26.01.2004. КИЕВ. Глава Госкомитета по делам семьи и молодежи Валентина Довженко: «Мы тесно сотрудничаем с Украинской Православной Церковью в оказании помощи неблагополучным подросткам»

В Государственном комитете по делам семьи и молодежи состоялась пресс-конференция, посвященная проблеме защиты детей от разнообразных форм насилия: физического, психического, сексуального и т.д. Председатель Госкомитета Валентина Довженко ознакомила журналистов с результатами социологического исследования, проведенного Государственным институтом проблем семьи и молодежи, согласно которому 43% опрошенных несовершеннолетних считают, что в нашей стране жестокое обращение с детьми имеет место. По оценке экспертов, подчеркнула Валентина Ивановна, фиксируется, к сожалению, только 10% подобных случаев. По причине насилия в приюты часто добровольно приходят дети из семей обеспеченных. Кроме того, более 1500 детей ежегодно становятся сиротами при живых родителях, отказавшихся от детей еще в родильных домах.
Председатель Госкомитета считает необходимым консолидировать усилия всех государственных и общественных структур, деятельность которых так или иначе связана с работой с несовершеннолетними.
Говоря о сотрудничестве своего ведомства с Украинской Православной Церковью Валентина Довженко, в частности, отметила: «У нас в Украине существуют 94 приюта для оказания временной помощи несовершеннолетним и 40 приютов, созданых благотворительными организациями. Большая часть этих приютов организована Украинской Православной Церковью. Мы тесно сотрудничаем со Свято-Троицким Корецким монастырем в Ровенской епархии, где стараниями игуменьи Наталии создан центр, в котором организовано питание и где дети могут найти временный приют и помощь. Совместную благотворительную работу с Церковью ведет при постоянном содействии митрополита Симферопольского и Крымского Лазаря Управление по делам несовершеннолетних в Крыму. Такой же тесный контакт у нас и с митрополитом Харьковским и Богодуховским Никодимом и епископом Белоцерковским и Богуславским Серафимом. Недавно мы провели переговоры с наместником Свято-Успенской Киево-Печерской Лавры архиепископом Вышгородским Павлом как раз о сотрудничестве в области социальной работы с несовершеннолетними. Думаю, что в дальнейшем наши контакты с Украинской Православной Церковью будут укрепляться и расширяться».

24.01.2004. КИЇВ. Голова Держкомрелігій Віктор Бондаренко розповів, як виконується Указ президента “Про подолання негативних наслідків...”

Відповідаючи на запитання журналістів “Чи є надія, що у цьому році розпочнуть виконувати президентський Указ, і хоча б дещо репресованій Церкві буде повернуто?”, чиновник відповів: “Цей Указ виконується вже неповних три роки. В ньому не регламентований час його виконання. Очевидно в цьому є великий сенс з огляду на те, що величезна чи абсолютна більшість молитовних і церковних приміщень, храмів, відповідно до попередніх документів, які регулювали реституцію церковної власності, уже повернуті. Сьогодні не залишилося жодного випадку, який не знаходився би в полі зору органів державної влади і який можна було б назвати простим. Йдеться про те, що треба когось відхиляти, треба десь когось переселяти, і тільки тоді повертати. Саме тому була утворена міжвідомча комісія під головуванням віце-прем’єр-міністра України, яка регулює і вирішує ці питання. На початку цього місяця відбулось її чергове засідання.
Піднімались важливі питання стосовно Української Православної Церкви. Йшлося про розв’язання проблеми двох Лавр. Відносно Києво-Печерської Лаври, то комісія неодноразово афішувала свою позицію щодо питання про розмежування території монастиря і заповідника. Умовного розмежування — тому що все повинно залишитись як єдиний комплекс. Я усюди кажу про територію церковну, тому що там розташовуються духовні навчальні заклади Української Православної Церкви і сама митрополія. Проблема ця складна в юридичному плані, тому що для її розв’язання потрібне відповідне рішення Київради. Це складна робота, оскільки це настрої депутатів, це голосування. Ми, на жаль, не можемо цілком керувати цим процесом, але позиція міжвідомчої комісії відома.
Та ж сама ситуація з Почаївською Лаврою. Свого часу було видане розпорядження Кабінету Міністрів, відповідно до якого монастирю було повернуто, здається, п’ять різних приміщень. На одній зі своїх прес-конференцій, знаходячись в Криму, керівник “Київського Патріархату” заявив, що ці приміщення потрібно повернути заповіднику, зробити, так би мовити, реверсивний рух. Це викликало абсолютно спекулятивну реакцію з боку керівництва монастиря, хоча позиція була ясна і ніхто не збирався нічого подібного робити. Були розіслані всім правлячим архієреям листи, в тому числі і за межі України, і ми отримали на сьогодні величезну кількість листів, під якими підписалося приблизно 200 тисяч людей щодо не переведення Почаївської Лаври в статус заповідника чи музею. Я вважаю, що це шкідлива акція. Вона нікому не потрібна. Держава цілком свідомо і однозначно не змінювала жодного разу свого курсу на повернення релігійним організаціям культових приміщень, а тепер, згідно Указу Президента, і майна. І робити навколо цього абсолютно нікому не потрібний бум, і просто дезінформувати людей — це абсолютно шкідливі речі.
По цьому питанню міжвідомчою комісією буде утворена спеціальна група, яка буде вивчати ситуацію в Почаївській Лаврі з метою збереження культурних історичних цінностей, розписів і всього іншого, що часто фігурує в різних розмовах, коли роблять закиди, що от віддають Церкві щось, а воно замальовується чи руйнується і т.д. Ми робимо все щоб повністю зняти всі ці речі. Іде процес передачі, але потрібна взаємна солідарна відповідальність Церкви і держави за те, що робиться, оскільки Почаївська Лавра може бути однаково віднесена, як і інші пам’ятники архітектури та древні і значимі споруди й комплекси споруд, як до власності тієї чи іншої Церкви так і визнана загальнонародною власністю. В цьому аспекті доречно вжити дуже хороше російське слово “достояние”. А, насамкінець, Церква повинна таки, як юридична особа, стати повноправним членом, учасником, суб’єктом правових відносин, отже вона не має права поводитися так, як вона хоче, а повинна враховувати пам’яткоохоронне законодавство, що нині існує. Це її стосується так само, як і всіх інших. Отже, це основна мета діяльності цієї комісії.
І потім ми хочемо подивитись на Почаївську Лавру і на цей весь комплекс з іншої точки зору. Як, взагалі, вирішити дану проблему? В один прийом це зробити нереально. Це вже за моєю участю ми витісняли звідти сільгосптехніку, сільгоспхімію, рекультивували землі, за державні гроші робили навколо них паркан. Ви розумієте, що бюджетні кошти не можуть поступити Церкві прямо, але на заліковування ран, які ці організації, знаходячись на території Лаври нанесли, ми надали кошти.
Я також думаю, що велика проблема у виконанні президентського Указу створена самими релігійними організаціями. В проекті нової редакції Закону України “Про свободу совісті і релігійні організації” була змінена відповідна стаття, в якій йшлося про повернення їм майна, оскільки в нинішньому Законі йдеться тільки про повернення колишніх культових приміщень. Між цими двома поняттями існує суттєва різниця. Указ не коригується законом. І якщо б не було явочним порядком тиску місцевих органів влади, тамтешні юристи могли б швидко дати по руках всім, хто претендує на щось більше крім власне храмів. На їх стороні закон, який має більшу юридичну силу, ніж Указ. Але подивіться, який величезний ентузіазм проявився у тому, щоб не пройшла нова редакція. В новому Законі було положення про те, щоб релігійним організаціям повертали у власність усе те, що їм належить. Саме тому мені не зрозумілий ентузіазм з боку деяких народних депутатів і релігійних організацій, які вирішили не робити цих поправок. Як кажуть: “Вільному воля”. Я, власне, думаю, що все це дуже шкідливо позначиться на процесі реституції церковної власності.
Сьогодні в більшості областей проведений також аналіз наявності в запасниках і в фондах музеїв майна, яке туди надходило відразу після його вилучення з храмів. Ми поставили питання таким чином. Якщо ікона знаходиться в музеї, то це ще зовсім не означає, що вона має суто церковне походження в останній ланці. Якщо Церква на щось претендує, вона повинна подати вичерпну інформацію, яка доводить те, що вона була взята з храму насильницьки і перевезена в музей. Якщо ж вона надійшла в музей з приватної колекції, то за однією ознакою, що вона є культовим предметом, це ще не значить, що остання повинна автоматично повертатись.
Вважаю, що все таки нам потрібно говорити та діяти в руслі поглиблення доброї волі. Буває, що в музеї цих культових предметів багато, і серед них є такі, які не становлять особливої цінності, і ніколи в житті їх не бачили і не побачать відвідувачі, тому що вони як лягли в запасники, так там і лежать.
Те ж саме стосується і книг. Мені на власні очі доводилось бачити в одній з найавторитетніших бібліотек нашої держави нерозрізані пачки підручників із семінарії і з Лаври - так вони і лежать ще з 1957-го року. Це абсолютно нічим не можна пояснити, бо таке робити не має зовсім ніяких підстав. Церква сьогодні виконує видатну функцію у суспільстві, формуючи його моральність, тому вступати в якийсь “клінч” із нею іншим організаціям немає ніякого сенсу.
Думаю, що велика робота тут лежить на правлячих архієреях і, взагалі, на священстві на місцях. Вони стають частиною еліти нашої держави, частиною помітної та активної інтелігенції. І вони повинні включатися в процес реституції також, бо стоячи виключно на букві закону, зробити вдасться дуже мало, тому що немає документів, хоча по невеликій частині є прямі свідчення. Разом з тим, комісія під час останнього засідання розв’язала проблему з резиденцією римо-католицького митрополита у Львові. Там абсолютно безпідставно затрималося виселення інституту. Також було вирішено цілий ряд інших питань.
На поточний рік про виконання Указу будуть звітуватися вісім територій. Це дуже важливо, оскільки губернатор кожної області особисто буде доповідати про стан справ на засіданні міжвідомчої комісії. Ми бачимо вочевидь, що багато питань підтягується. Наприклад, у церковному приміщенні сидить нібито інститут (бо тут є вивіска), який здає площу 15-ти чи 20-ти орендаторам для того, щоб директору цього інституту добре почувалося. Адже сьогодні є багато профільних інститутів, які в зв’язку з тими пертурбаціями, що відбулися в промисловості чи науці, втратили своє значення. Напрямки їх взаємодії зовсім не розвиваються.
Відносно Указу, я вважаю цей документ абсолютно вчасним, дуже хорошим і навіть видатним, бо він у деяких речах представляє в даному питанні певний прорив, оскільки вказує, що робота повинна бути здійснена разом з релігійними організаціями. Адже один раз вивчили, що вигідно було обласній адміністрації, те вона й подала у список, що не вигідно — це не подавала. Саме тому цей великий список ми зробили разом, а Фонд державного майна його узагальнив.
На жаль, сьогодні воно Фонду державного майна не повернуто з двох причин. По-перше, деякі області не вказали терміни, в які вони мають намір це зробити і не вказали грошовий вираз цієї передачі. Якщо, наприклад, виселяти обласний архів — це величезні кошти, будівництво спеціального приміщення. Але, оскільки Указ передбачає і націлює місцеві органи і місцевий бюджет на виділення коштів для розв’язання цих завдань - значить, це все треба зробити.
Указ також регламентує і питання (воно згодом буде слухатись у Верховній Раді) запровадження у виховний процес релігійних духовних цінностей, тобто той процес, який розпочався у багатьох областях із запровадження "Основ Християнської етики”. Він буде розвиватись, і сьогодні Міністерство освіти працює над новими навчальними програмами та над інтенсивною чисткою цілого комплексу соціо-гуманітарних дисциплін, звідки викидаються всі дурниці, написані про релігію й Церкву. Думаю, що істинне місце релігії, як суспільної свідомості, і Церкви, як суспільної інституції, кінець-кінцем вималюються в підручниках історії, тому що сьогодні страшно читати те, що там написано і багато речей показані просто в комічному висвітленні, хоча цілком очевидно, що особливо у Середньовіччі Церква і релігія були провідними силами, які впливали на суспільний розвиток".

24.01.2004. Митрополит Одесский и Измаильский Агафангел прокомментировал встречу с президентами

Комментируя встречу с президентами России и Украины, митрополит Агафангел отметил: "Нынешняя встреча связана с завершением года Российской Федерации в Украине. Накануне Президент Путин вручил за укрепление дружбы между Российской Федерацией и Украиной ордена общественным и государственным деятелям Украины. Ордена «Дружбы» удостоены Предстоятель нашей Церкви, я и архиепископ Львовский Августин.
А сегодня состоялась, наверное, историческая встреча президентов двух стран в Свято-Успенском соборе Киево-Печерской Лавры, где Блаженнейший Митрополит Владимир совершил благодарственный молебен, и было произнесено многолетие в честь глав двух государств. Я думаю, это было свидетельством того, что Русь является домом Пресвятой Богородицы, что Пречистая не позволит поссорить наши народы. Символично, что встреча прошла в дни празднования 350-летия Переяславской Рады, девизом которой были и остаются добрые и сердечные слова «навеки вместе». Мы убеждены, что должны еще больше трудиться для укрепления мира, для сохранения Православия, для церковного единства, как в России, так и в Украине. В этом и состоял лейтмотив нашей беседы с президентами братских стран".

24.01.2004. Митрополит Донецкий и Мариупольский Илларион прокомментировал встречу с Президентами

Комментируя встречу с президентами России и Украины, митрополит Иларион отметил: "Я бы дал самую высокую оценку состоявшейся встрече. Мы увидели отношение Президента России к Украинской Православной Церкви. То, что во время государственного визита Владимир Владимирович и Леонид Данилович нашли время посетить Лавру, участвовать в богослужении и пообщаться с епископатом — говорит о высоком интересе руководителей наших стран к проблемам Православной Церкви.
Поднимались разные вопросы, но разговор был дружественным. У нас есть проблемы в таможенных вопросах при перевозке церковной утвари. Мы коснулись проблем украинского законодательства относительно Церкви, в частности, о статусе юридического лица для Церкви. Говорили о всеправославных святынях, которые сегодня имеет православная Украина, о развитии паломничества для верующих двух стран. Владимир Путин рассказал о том, как решаются церковно-государственные проблемы в России. Это была дружественная и конструктивная беседа".

24.01.2004. КИЕВ. Митрополит Черновицкий и Буковинский Онуфрий прокомментировал встречу с Президентами

"Сегодняшнее посещение Лавры — это доброе дело, поскольку наши Президенты возглавляют народы, которые объединяет одна вера, одна история, одна кровь и культура. Сегодня в наших странах нужны подобные движения, чтобы те духовные ценности, которые наш народ приобрел за много веков, сохранились и мы могли противостоять мировому злу, которое надвигается не только на нас, но и на все доброе в мире. Православная Церковь является самым большим светилом-маяком, который указывает людям правильный путь духовной жизни и правильное понимание предназначения человека на земле. Встреча Президентов с иерархами Церкви – очень положительное явление, она засвидетельствовала общую обеспокоенность за судьбу Православия в наших странах" - отметил митрополит Онуфрий.