08.08.2005. ВІННИЦЯ. Священики Шаргородського благочиння організовують паломницькі поїздки для своїх парафіян
Чергова поїздка відбулася 1 серпня. 40 мешканців с. Деребчин на чолі з настоятелем свого храму протоієреєм Віктором Крупко відвідали Свято-Успенську Почаївську Лавру. Отець Віктор також возив учнів дитячої недільної школи у паломництво до Свято-Троїцького Браїлівського жіночого монастиря, де вони мали змогу помолитися перед однією з найбільших святинь Подільської землі – Браїлівською іконою Пресвятої Богородиці.
Як повідомив благочинний Шаргородського району протоієрей Георгій Комар, священики його благочиння також організовують поїздки до Києво-Печерської Лаври і скельного монастиря у с. Лядова Могилів-Подільського району. Протягом літа декілька паломництв організували священики Анатолій Кочмарук і Михайло Волохатий. Отець благочинний вважає, що подібні заходи сприяють зміцненню Православ’я у Шаргородському районі, що традиційно вважається одним із найбільших католицьких центрів на Поділлі.
Цікаво, що останнім часом і місцеві керівники організовують паломництва по святих місцях і звертаються по допомогу до православного духовенства. Так, наприкінці липня настоятель Свято-Миколаївського храму с. Ярове ієрей Ростислав Шемет, на прохання голови СТОВ сусіднього села Зведенівка, очолив групу паломників, яка відвідала Почаївську Лавру.
08.08.2005. ХАРКІВ. Православні Харківщини святкують сторіччя з дня освячення храму святих страстотерпців Бориса і Гліба Свято-Борисо-Глібського жіночого монастиря
З нагоди пам’ятної події митрополит Харківський і Богодухівській Никодим у співслужінні вікарія Харківської єпархії єпископа Ізюмського Онуфрія і духовенства єпархії звершив Божественну літургію в храмі на честь святих страстотерпців Бориса і Гліба, Свято-Борисо-Глібського жіночого монастиря. Після закінчення святкового богослужіння високопреосвященніший Никодим звернувся з вітальним словом до насельниць і прихожан обителі. Владика нагадав, що Борисо-Глібський монастир по праву вважається однією з найбільших святинь Слобожанщини і призвав насельниць обителі, а також всіх благочестивих прихожан трепетно зберігати і примножувати славу великих подвижників Харківщини.
В ув’язненні владика привітав усіх з чудовим святом і подякував насельницям Борисо-Глібської обителі за теплий прийом, закликавши на присутніх архіпастирське благословення.
08.08.2005. КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ. Єпископ Кам’янець-Подільський і Городоцький Феодор відзначив день архієрейської хіротонії
Єпископ Феодор прийняв архиєрейську хіротонію 5 серпня 1992 р. будучи намісником Свято-Успенської Почаївської Лаври. 22 квітня 1997 року рішенням Священного синоду Української Православної Церкви був призначений на Кам’янець-Подільську кафедру. Але духовний зв’язок з Лаврою не перервався. З приходом владики стало традицією служіння кожної воскресної вечірні у кафедральному соборі Кам’янця-Подільського акафісту перед Почаївською іконою Божої Матері. Завдяки великій любові Владики до Почаївської Лаври, вона стала рідною для багатьох віруючих людей Кам’янеччини.
5 серпня під час Богослужіння у Свято-Успенській Почаївській Лаврі владика прийняв поздоровлення від братії обителі, своєї кам’янецької пастви та всіх, хто поважає та любить його за самовідданне архипастирське служіння Православній Церкві.
08.08.2005. ВІННИЦЯ. Митрополит Макарій у день свята Почаївської ікони Божої Матері вручив клірикам єпархії церковні нагороди
5 серпня митрополит Вінницький і Могилів-Подільський Макарій звершив Божественну літургію у Різдво-Богородичному храмі Вінниці, де на іконостасі, над Царськими вратами, знаходиться шанована Почаївська ікона Пресвятої Богородиці. Щороку на її свято тут збирається багато людей не тільки з Вінниці, але й з усієї області, щоб помолитися перед святинею.
Ще одна традиція існує в храмі відтоді, коли він виконував функції кафедрального собору (з 60-х до початку 90-х років минулого століття). Саме на свято Почаївської ікони духовенство єпархії отримувало тут церковні нагороди з рук свого архіпастиря. Так було і цього року. Митрополит Макарій нагородив кліриків храмів обласного центру, Літинського і Шаргородського районів. Всього у богослужінні взяли участь більше двадцяти священиків. Після літургії відбувся хресний хід, по закінченні якого владика Макарій благословив народ.
05.08.2005. КИЇВ-ТЕРНОПІЛЬ. Почаївська Лавра відзначила одне з найбільших свят обителі — Почаївської ікони Божої Матері
Урочистості з нагоди свята Почаївської ікони розпочалися у четвер о 2-й годині дня читанням акафіста перед чудотворним її образом. Богослужіння очолив Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир.
Увечері о 5-й годині Блаженніший Владика у співслужінні сонму архієреїв та духовенства, яке прибуло на святкування, звершив святкову Всенічну у головному храмі Почаївської Лаври – Свято-Успенському соборі.
Цього дня помолитися до Почаївської обителі прибули десятки тисяч прочан з усіх куточків православного світу. А багато хто з богомольців не лише приїжджають на свято, але й живуть тут певний час, беручи участь у повсякденній праці. Найяскравіші спогади з дитинства про Почаївську лавру залишилися і в предстоятеля нашої Церкви Блаженнішого Владики Володимира.
У сам день свята Блаженніший митрополит Володимир очолив святкову Божественну літургію в Успенському соборі. Після Літургії по території Лаври відбувся святковий традиційний Хресний хід із чудотворним Почаївським образом.
Почаївська ікона Божої Матері має дивовижну історію. У середині XVІ століття на Волині, неподалік від Почаїва, у маєтку Орел жила православна поміщиця вдова Ганна Єрофіївна Гойська. У ту пору через Волинь проїжджав грецький митрополит Неофіт, який їздив, як і багато східних ієрархів того часу, по допомогу до щедрої православної Москви. 1559 року, проїжджаючи через маєток Гойської, він зупинився в її будинку. Гойська сердечно прийняла в себе високого гостя. На подяку за гостинність митрополит Неофіт на прощання благословив Ганну стародавньою іконою Богожої Матері з Немовлям Христом, яку привіз з собою з Константинополя.
Років тридцять простояла ікона в замковій молитовні Анни Гойської. Але поступово домашні стали помічати, що від ікони виходить якесь незвичайне світло. Слуги сповістили про це поміщицю, але вона довго не хотіла вірити розповідям, поки, нарешті, сама не побачила уві сні ікону «у великому сяйві».
«Фундушений запис», фактично заповіт Гойської, складений нею на початку 1597 року, кладе початок монастирю на Почаївської горі замість пустельної обителі, що існувала тут століттями, і з цього часу чудотворна ікона знаходиться в Почаївському монастирі. У 1791 році ікону перенесли до Успенського собору. У 1869 році ікону прикрасили золотою ризою, посипаною дорогоцінним камінням, і вставили у зіркоподібний кіот, промені якого виложені перлами і смарагдами.
Розміри ікони 30х23 см. Написано ікону темперою, древнім візантійським письмом, на липовій дошці, підбитій знизу двома дубовими шпунтами. На іконі є сім мініатюрних зображень святих на клеймах: праворуч — пророк Ілія, під ним — мученик Міна, ліворуч — первомученик Стефан, під ним — преподобний Авраамій; внизу ікони — лики трьох святих жінок: великомучениці Катерини, мучениці Параскєви і мучениці Ірини.
