08.12.2005. КИЇВ-БАГДАД. День Збройних сил України відзначили і українські митроворці в Іраку

6 грудня, у День Збройних сил України, в українському миротворчому контингенті в Іраку відбулися урочистості з нагоди свята. Командир бригади привітав особовий склад зі святом, подякував військовослужбовцям за службу. Військовий священик протоієрей Володимир Мандзюк, який перебуває на посаді офіцера з питань релігії, теж привітав миротворців. Було зазначено, що літопис героїчних перемог українського воїнства нараховує чимало прикладів героїзму, мужності й відваги. Захисники Батьківщини завжди користувалися любов’ю і повагою народу, а зв’язок армії і Церкви за всіх часів був досить міцним і ще більш підсилювався в період великих іспитів, пережитих Україною. Тому Православна Церква з особливою вдячністю підносить нині молитву про українське воїнство.

У цей святковий день військовослужбовцям бажали миру, добра, здоров’я, витримки і духовної міцності в ратних працях. „Молитви Святої Православної Церкви, молитви ваших матерів, дружин і наречених нехай перебувають зі всіма вами, оберігаючи вас на важкому шляху”, — зазначалося у промові священика. Ввечері українських миротворців очікувала святкова вечеря — кухарі миротворчого підрозділу приготували до свята традиційні українські страви.

08.12.2005. ЧЕРНІВЦІ. Відбулося чергове засідання відділу по роботі з молоддю

7 грудня у Свято-Миколаївському храмі міста Чернівці єпархіальним відділом по роботі з молоддю проводилися збори священнослужителів єпархії. Зібрання обговорило ряд важливих питань пов'язаних зі справою воцерковлення і виховання підростаючого покоління. Священики ділилися досвідом, домовлялися про проведення спільних молодіжних заходів.

Орест Драгінда

08.12.2005. ЧЕРНІВЦІ. Братство святого благовірного князя Олександра Невського провело місіонерську зустріч

04 грудня братство святого благовірного князя Олександра Невського провело місіонерську зустріч з прихожанами Свято-Дмитрівського храму міста Чернівці. Біля церкви зусиллями настоятеля протоієрея Володимира Георгіца та парафіян побудовано церковний будинок. Будівля призначена для проведення бесід з прихожанами, організації святкових прийомів. У цьому будинку і проходила зустріч. Тема спілкування — «Відношення до гріха, та до грішників». Присутніми були настоятель та прихожани — люди різного віку та соціального положення.

«Зараз різдвяний піст — час коли Церква особливо закликає віруючих звернути увагу на своє життя. Щоденно ми зустрічаємось з гріхом, що оточує нас. Як же до нього ставитись? Гріх треба нищити, а грішника лікувати. Грешник — це людина у якої хвора душа.

Також розглядувалася тема: «Як вести себе християнину в умовах глобалізму». На даний момент питання прийняття чи неприйняття індифікаційного номеру, пластикової картки чи електронного паспорту не є питанням віри, а питанням особистої свободи людини, як члена суспільства. Необхідно слухати голос Церкви, яка попередить про небезпеку і якщо буде необхідно благословить своїх чад на сповідництво і смерть за Христа.

Орест Драгінда

08.12.2005. ЧЕРНІВЦІ. Свято-Введенський монастир відзначив престольне свято

4 грудня у Свято-Введенському жіночому монастирі міста Чернівці відбулося урочисте богослужіння на честь престольного свята. Службу очолив митрополит Чернівецький і Буковинський Онуфрій. Духовенство і віруючі з усієї Буковини зібралися в на свято у монастир, щоб молитовно привітати сестер святої обителі, з храмовим святом.

Чернівецький Свято-Введенський жіночий монастир який розташовується в центрі міста, заснований і побудований в 1904 році митрополитом Буковини і Далмації Володимиром (де Репта). Сестри обителі займалися благодійництвом.

В 1960 році радянська влада відібрала монастирські корпуса. В основному корпусі монастиря почергово розміщувалися дитячий садок, інтернат, майстерні, контори відділів ОблОНО. Монахинь переселили у спустошений, після розгону братії, Хрещатицький Свято-Іоанно-Богословський монастир. Монастир знищили повністю у 1962 році розігнавши сестринство. Дехто з черниць пішли по іншим монастирям, а решта почала жити в миру.

Обитель була повернута єпархії 20 жовтня 1994 року. Відроджена рішенням Священного Синоду УПЦ від 27 грудня 1994 року. В храмі знаходяться кіоти з частицями святих мощей Хозевитських мучеників, преподобного Кукші Нового, мощей багатьох святих, великий дубовий хрест, освячений у святому граді Ієрусалимі.

На території монастиря знаходяться: великий Свято-Троїцький собор з нижнім храмом преп. Іоанна Кущника, двохповерховий будинок (з домовим храмом Введення в храм Пресвятої Богородиці).

Зараз монастирю належить 0,8 гектар землі. Частина приміщень, що колись належали монастирю (окремі будинки) досі зайняті.

Орест Драгінда

08.12.2005. СІМФЕРОПОЛЬ. Свято-Климентівський монастир у «місті печер» відзначає престольне свято

Свято-Климентівський Інкерманський чоловічий монастир сьогодні відзначає престольне свято. Після Божественної літургії в обителі був звершений хресний хід із часткою мощей святого Климента, папи Римського. На святкуванні була присутні велика кількість священнослужителів, як з єпархії, так і з інших регіонів України.

Чіслені паломники приїхали цього дня до обителі, щоб мати змогу прикластися до мощей святого Климента та помолитись у найдревнішому храмі України, що його сам святий Климент витісав у скелі. Чісельність братії древнього монастиря наразі становить п'ятеро ченців та п'ятнадцятеро послушників. Насельники монастиря, клопотами намісника ієромонаха Іова, намагаються відродити святу обитель. Проводиться багато будівельних робіт, прикрашаються храми, відбудовуються зруйновані корпуси.

Сама обитель, що була до 1905 року кіновієй, була заснована на місці ув'язнення святого Климента, папи Римського (а в VII столітті при імператорі Констанції - ув'язнення святого Мартіна) в 1850-1852 роках Інокентієм, архієпископом Таврійським, поблизу гирла Чорної річки в місті Інкермані («місті печер») на прямовисній скелі. У соборному храмі в ім'я святого Климента, Папи Римського, є два приділи: в ім'я святого Мартіна-сповідника та в ім'я святого Андрія Первозваного. Приділ в ім'я Андрія Первозваного — найдавніший із усіх православних храмів, що перевершує старовиною навіть грузинські церкви. Приділ займає приміщення, висічене в скелі працями ще самого святого Климента. У приділі в ім'я святого Мартіна 1900 року був встановлений художній скляно-мозаїчний іконостас. Вівтар храму в ім'я святого Климента залишився в тому вигляді, в якому існував і в I столітті.

Монастир відродився 1993 року. З благословення Блаженнішого Митрополита Володимира, до монастиря з Києво-Печерської Лаври була привезена частка мощей святого Климента.

Про історію монастиря читайте також у матеріалі «Інкерманський Свято-Кліментівський монастир».