05.08.2005. ЧЕРНІГІВ. Відбувся черговий виїзний фестиваль «Покров»
Протягом 30-31 липня у центральному кінотеатрі міста були показані кращі фільми фестивалю. Небувалий інтерес до показів православних фільмів був викликаний особливим ставленням жителів міста до православних цінностей, про які розказує більшість фільмів. Чернігів — стародавнє православне місто, і тому традиційні покази фільмів фестивалю «Покров» є значною подією в житті православної України. Така акція проходить вже другий рік і стала доброю традицією. Ініціаторами виступили Чернігівське православне товариство та Київський Свято-Троїцький Іонинський монастир.
04.08.2005. ІВАНО-ФРАНКІВСЬК. Традиційний хресний хід на свято до Почаєва об’єднав численних віруючих з різних країн
Уже 8 років поспіль напередодні дня Рівноапостольного князя Володимира (27 липня) іде хресний хід з Івано-Франківська до Почаєва. Приурочений цей хід вшануванню ікони Почаївської Божої Матері 5 серпня. Першим і незмінним організатором хресного ходу є клірик Свято-Преображенського храму м. Івано-Франківська архімандрит Амфілохій.
1998 року вперше, з благословення правлячого архієрея архієпископа Івано-Франківського і Коломийського Миколая, отець Амфілохій організував піший хресний хід від Івано-Франківська до найбільшої святині західної України і одної з найбільших святинь всього православного світу — Почаївської Лаври. На той час хресний хід був не дуже численним — зібрав 37 чоловік. Серед них більшість були прихожани Свято-Преображенського храму Івано-Франківська.
Але з року в рік кількість учасників збільшувалася, звістка про цю подію поширювалася все далі і далі. І ось цього року хресний хід зібрав уже 150 чоловік з різних куточків православного світу. У цій ході ідуть не тільки віруючі Івано-Франківської єпархії, але й клірики і вірні інших єпархій: Володимир-Волинської, а саме із Новгород-Волинська, ієрея Валентина Мороза і отця Ігора з приходу с. Гурек тієї ж єпархії.
Учасниками хресного ходу є православні віруючі із різних куточків світу: з Москви і Хабаровська, з Києва і Харкова, з Новгород-Волинська і Білої Церкви, з Тюмено-Тобольської єпархії і Чікаго (два чоловіки), сім’я, яка спеціально для цього подвигу духовного і тілесного прибула з Мюнхена.
До учасників хресного ходу молитовно приєднуються віруючі, які в своїх телефонних дзвінках та SMS вітають і передають молитовні побажання всім, хто зібрався в єдиній православній родині, щоб потрудитися на Славу Божу і Його Пречистої Матері.
Звісно, багато негараздів зустрічається у семиденному поході віруючих. Це й надзвичайно спекотні дні, приготування їжі на таку велику кількість народу, різного роду поранення на ногах, мозолі та розтягування м’язів. Але досвід і мудре передбачення різних обставин керівника групи паломників архімандрита Амфілохія згладжує ці прикрості присутністю медпрацівників та вмілих кухарів. (До речі, отець Амфілохій особисто, як вправний майстер своєї справи, готує обіди для паломників).
Та все ж таки, не дивлячись ні на що віруючі, за словами архімандрита Амфілохія впевнено крокують до святині. Своїми враженнями поділилися деякі учасники паломницької групи. Отець Валентин Мороз: “Приїхав із Волині, дуже радий бачити таке єднання духу, теплу атмосферу, бадьорих ( не дивлячись на втому) людей”.
Раба Божа Ксенія з Івано-Франківська: ”Незвичайна піднесеність душі від зустрічі з людьми, які мають слов’янське коріння і з’єднанні однією метою. Іде сьогодні Київ і Хабаровськ, Москва і Чікаго, Мюнхен і Тобольськ; ідуть багаті і бідні, старі і молоді. Сьогодні всіх з’єднала і зрівняла Божа Благодать. І дуже радує око присутність дітей – православних світлячків.”
Неможливо в короткому репортажі описати все захоплення і надзвичайне натхнення всіх паломників, які ідуть до Почаївської Лаври несучи в серцях Віру в те, що подвиг кожного буде зарахований як частка покаяння; несуть в серцях Любов до Спасителя і Його Пречистої Матері, яка з’явилася на Почаївській горі, залишивши відбиток Своєї Стопи на камені; несуть в серцях надію на те, що побачення і поклоніння Чудотворній іконі Почаївської Божої Матері дасть натхнення і сили, щоб наступного року повторити такий же подвиг.
Підготував протоієрей Володимир Боєчко
04.08.2005. СУМИ. Свято-Іллінська парафія, що славиться активною соціальною та місіонерською діяльністю, відзначила 160-річний ювілей
У храмовий день, 2 серпня, звершував Божественну літургію архієпископ Сумський і Охтирський Марк у супроводі п’ятдесяти священиків.
„З самого початку, - розповідає клірик храму протоієрей Сергій Шульга, — храм створювався для бідних людей, які працювали на фабриці. За ці роки чого він тільки не побачив! Були і пожежі, під час яких дивом не горіли чудотворні ікони. Зараз у храмі нараховується більш ніж 177 часток святих мощей”.
Славиться Свято-Іллінський храм і своїми благодійницькими справами. Щодня тут харчується близько 30 малозабезпечених людей. Прихожани храму займаються реабілітацією бездомних. Допомагали і літнім людям, які залишилися на старість самотніми. Видається газета „Місіонер”. Проводяться молебні о здравії ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД. Так і продовжує храм виконувати свою функцію служити бідним людям – всім тим, хто потребує допомоги.
Нещодавно Сумську єпархію відвідав заступник голови Відділу благодійності та соціального служіння при Священном Синоді УПЦ диякон Іоанн Діденко. Він відзначив високий рівень соціальної роботи кліриків Сумської єпархії. Було профінансовано два мініпроекти і рекомендації до написання великих проектів, щодо допомоги людям літнього віку, реабілітації безпритульних. „Наступного року, — розповідає диякон Іоанн Діденко, — можна буде відкривати в єпархії дияконічну стацію. За прикладом Кримської і Львівської єпархії”.
04.08.2005. ТЕРНОПІЛЬ. Новий храм у селі Чугалі побудували коштом прихожан менше, ніж за рік
Менше року знадобилось будівничим Свято-Ольгинського храму для спорудження нової святині. Церква у селі Чугалі Кременецького благочиння постала на кошти жінок-заробітчанок, які повернулися до рідного села з Італії. Освячення храму звершив архієпископ Тернопільський і Кременецький Сергій. Після урочистої Божественної літургії владика подякував благодійницям за їхню жертовність і нагородив благословенними архієрейськими грамотами.
03.08.2005. РІВНЕ. У Дерманському Свято-Троїцькому жіночому монастирі святкується річниця з дня освячення храму на честь преподобного Федора, князя Острозького
Наприкінці ХІХ — початку ХХ століття протягом приблизно 50 років виходило в світ дуже цікаве православне видання — «Волинські єпархіальні відомості». Обкладинку кожного номеру прикрашало зображення святих Іова Почаївського та Федора Острозького, які тримали в руках Почаївську ікону Божої Матері. Якщо про Іова Почаївського знають та пам’ятають, то про Федора Острозького останнім часом забули. Стерлося з пам’яті і те, що він також був особливим покровителем Волинської землі не лише в духовному плані, але і як князь цього краю — у питаннях миру, захисту та спокою.
«Волинські єпархіальні відомості» за 1872 рік повідомляють про те, що в Дерманському монастирі на місці училищного будинку 23 січня 1872 року був освячений храм на честь преподобного Федора Острозького.
Це був перший храм на території краю, освячений на честь цього святого. Далі розповідається про чудесну подію. У день освячення храму погода стояла спокійна. Увечері, після дев’ятої години, сталося диво: небо над храмом засвітилося північним сяйвом — явищем у цих краях надзвичайним.
1960 року монастир разом зі Свято-Федорівським храмом був закритий радянською владою. Після відродження обителі 1991 року сестри разом з настоятелькою ігуменею Веронікою (Зощук) доклали багато зусиль для відродження цієї святині. Рівно рік тому, 3 серпня 2004 року, Предстоятелем УПЦ Блаженнішим Митрополитом Володимиром відроджений храм знову був освячений на честь покровителя Волинської землі преподобного Федора князя Острозького.
