07.02.2005. МУКАЧЕВО-ПРАГА. Єпископ Агапіт вирушив до Чехії на урочистості, присвячені видатному церковному діячеві ХХ століття – українцю за походженням

6 лютого єпископ Мукачівський та Ужгородський Агапіт у супроводі секретаря єпархії протоієрея Петра Мурника вирушив на запрошення Церкви Чеських земель та Словаччини до Праги. Під час візиту владика Агапіт зустрінеться з архієпископом Празьким і Чеських земель Христофором, відвідає святині єпархії.
Після цього єпископ Агапіт візьме участь у відзначенні 25-річчя з дня смерті видатного церковного діяча ХХ століття, визначного архітектора храмів священика Всеволода Коломацького. В. Коломацький народився на Закарпатті, жив тут і працював, побудував близько 5 церков за власними проектами, причому 2 з них – повністю на власні кошти. Після того, як його дружина і дитина померли під час епідемії чуми, Всеволод Коломацький прийняв чернечий постриг з ім’ям Андрій і виїхав спочатку до Словаччини, а згодом оселився в Чехії у місті Румбруці. Тут він працював до кінця життя, проектуючи і зводячи церкви по всій країні. Крім цього, архімандрит Андрій вів активну проповідницьку і місіонерську роботу.
Церква Чеських земель і Словаччини 10 лютого розпочне заходи з нагоди 25-річчя з дня смерті цього видатного діяча, що пройдуть по всіх містах, де стоять храми, побудовані архімандритом Андрієм, і де він здійснював пастирське служіння. Також вже збираються матеріали, аби представити його до канонізації Церквою Чеських земель і Словаччини. У разі, якщо це станеться, у Мукачівській єпархії не виключають, що частку мощей майбутнього святого передадуть до Українського Закарпаття – Батьківщини цього провідного церковного архітектора.

07.02.2005. КИЇВ. Секретар Київської Митрополії протоієрей Віталій Косовський відзначає день свого тезоіменитства

Протоієрей Віталій Косовський — секретар Київської Митрополії, викладач Київської духовної академії — приймає вітання з днем тезоіменитства від священиків єпархії, прихожан столичних храмів, керівників підприємств та представників державної влади.

Інтерв’ю з протоієреєм Віталієм Косовським

07.02.2005. ЛУГАНСЬК. Віруючі єпархії, керівники міста та області привітали митрополита Іоанникія з днем народження

Митрополит Луганський і Старобільський Іоанникій (Іван Якович Кобзєв) народився 7 лютого 1938 року в селі Новоселівці Беленіхінського району Білгородської області (Росія) в селянській родині.

1955 року закінчив сім класів загальноосвітньої школи.

У 1955 – 1958 роках працював на будівництві в Білгороді.

Протягом 1958-1960 років навчався в Київській, а після її закриття, у 1960-1962 роках — в Одеській духовній семінарії.

1966 року закінчив Московську духовну академію зі ступенем кандидата богословcьких наук за наукову роботу: «Преподобний Ігнатій Брянчанінов і його православний світогляд».

У період навчання в Московській духовній школі вступив у число братії Московської Троїце-Сергієвої Лаври. 16 листопада 1964 року прийняв чернечий постриг. 24 листопада того ж року рукопокладений в сан ієродиякона.

З 1966 по 1971 рік ніс послух у Московській Патріархії за Святіших Патріархів Олексія (Симанського) і Пимена (Ізвєкова).

7 квітня 1969 року прийняв сан ієромонаха і через два роки, у 1971, його було возведено у сан ігумена.

1971 року став викладачем Одеської духовної семінарії.

1983 року возведений у сан архімандрита.

1986 - призначений настоятелем Покровського собору міста Ізмаїла і благочинним Ізмаїльського округу.

13 грудня 1988 року відбулася хіротонія архімандрита Іоанникія в єпископа Слов’янського, вікарія Одесько-Херсонської єпархії.

З 19 лютого 1990 року — єпископ Донецький і Луганський. З 1991 року — єпископ Луганський і Старобільський.

1993 року возведений у сан архієпископа, а у 2001 році — у сан митрополита.

Інтерв’ю з митрополитом Луганським і Старобільський Іоанникієм

05.02.2005. ОДЕСА. Віруючі єпархії привітали митрополита Агафангела з днем тезоіменитства

Митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел (Олексій Михайлович Саввин) народився 2 вересня 1938 року в селі Бурдино Тербунського району Липецької області (Росія).

У 1956 році закінчив середню школу.

Протягом 1958–1960 років навчався в Київській духовній семінарії, з 1960 до 1962 — в Одеській. З 1962 року навчався в Московській духовній академії, яку закінчив у 1966 році зі ступенем кандидата богослов’я за наукову роботу: «Ідея спокути у давніх язичницьких народів і в старозавітній релігії».

У квітні 1965 року був зарахований до числа братії Московської Троїце-Сергієвої Лаври, прийняв чернечий постриг з ім’ям Агафангел.

18 квітня 1965 року майбутнього владику було висвячено в сан ієродиякона, а 22 квітня того ж року — в сан ієромонаха.

З 1966 року працював старшим помічником інспектора і викладав в ОДС.

Одночасно виконував обов’язки діловода в Одеському єпархіальному управлінні.
У 1967 році 7 квітня був возведений у сан ігумена, а 1 червня — у сан архімандрита.
З 1967 до 1975 року — ректор Одеської духовної семінарії.

16 листопада 1975 року архімандрит Агафангел був хіротонісаний в єпископа Вінницького і Брацлавського. З 1975 по 1990 рік — керував Хмельницькою єпархією.

7 вересня 1981 року був возведений у сан архієпископа, 10 березня 1989 року — у сан митрополита.

7 серпня 1991 року високопреосвященний Агафангел очолив Івано-Франківську і Коломийську кафедру, але відмовився їхати через беззаконні дії тодішнього Предстоятеля УПЦ митрополита Філарета (Денисенко). 7 вересня 1991 року владику Агафангела було звільнено згідно з поданим проханням.

У квітні 1992 року знову очолив Вінницьку кафедру.

З липня 1992 року — митрополит Одеський і Ізмаїльський.

Постійний член Священного Синоду. З 1993 року — ректор ОДС.

З 27 серпня 1995 року — Голова Учбового комітету при Священному Синоді УПЦ.

Інтерв’ю з митрополитом Одеським і Ізмаїльським Агафангелом

03.02.2005. ЧЕРНІГІВ. Помер найстарший священик області – протоієрей Іоанн Пращур

2 лютого на 96-році життя помер священик, якого на Чернігівщині називали живою легендою. Це настоятель Вознесенського храму села Улянівка протоієрей Іоанн Пращур. Близько 60 років батюшка служив на одному приході, у своєму рідному селі. Отець Іоанн — сучасник і духовне чадо преподобного Лаврентія Чернігівського. Свого часу він не пустив войовничих атеїстів зруйнувати храм в Улянівці, перечекав деякий час і знову почав правити. Під час Великої Вітчизняної допомагав партизанам переправлятися через Десну (до прийняття сану він працював на річковому транспорті) і навіть переховувався від арешту.
Батюшка весь час жив активним життям, допомагав колгоспу, трудився на рівні з усіма іншими. Аби священику за радянських часів не дорікали, що, мовляв, служба відволікає людей від роботи і щоб не було формального приводу закрити храм, батюшка служив Літургію вранці-раненько і йшов на колгоспний лан. До речі, Вознесенський храм лише на десяток років молодший за свого священика. “Будувати храм у 1920 році благословив Чернігівський єпископ Пахомій (Кедров), — розповідав у інтерв’ю газеті “Троїцький вісник” отець Іоанн. — На тому місці, де він нині височіє, єпископ відслужив літургію, і люди взялися за роботу. На конях возили деревину, матеріали, все робили власними руками. Будувати було набагато важче, ніж зараз”. Протоієрей Іоанн — третій священик в Улянівці. У 1945 році його висвятив на священика єпископ Борис. Свою першу службу батюшка правив на Різдво.
До останніх днів свого життя о. Іоанн не припиняв правити службу по святах і неділях, вінчати молодят. Щоправда, дорога до храму давалася о. Іоанну великими зусиллями — сильно боліли ноги. Проте в храмі батюшка преображався. За словами прихожан, він помітно молодшав і нібито сил в нього додавалося. “У чому ж Ваш секрет?” — запитали ми батюшку, коли відвідали його в жовтні - невдовзі після 95-річчя (як виявилося, ця зустріч була останньою). “Мені допомагає Божа Мати і Святий Іоанн Богослов. У храмі я начебто здоровішаю”, — відповів він просто.
Батюшка цікавився подіями, що відбувалися в Україні і світі, читав газети, турбувався про те, хто переможе у виборчій кампанії і стане Президентом України. Ще донедавна він обробляв город, тримав худобу, адже до важкої селянської праці звик змалку. Доглядала старенького його донька Ніна. Провідували і допомагали дідусю також двоє його онуків і четверо правнуків. Для всіх своїх прихожан і багатьох священиків Чернігівської області він був взірцем простоти, смирення, працелюбності, милосердя і справжнього пастирського служіння.
4 лютого після Божественної Літургії в Улянівці відбудеться похорон священика. Чин погребіння здійснить єпископ Чернігівський і Ніжинський Амвросій. Шанованого пастиря буде поховано поруч з Воскресенським храмом у рідному селі.