16.02.2005. ЛЬВІВ. У Червонограді освячено храм, заради побудови якого голодував місцевий священик
13 лютого, у день пам’яті новомучеників і сповідників Руських, митрополит Луцький і Волинський Нифонт у співслужінні архієпископа Тернопільського і Кременецького Сергія та архієпископа Львівського і Галицького Августина, а також духовенства Львівської єпархії здійснив чин освячення новозбудованого храму на честь Покрови Божої Матері у місті Червонограді та звершив у ньому першу Божественну літургію.
По закінченні богослужіння архієпископ Сергій здійснив чин освячення хреста на бані новозбудованої церкви.
Звертаючись до присутніх, митрополит Нифонт, зокрема, зазначив: “В Україні немає жодного храму такої архітектури, як у Червонограді. Він побудований у вигляді човна, який пливе морем нашого життя. А ви, дорогі браття та сестри, вибрані Богом, адже маєте можливість переживати всі складнощі та проблеми на борту цього човна. Це дуже важливо. Ось, наприклад, був я в Єрусалимі, де є багато різних церков: православних, католицьких, уніатських, ефіопських, дохалкідонських, вірменських, грузинських, є там сектантські кірхи, єврейські синагоги та мусульманські мечеті. Але серед тисяч тих молитовних будинків у Святому Граді лише один храм удостоюється Божої честі кожної Великої суботи, коли у храмі Гробу Господнього, збудованому імператрицею Оленою, сходить благодатний вогонь. Цього ніхто не посміє заперечити, про це свідчить наука, і це чудо стверджує, що саме на цьому місці перебуває Господь.
У вас тут, дорогі браття та сестри, вогонь поки що не сходить, але на борту цього храму-човна написано: “Українська Православна канонічна Церква”. Це саме та Церква, яку заснував Христос і яку не подолає пекло. Тож нехай Господь допомагає вам впевнено йти до спасіння”.
“Подію, яку ми нині пережили, можна назвати небесною, — говорить архієпископ Тернопільський і Кременецький Сергій, — тому що під час освячення храму подається благодать Божа, яка в молитвах віруючих перебуває до кінця видимого віку. І ця чудесна сила дається не тільки Церкві, а й усьому світу. Хвала Богові, що в нас є такі святині, що маємо можливість освячувати храми, а значить є в нас майбутнє. Живий Господь, жива Церква та живе народ Божий тою благодаттю Господньою, яка надається тут, на землі, і яка, ми віримо в це, допоможе нам наслідувати вічність Царства Небесного. Ось в чому радість освячення храму”.
“Парафія, силами якої збудувано цей храм, є особливою та дорогою для мого серця, тому що пройшла крізь великі випробовування. Під час розколу частина людей повелася так, що прихід відійшов від канонічної Церкви. Але чотири роки тому громада на чолі з настоятелем храму протоієреєм Стефаном Деркачем навернулася до Матері-Церкви. Величний храм повернути не вдалося, тому парафіяни були змушені починати будівництво з нуля. Вони гідні пошани як з боку церковної влади, так і світської, тому я щасливий, що сьогодні ми освятили цей храм. Також складаю велику подяку отцю настоятелю та парафіянам за великі труди та подвиги”, — сказав архієпископ Августин.
У 2002 році настоятель громади протоієрей Стефан Деркач, завдяки своєму особистому подвигу (тривалий суворий піст, що у миру називається голодуванням), отримав від місцевої влади місце під будівництво нового храму канонічної громади у Червонограді.
18 серпня 2002 року на виділеній земельній ділянці архієпископ Августин освятив наріжний камінь, і після цього розпочалося будівництво.
Церква – дерев’яна, побудована у вигляді човна. Хоча у ній немає системи опалення, однак завдяки спеціальній конструкції тепло всередині храму зберігається.
Насамкінець отець Стефан висловив щиру подяку тим, хто не пожалкував своїх сил для справи возведення цієї святині: “Прихожани цього храму пережили за свої сповідування справжні гоніння, адже нас намагалися позбавити права вірити та молитися за допомогою несправедливих судів. Коли відібрали храм, ми довгий час молилися на тротуарі. Нарешті нам виділили цей шматочок землі, на якому сьогодні стоїть невеличка церква. Знайшлися люди, які не побоялися будувати на цьому місці храм. Сьогодні я хочу подякувати усім, хто не залишив напризволяще віруючих Червонограда, хто вклав у будівництво часточку свого натхнення та любові. Нехай радість від сьогоднішнього свята підтримує всіх у найскладніші життєві хвилини».
16.02.2005. ЛЬВІВ. У день пам’яті трьох святителів православні львів’яни молилися грецькою мовою
12 лютого, у день пам’яті вселенських учителів і святителів Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста, архієпископ Львівський і Галицький Августин у співслужінні священиків єпархії звершив Божественну літургію грецькою мовою у Свято-Георгіївському кафедральному соборі Львова.
“Звершуючи в день пам’яті великих святителів і учителів Церкви Божественну літургію грецькою мовою, ми підтримуємо академічну традицію, — говорить архієпископ Львівський і Галицький Августин. — Думаю, людям приємно хоч раз на рік помолитися на тій мові, на якій святі отці писали свої богословські труди, а також проходили Вселенські Собори. Ми знаємо, що саме з Візантії християнство прийшло на Святу Русь, а перше православне богослужіння на нашій землі було звершено на грецькій мові.
Я вже дванадцять років керую Львівською єпархією і з самого початку ми підтримуємо цю стародавню традицію. Звершення Божественної літургії на стародавніх богослужбових мовах – це спроба доторкнутися до нашої духовної спадщини. На основі тих відгуків, які ми постійно отримуємо, можу зазначити, що православним віруючим дуже приємно відчути колорит і багатство грецької мови, культури та духовності”.
З благословення Блаженнішого Митрополита Володимира після закінчення богослужіння владика Августин нагородив начальника Галицького військового округу полковника Володимира Кисельова орденом святого рівноапостольного князя Володимира та грамотою Львівської єпархії — за плідне сприяння священикам у здійснені духовної опіки та місіонерської діяльності у військових частинах регіону.
15.02.2005. СУМИ. Освячено нові дзвони у найдавнішому вцілілому дерев’яному храмі Сумщини
13 лютого в одному з найдавніших дерев’яних храмів — церкві на честь Воскресіння Христового у місті Лебедині єпископ Сумський і Охтирський Іов після урочистої відправи Божественної літургії освятив нові дзвони. Збудована в 1748 році церква у тридцяті роки минулого століття пережила важкі часи – дзвони було скинуто, дзвіницю зруйновано, спалено чудовий іконостас, а священиків кинули до в’язниці. «Але від сьогодні дзвони знову закликатимуть людей до Бога, до храму, на молитву, до добрих справ, відвертатимуть біду та нещастя», — сказав у своїй промові владика Іов. Віруючі, коли пролунав перший дзвін, плакали від радості та цілували церковні дзвони, наче рідних людей.
15.02.2005. ЧЕРКАСИ. Архієпископ Софроній відсвяткував своє 65-річчя
15 лютого, в день свята Стрітення Господнього, правлячий архієрей Черкаської єпархії відсвяткував свій 65-річний ювілей. Цього дня в Архангело-Михайлівському кафедральному соборі Черкас Божественну літургію очолив архієпископ Черкаський і Канівський Софроній у співслужінні архієпископів Львівського і Галицького Августина, Вишгородського Павла, єпископів Чернігівського і Ніжинського Амвросія, Полтавського і Кременчуцького Филипа та духовенство Черкаської єпархії.
Після Літургії вікарій Київської Митрополії архієпископ Вишгородський Павел від імені Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Володимира привітав ювіляра з 65-річчям та вручив йому орден преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських.
Архієпископ Черкаський і Канівський Софроній відомий нетільки як ревний служитель Престолу Господнього, але й як богослов, художник і архітектор. За його проектами було побудовано, зокрема, Свято-Покровський собор у м. Борисполі та новозбудований Архангело-Михайлівський кафедральний собор у м.Черкасах.
Архієпископ Черкаський і Канівський Софроній (Дмитро Савович Дмитрук) народився 15 лютого 1940 року в селі Мнишине Гощанського району Рівненської області.
По закінченні середньої школи, з 1972 по 1976 рік навчався в Московській духовній семінарії.
1968 року був висвячений у сан диякона, а в 1973 році прийняв чернечий постриг.
Протягом 1976 – 1980 років навчався в Московській духовній академії, вів викладацьку роботу.
У 1980 році був призначений настоятелем храму села Старий Коврой Чорнобаївського району Черкаської області.
Впродовж 1980 – 1987 років — настоятель храму в Черкасах. У 1987 – 1989 роках — настоятель храму в місті Городище. З 1989 до 1992 року — настоятель храму в місті Борисполі Київської області.
9 серпня 1992 року відбулася хіротонія архімандрита Софронія на єпископа Черкаського і Канівського. У 2000 році возведений у сан архієпископа.
Інтерв’ю з архієпископом Черкаським і Канівським Софронієм14.02.2005. ДНІПРОПЕТРОВСЬК. Стародавній Трьохсвятительський храм у селищі Клочко відсвяткував престольне свято
12 лютого, у день святкування собору вселенських учителів і святителів Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста, митрополит Дніпропетровський і Павлоградський Іриней, на запрошення настоятеля протоієрея Миколая Курдія, очолив Божественну літургію у Трьохсвятительському храмі селища Клочко. Під час хресного ходу після богослужіння митрополит Іриней відслужив заупокійну літію на могилі попереднього настоятеля храму покійного протоієрея Анатолія Северина. Наприкінці візиту митрополит Іриней ознайомився з будівництвом дзвіниці та іншими реставраційними роботами, що ведуться на приході.
