодо Церкви. За його думкою це стосується розділення понять "традиційних" і "новітніх" релігій в Україні та відповідної державної політики по відношенню до них. Також держава повинна звернути увагу на "канонічність" Православних церков з точки зору їх міжнародної легітимності. А також остаточно визначитися з правонаступником відібраного у Церкви богоборчим режимом майна, керуючись при цьому не принципами політичної чи іншої доцільності, а юридичних норм і справедливості, що дасть можливість запобігти церковно-державних та міжконфесійних непорозумінь у майбутньому. "Тільки за умови, що ці питання не будуть замовчуватися або лишаться поза увагою державних аналітиків, можлива розробка життєздатної Концепції", — вважає Голова Синодальної Богословської комісії УПЦ.
Докладніше>>>

Пастор громади Німецької євангелічно-лютеранської церкви в Україні Петер Захі (німецькою мовою) наголосив на спільній відповідальності церков і держави за падіння моральності у суспільстві, зубожінні населення та соціальній несправедливості. Він також закликав бути пильними по відношенню до сект, згадавши мормонів та свідків Єгови.
Генеральний вікарій Києво-Житомирської діоцезії Римо-Католицької Церкви єпископ Станіслав Широкорадюк констатував факт відсутності довіри між конфесіями та між конфесіями та державою. Він також зазначив, що не зроблено майже нічого по виконанню Указа Президента по поверненню церковного майна, наголосивши, що існує достатньо чиновників, які виправдовують існування у церквах і монастирях музеїв, органних залів, кафе тощо, бо це для когось є бізнесом. Тому, за його думкою, і вдаються церкви до виконання відповідних рішень із застосуванням сили. При цьому він пожартував, сказавши, що "найбільше храмів повернуто саме штурмом, та й то ще за часів Горбачова".

Коли черга дійшла до представників Київського патріархату, чомусь зник філаретівський єпископ Дмитро Рудюк, промовчав "професор" Дмитро Степовик, а слово надали новій "зірці" та, можливо у недалекому майбутньому новому філаретівському єпископові "ігумену" Євстратію Зорі, який навіть не значився серед представників конфесій.
Головною причиною усіх негараздів, за його думкою, є відсутність правової культури. Здається це вже нове покоління філаретівців, яке вже не пам’ятають що саме Київський патріархат було створено з численними порушеннями законодавства, про що неодноразово нагадувала Генпрокуратура, а також про те, що саме КП, не звертаючи уваги на рішення найвищих судових інстанцій, не повертає захоплені собори у Рівному і Луцьку, чи на те, що саме під дахом КП існували групи найманців для гарячих точок тощо. Але одне "ігумен" знає точно, що церквам ще не треба надавати статусу юридичної особи, бо вони не дозріли до цього. Виявляється у Київському патріархаті добре розуміють, що коли Церква стане юридичною особою, то тоді доведеться повертати захоплене у неї майно і храми…

Свої думки висловили також голова Всеукраїнського союзу церков християн віри євангельської (п’ятидесятників) Михайло Паночко, заступник голови Всеукраїнського союзу об’єднань євангельських християн-баптистів Володимир Матвіїв та представник Української лютеранської церкви, які висловлювались за необхідність Концепції, але висловлювали недовіру до влади у зв’язку з подіями навколо прийняття нової редакції Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".
Представників Української автокефальної православної церкви не було зовсім, хоча була задекларована присутність і митрополита Мефодія Кудрякова і архієпископа Ігора Ісіченка. Певно невизнані православним світом вони зараз більш переймаються внутрішніми проблемами взаємоневизнання між главою та керуючим справами УАПЦ, ніж церковно-державними стосунками.

Не лишилися в сторонці від обговорення і представники Держкомрелігій і Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності. Голова профільного комітету Верховної Ради Лесь Танюк спізнився і тому говорив "про вічне": про голодомор і Биковню, необхідність збереження моральності і пам’яток архітектури, низький рівень свідомості і культуру. При цьому було наголошено на необхідності відповідної концепції, яку повинна розробити і прийняти Верховна Рада, що займається проблемами внутрішньої політики згідно Конституції. Голова підкомітету комітету ВР Михайло Косів висловив побажання щоб у концепції було б окреслено суспільно-політичну роль Церкви у житті суспільства.
Більш конкретнішим був заступник голови Держкомрелігій Микола Маломуж, який нагадав, що його структура вже 9 років працює над цими питаннями і що, не припиняючи роботи над концепцією державної політики, треба приймати зміни до базового Закону України, щоб він відповідав сьогоденню у питаннях, які піднімали учасники круглого столу (надання Церкві статусу юридичної особи, релігійна освіта в школах, право власності на храми і майно, доброчинна діяльність та соціальне служіння церков тощо). Перший заступник голови Держкомрелігій Микола Новиченко наголосив, що весь світ живе не за концепціями, а за законами. При цьому він запропонував створити робочу групу при Центрі Разумкова та прийняти за основу Концепцію 1996 року.

Дивну річ сказав президент Центру Разумкова Анатолій Гриценко, якому багато хто з присутніх пропонував очолити роботу по створенню Концепції. Звертаючись до представників релігійних організацій, які висловлювали сумніви щодо дієвості такого документа, він сказав, що "яку концепцію розробите і приймете, так вона і буде виконуватися", наче це не Концепція державної (!) політики стосовно релігій, а Концепція церковної політики стосовно держави. Можливо тому неоднозначно сприймається назва Круглого столу, де використовуються терміни "релігія" і "церква" у однині. Але своє відношення до релігії держава визначила у Конституції, дозволивши громадянам сповідувати будь-яку або жодної. А поняття "церква" ще більш невизначене. Тому можливо треба було б назвати дискусію: "Про доцільність розробки проекту концепції державної політики стосовно релігій і церков в Україні". Він також запропонував релігійним організаціям за допомоги процесу прийняття Концепції визначитися у своїх уподобаннях на наступних виборах.

Свою думку наприкінці все ж таки дали висловити професору філаретівської духовної академії Дмитру Степовику. Спочатку він наголосив на необхідності прийняти Концепцію більшістю голосів на Всеукраїнській раді церков і виконувати церквам її навіть якщо вона не буде прийнята Верховною Радою. Знову виникає питання: хто повинен приймати і виконувати Концепцію державної (не церковної) політики — держава чи релігійні організації? Потім Дмитро Власович вимагав виключити з обговорення поняття "канонічності"