08.07.2005. ОДЕСА. Відбулося закладення надбрамної церкви у відрожуваному Свято-Успенському монастирі

Митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел 7 липня звершив закладення надбрамного храму на честь святих страстотерпців князів Бориса і Гліба, який планується побудувати у ході реконструкції північного муру Свято-Успенського монастиря. Владиці співслужили намісники одеських обителей: Свято-Успенської – архімандрит Олексій, Свято-Пантелеймонівської – архімандрит Аркадій, Свято-Іллінської – архімандрит Антоній, ректор Одеської духовної семінарії – архімандрит Євлогій та духовенство монастиря. У ході богослужіння митрополит Агафангел заклав у фундамент будинку хрест із мощами святого апостола Андрія Первозваного, а також капсулу з текстом, де говориться про цю знаменну подію.

Після завершення молитов владика звернувся до присутніх з архіпастирським словом, у якому поздоровив усіх із цим урочистим днем. Він нагадав слова, що чим більше ми будуємо храмів, тим менше нам будуть потрібні в’язниці. Потім митрополит Агафангел благословив будівельників образами старанної Заступниці Причорноморського регіону – Касперовської ікони Божої Матері.

Історія виникнення Одеського Свято-Успенського чоловічого монастиря пов’язана з ім’ям видатного церковного діяча кінця ХVІІІ – початку ХІХ століть митрополита Київського і Галицкого Гавриїла (Банулеско-Бодоні) екзарха Молдовлахійського. 1814 року митрополит Гавриїл з дозволу Священного Синоду заснував на землях, пожертвуваних молдавським дворянином Олександром Теутулом, на Великому Фонтані архієрейське подвор’є. 1824 року воно було перетворене на Свято-Успенський чоловічий монастир.

Спочатку була облаштована невелика дерев’яна церква, а пізніше на її місці спорудили кам’яний двопрестольний собор, зруйнований 1936 року. На його місці 1953 року була споруджена каплиця з монастирським джерелом.

1961 року поруч із монастирем у колишніх приміщеннях монастирського готелю розмістилася, переведена з міста, Одеська духовна семінарія.

У Свято-Успенському храмі монастиря зберігаються святині: частка ризи Христа Спасителя, частка хітона Пресвятої Богородиці, ковчег із мощами багатьох святих, місцешанована ікона Божої Матері “Млекоживителька”, а також святі мощі преподобного схиігумена Кукші Одеського.

У цей час число братії й парафіян монастиря значно збільшилося й церкви монастиря вже нездатні вмістити усіх прочан. Завдяки пожертвуванням одеситів, 1998 року за Успенським храмом, ліворуч від монастирського цвинтаря, було закладено новий собор на честь ікони Божої Матері “Життєдайне джерело”.

З радістю й надією очікують парафіяни й численна братія монастиря закінчення будівлі собору, молитвами, працями й пожертвуваннями допомагаючи в цій святій справі.

08.07.2005. ЛЬВІВ. Виповнилося 100 років від дня передачі Свято-Георгієвському кафедральному собору списку Тихвінської сльозоточивої ікони Божої Матері

7 липня виповнилося 100 років від дня перенесення зі святої гори Афон до Львова Тихвінської сльозоточивої ікони Божої Матері. Після закінчення святкового подячного молебню з нагоди ювілею, владика звернувся до присутніх зі словами привітання та розповів про історію створення цього образу.

“Сто років тому стародавній Львів прийняв велику святиню – чудотворну Тихвінську сльозоточиву ікону Богородиці, - зазначив він. - Образ, який написали і освятили ченці на Афонській горі, був подарований православній громаді Львова і встановлений в єдиному на той час православному Свято-Георгіївському храмі. Вона є точним списком чудотворного образу Богоматері, який 17 лютого 1877 року прославився чудесним сльзоточінням в Свято-Іллінському скиту на Афоні.

У написі на звороті подарованої святині зазначено, що ікона передається в довічне володіння громаді, за умови збереження нею віри православної. Якщо ж порушиться віра, то ікона “по праву і закону має бути перенесена в іншу православну церкву Галичини чи Буковини”.Вже протягом століття православні львів’яни відчувають особливий благодатний покров Цариці Небесної. Більше десяти разів змінювалася влада за ці часи, але за усіх випробовувань львівський Свято-Георгіївський храм твердо і непорушно стояв у Православ’ї.

Існує багато списків чудотворної Тихвінської ікони Богородиці, та не випадково до Львова потрапив список саме цієї ікони, адже впродовж більше трьох століть внаслідок насадження унії населення Галичини було відірване від віри предків і в регіоні не залишилося жодного православного монастиря. Сорок років чекали православні на затвердження владою проекту Львівського Свято-Георгіївського храму. Та й зараз вірні Української Православної Церкви не мають у Львові свого кафедрального собору. Не має відповідного приміщення і нещодавно відроджений Львівський православний монастир. «Віримо, - сказав архієпископ Августин, - що Преблагословенна, Всенепорочна Пречиста Діва Богородиця зі сльозами молить Господа за рід християнський, особливо оплакуючи тих дітей Своїх, які заплуталися в тенетах єресей, розколів, зневіри, безбожжя...

Віримо, що, як колись Пресвята Богородиця через чудотворну ікону врятувала оточену шведами Тихвінську обитель, так само Вона явить чудо і через Її львівський список - допоможе прорвати облогу і захистить мале стадо Христове від усіх ворогів видимих і невидимих, і свята православна віра знову засяє у землі Галицькій».

08.07.2005. СІМФЕРОПОЛЬ. Розпочала роботу міжнародна церковно-історична конференція “Духовна спадщина Криму”

Сьогодні розпочала роботу міжнародна церковно-історична конференція пам’яті прп. Іоанна, єпископа Готфського, “Духовна спадщина Криму”. Форум проходить у селищі Партеніт і зібрав не лише богословів і священнослужителів, а й археологів, вчених, політологів з України, Росії та інших країн СНД. Тут, зокрема, пролунають доповіді з історії Готфської єпархії, про печерні монастирі Криму, духовну спадщину архієпископа Гурія (Карпова), свт. Луки (Войно-Ясенецького), прт. Сергія Булгакова тощо.

08.07.2005. КИЇВ. Віруючі столиці вклонилися чудотворній Зимненській іконі Божої Матері

Зимненську ікону Божої Матері до одного з найдревніших храмів Київської Русі – Свято-Іллінської церкви на Подолі привезли насельниці Свято-Успенського Зимненського жіночого монастиря Володимир-Волинської єпархії. З 1 липня протягом тижня перед іконою звершувалися молебні з акафістами, тисячі віруючих отримали можливість вклонитися чудотворному образу та молитовно звернутися до Божої Матері в своїх проблемах і скорботах.
У четвер, 7 липня, подячний молебень перед іконою у співслужінні столичного духовенства звершив Блаженніший Митрополит Володимир. Звертаючись до присутніх, Блаженіший Владика розповів про визначну роль Пресвятої Богородиці, яку Вона завжди відіграла у духовному житті кожної віруючої людини.
«Як би не складалося земне життя, в нас є великий привілей, ми всі пішли від одної Матері - зазначив Блаженніший Митрополит Володимир. - І ця мати завжди з нами, нам залишається тільки вірити в Її Сина, шанувати Його та виконувати Його заповіді. І всі ми однакові перед нею, і грішні, і праведні. Про всіх вона піклується, про всіх турбується, всім допомагає. Сьогодні ми прощаємося з іконою, але не прощаємося з Пресвятою Богородицею. Вона завжди буде поряд з нам на життєвому шляху навіть тоді, коли нам здаватиметься, що нас залишили всі. Нехай Всемилостивий Господь молитвами Своєї Пречистої Матері дасть нам все, що необхідно для спасіння».
Зимненська ікона Божої Матері нараховує тисячу років і увійшла в історію, як «родинна», адже саме від неї княжна Анна отримала благословення на шлюб зі святим рівноапостольним князем Володимиром.
«Зимненська ікона Божої Матері – це одна з найстародавніших Богородичних ікон. Цим образом Константинопольський патріарх Хрисоверг благословив царівну Анну на шлюб з рівноапостольним князем Володимиром. І сьогодні ця ікона відвідала Свято-Іллінську церкву – вдруге за всю історію Української держави. Тоді, коли Анна вийшла заміж за князя Володимира, Свято-Іллінська церква була єдиним православним храмом у Київській Русі і саме в цьому тоді ще дерев’яному храмі перебувала чудотворна Зимненська ікона Божої Матері. Ось і сьогодні вона через багато століть знову знаходиться на слов’янській землі».
Вважається, що Зимненська ікона допомагає жінкам при пологах. Також багато людей після молитовного звернення до Божої Матері через чудотворний образ, отримували зцілення від сліпоти.
Свято-Успенський Зимненський монастир, звідки в Київ прибув образ Богородиці, був заснований хрестителем Древньої Русі – рівноапостольним князем Володимиром після прийняття Християнства. З літопису відомо, що 987 року під час завоювання Корсуні, великий князь осліп. 988 року принцеса Анна, майбутня дружина князя Володимира, з благословення Константинопольського патріарха привезла на Русь ікону Божої Матері грецького письма. Князь Володимир під час Таїнства Хрещення в купелі Херсонеса побачив незвичайне світле сяйво від чудотворного образу, після чого зразу прозрів. Цікаво, що цим образом і була Зимненська ікона Божої Матері.
Підготував Олександр Андрущенко

07.07.2005. САРНИ. 500-річчя пам’яті св. праведної діви Іуліанії Ольшанської у Дубровиці святкуватиметься спільно з 1000-літнім ювілеєм від дня заснування міста

2000 року з благословення архієпископа Сарненського і Поліського Анатолія в місті Дубровиця – стародавній Батьківщині князів Ольшанських – була заснована парафія в ім’я святої праведної княгині Іуліанії Ольшанської. Церкву було вирішено облаштувати в приміщенні стародавньої каплиці, з грудня 2001 року тут стали звершуватися регулярні богослужіння.
Історія церковного вшанування пам’яті святої діви Іуліанії бере свій початок у період розпалу боротьби православного народу України проти насильницького окатоличення. Зміцнюючи гнаних чад Православної Церкви, Господь саме в цей час явив людям нетлінні чудотворні мощі святої діви Іуліанії: тіло її, поховане в Києво-Печерській Лаврі, було знайдено нетлінним. Минуло небагато часу і тодішньому митрополиту Київському Петру Могилі явилася в чудесному сяйві князівна Іуліанія, яка докоряла святителеві за зневагу до її мощей. Тоді пастир звелів приготувати для них гідні одежі і встановити раку з мощами у великій Успенській Печерській Церкві. 1718 року у церкві сталася пожежа і тоді блаженні останки святої Іуліанії були перенесені в Ближні печери, де й понині почивають недалеко від церкви й келії Преподобного Антонія Печерського.
Земне життя святої Іуліанії було коротким, але досить повчальним, і не тільки для сучасників, а й для нинішнього покоління, як приклад виховання благочестя й любові до Бога. Підкреслити це покликане у м. Дубровиця православне свято на честь 500-річчя святої Іуліанії. Урочистості відбудуться 18-19 липня 2005 року, на святкування очікується прибуття гостей з Дубровицького й сусідніх благочиній, Києво-Печерської Лаври, різних куточків православної Волині, а також із сусідньої Білорусії, на землях якої також трудилися князі Ольшанські. Примітно, що 500-річчя пам’яті святої діви Іуліанії, князівни Ольшанської, збіглося з 1000-літнім ювілеєм від дня заснування міста Дубровиця. До свята парафіяни мають намір встановити на церкві нові бані.