10.08.2005. КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ. Після реставрації храм-пам’ятник XV сторіччя знову відкрив двері віруючим

9 серпня єпископ Кам’янець-Подільський і Городоцький Феодор освятив після реставрації храм-пам’ятник на честь Покрова Божої Матері у селі Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області.

Будівництво Сутковецького храму тривало декілька десятиліть і завершилося у 1476 р. Як архітектурний пам’ятник Середньовіччя, він акумулював у собі віяння ряду історичних епох, доповнив себе новим змістом мети. На відміну від храмів-твердинь, що мали тимчасовий пристосувальний характер для укриття людей під час нападу загарбників і були дерев’яними або кам’яної конструкції, Сутковецький – оборонного призначення. Стіни товсті, з дрібного каменю, залитого спеціальним вапняковим розчином не гіршої дії, ніж сучасного доброго цементу, які внаслідок цього ставали єдиною неподільною твердою масою, яка нагадує бетон. Будівля передбачалась для багатовікового користування.

Під час реставрації храму за старими зразками глушківчани Олег та Сергій Слободяни виготовили новий іконостас. Київські майстри здійснили його розпис, заново відтворено зруйновані фрески і мозаїку зводчастої і настінних частин церкви.

На освяченні були присутні: голова сільської ради, директор школи, обласний керівник суспільно-політичного об’єднання «Держава».

Детальніше про історію Сутковецького храму-твердині читайте тут

10.08.2005. РІВНЕ. Настоятелька Корецької обителі відзначила 80-річний ювілей

9 серпня Свято-Троїцький Корецький ставропігійний жіночий монастир відзначив велике торжество — 80-річчя настоятельки обителі ігумені Наталії (Ільчук)

Ігуменія Наталія (в миру Надія Ільчук) народилася 1925 року в с. Іванівка Корецького р-ну, Рівненської обл. в благочестивій сільській родині. 1944 року Надія Ільчук, отримавши батьківське благословення, стає насельнецею Свято-Троїцького Корецького монастиря. 7 лютого 1969 року архієпископ Волинський і Рівненський Даміан звершив чернечий постриг інокині Надії з іменем Наталія на честь святої мучениці Наталії. Того ж дня владика Даміан поставляє монахиню Наталію помічницею настоятельки монастиря ігумені Людмили.

Після смерті ігумені Людмили (25. 02 1970) монахиня Наталія возводиться в сан ігумені. І ось уже 35 років ігуменя Наталія з християнським достоїнством несе нелегкий послух, виконуючи волю священноначалія нашої Святої Церкви, керує святою обителлю.

За роки керування монастирем ігуменею Наталією монастир прийшов в повний порядок і є одним з найкращих в нашій Православній Церкві.

З нагоди такого торжества до монастиря прибули високочтимі гості — Предстоятель УПЦ Блаженнійший Митрополит Володимир, митрополит Дніпропетровський і Павлоградський Іриней, архієпископ Тверський і Кашинський Віктор, архієпископ Рівненський і Острозький Варфоломій, архієпископ Львівський і Галицький Августин, архієпископ Володимир-Волинський і Ковельський Симеон, архієпископ Вишгородський Павел, єпископ Криворізький і Нікопольський Єфрем, єпископ Васильківський Пантелеімон. А також настоятельки та настоятелі інших монастирів всієї України, численне духовенство та паломники.

Сестри монастиря подарували своїй настоятельці наперстний хрест. Закінчилося свято святковим концертом, приготовленим сестрами монастиря.

Підготував Володимир Плисюк

09.08.2005. КИЇВ. Православна Церква відзначила 1700-ліття з дня смерті святого великомученика і цілителя Пантелеймона

Великомученик і цілитель Пантелеймон – один із найшанованіших святих у Православній Церкві. Іменем Христовим він творив великі чудеса та прийняв мученицьку смерть у 305 році. Великомученика Пантелеймона шанували на Русі вже з XII ст. – князь Ізяслав, який був хрещений з ім’ям Пантелеймон, мав на своєму шоломі зображення святого. Великомученик і цілитель Пантелеймон вважається покровителем військових і лікарів, до нього звертаються у своїх молитвах, просячи зцілення від тілесних та душевних хвороб.

Престольне свято цього дня відзначає столичний Свято-Пантелеймонівський жіночий монастир, що у Феофанії. Божественну літургію у Свято-Пантелеймонівському соборі, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, відслужив керуючий справами Української Православної Церкви архієпископ Переяслав-Хмельницький Митрофан у співслужінні монастирського духовенства. Після Літургії був звершений Хресний хід навколо собору та молебень до святого великомученика і цілителя Пантелеймона.

Пантелеймонівський монастир розташований у місцевості, що раніше мала назву «Лазаревщина». З 1802 р. тут знаходився будинок вікарія – намісника Михайлівського Золотоверхого монастиря. У 1802 – 1803 рр. було збудовано і освячено перший храм на честь Чуда Архангела Михаїла. Феофанією цю місцевість благословив називати митрополит Київський Гавриїл (Банулеско). 1861 року тут було відкрито скит Михайлівського монастиря і до революції збудовано чотири храми: на честь Чуда Архангела Михаїла, Всіх святих, Володимирської ікони Божої Матері та величний собор на честь великомученика і цілителя Пантелеймона, який так і не встигли освятити.

Перед війною скит було закрито, а більшість храмів зруйновано. У 1941 р. під час оборони Києва Пантелеймонівський собор було обстріляно з міномету. Після війни в його стінах розміщались цехи Інституту механіки АН УРСР.

7 травня 1990 р. Свято-Пантелеймонівський собор було повернуто Церкві і в ньому розпочалися відновлювальні роботи. З 1993 р. при соборі був відкритий скит київського Свято-Покровського жіночого монастиря. 1998-го Свято-Пантелеймонівський собор було освячено Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Володимиром, а з 2002 року рішенням Священного Синоду Свято-Пантелеймонівський скит стає окремим жіночим монастирем.

09.08.2005. ЧОРНОБИЛЬ. На згадку про трагедію на АЕС було закладено дві каплиці

Керуючий справами Української Православної Церкви архієпископ Переяслав-Хмельницький Митрофан освятив у Чорнобилі місце під закладку каплиці на честь святителя Миколая, що зводитиметься силами православної громади міста. Друга каплиця, на честь Покрови Пресвятої Богородиці, була закладена при в'їзді до 30-кілометрової зони, вона буде побудована силами МВС.Обидва храми планується відкрити до 20-річчя чорнобильської трагедії, яке відзначатиметься 26 квітня наступного року.

В урочистостях, які відбулися на цьому тижні, взяли участь працівники зони і станції, а також самосели, яких автобусами спеціально привозять на православні свята.

09.08.2005. ЧЕРКАСИ. Архієпископ Софроній — 13 років на Черкаській кафедрі

9 серпня у Свято–Михайлівському соборі Черкас архієпископ Черкаський і Канівський Софроній звершив Божественну літургію. Духовенство єпархії, представники обласної, і місцевої влади, а також діячі науки і культури тепло привітали владику Софронія з днем архієрейської хіротонії.

Архієпископ Черкаський і Канівський Софроній (Дмитро Савович Дмитрук) народився 15 лютого 1940 року в селі Мнишин Гощанського району Рівненської області.

По закінченні середньої школи у 1957 році працював на будівництві. З 1960 року служив у лавах Радянської Армії.

З 1962 по 1966 рік навчався в Московській духовній семінарії. Протягом 1966-1970 років навчався в Московській духовній академії, закінчив її зі ступенем кандитата богословія. З 1970 по 1972 р. залишений при МДА професорським стипендіатом, співробітник Церковно-археологічного кабінету і старший екскурсовод.

24 листопада 1968 року був висвячений у сан диякона. 12 квітня 1971 р. прийняв чернечий постриг на честь свт. Софронія, єпископа Іркутського.

7 січня 1973 року висвячений у сан ієромонаха. 1977 р. — возведений у сан ігумена.

Протягом 1974-1979 рр. викладав у МДАіС.

З жовтня 1979 р. — настоятель храму на честь Різдва Пресвятої Богородиці у селі Старий Коврай Чорнобаївського району Черкаської області. Впродовж 1980-1987 років — настоятель храму на честь Різдва Пресвятої Богородиці в Черкасах. У 1987-1989 рр. — настоятель Спасо-Преображенського храму в місті Городищі Черкаської області. З 1989 до 1992 року — настоятель Свято-Борисо-Глібського храму в місті Бориспіль Київської області, благочинний Бориспільського округу.
1992 року возведений у сан архімандрита.

9 серпня 1992 року відбулася хіротонія архімандрита Софронія в єпископа Черкаського і Канівського.

23 листопада 2000 року возведений у сан архієпископа. З 1 жовтня по 30 грудня 2001 р. тимчасово керував Полтавською і Кременчуцькою єпархією.

За період служіння в Черкаській єпархії архієпископ Софроній розробив проекти і побудував 6 храмів. Серед них церкви у Візантійському стилі і стилі класичного українського бароко. Владика розробив оригінальний проект храму корабля, за що 2001 року був удостоєний звання академіка Малої Академії архітектури і мистецтва, є членом союзу урбаністів України і входить до складу архітектурної комісії м. Черкаси.

З 1998 р. почесний громадянин міста Черкаси. Нагороджений в 2000р., орденом «преп. Нестора Літописця», і орденом «Святого рівноапостольного князя Володимира» II ступеня. В 2001 р. орденом «Козацкая слава» II ступеня, орденом «За заслуги перед містом Черкаси» III ступеня. В 2003 р. Президентом України нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня.