31.08.2005. ДНІПРОПЕТРОВСЬК. Віруючі обласного центру відзначили десяту річницю від дня відкриття Свято-Пантелеімонівського храму

Сьогодні, 31 серпня у храмі на честь святого великомученика і цілителя Пантелеімона мікрорайону Топіль обласного центру відбулися урочистості, присвячені десятій річниці від дня заснування приходу. Митрополит Дніпропетровський і Павлоградський з цього приводу відслужив святкову Божественну літургію.
Після закінчення богослужіння владика вручив меценатам будівництва храму Архієрейські грамоти у знак вдячності за труди.
У своєму слові він закликав присутніх зберігати мир і дружбу, які у свій час допомогли організувати при храмі православне братство на честь святої мучениці Тетяни.
Насамкінець прихожани подарували владиці дерев’яну ікону святого великомученика і цілителя Пантелеімона.

31.08.2005. ДНІПРОПЕТРОВСЬК. Віруючі єпархії продовжують благочестиву традицію встановлювати біля автомобільних трас хрести-обереги

Цими днями митрополит Дніпропетровський і Павлоградський Іриней відвідав Свято-Успенський храм селища Голубівка Новомосковського району. Після закінчення святкової Божественної літургії владика здійснив чин освячення двох хрестів-оберегів, які встановили при в’їзді у селище. Потім він вручив меценатам будівництва храму Архієрейські грамоти. Урочистості завершилися виконанням святкового «Многоліття» та передзвоном.

31.08.2005. КИЇВ. Православна спільнота столиці привітала настоятельницю Флорівського монастиря з 20-літтям ігуменського служіння

Настоятелі, клірики та прихожани храмів столиці, насельниці та насельники монастирів країни, викладачі та студенти Київських духовних шкіл прийшли сьогодні, 31 серпня, до Свято-Вознесенського Флорівського монастиря, щоб привітати з 20-літтям ігуменського служіння настоятельницю обителі ігуменію Антонію. Цей ювілей припав на день пам’яті мучеників Флора і Лавра — престольне свято одного з храмів обителі. Святкову Божественну літургію з цього приводу, з благословення Блаженнішого Митрополита Володимира, звершив керуючий справами УПЦ архієпископ Переяслав-Хмельницький Митрофан у співслужінні собору духовенства. Головний храм обителі - Свято-Вознесенський собор - навіть не вмістив усіх бажаючих вшанувати труди та подвиги угодників Божих, а також привітати ігуменю Антонію з ювілеєм.

„Про авторитет матушки Антонії свідчить велика кількість людей, які прийшли сьогодні її привітати, — говорить архієпископ Митрофан. — Багатьох із тих, чиї голови сьогодні прикрашає сивина, матушка пам’ятає ще дітьми. Багато сьогоднішніх священиків у роки свого навчання зверталися до неї за порадою. Про прекрасні адміністративні якості матушки Антонії говорить дисципліна та гармонійне трудове і богослужбове життя, які сьогодні характеризують цю обитель. Я радий, що маю нагоду від імені Блаженнішого Митрополита Володимира привітати матушку Антонію з 20-літтям ігуменського служіння. Це дійсно знаменна дата — за цей період багато зроблено. Бажаю вам, дорога о Господі матушко, довгих років життя та Божого благословення”.

Ігуменя Антонія і сьогодні, не дивлячись на свій похилий вік, докладає максимум зусиль для відродження та збереження історії Флорівської обителі. Насельницям довелося переживати не лише добрі часи. Велику користь суспільству принесли черниці під час Великої вітчизняної війни. Вони допомагали лікувати поранених, шили та прали одяг для військовослужбовців, переховували біглих полонених, готували їжу. Велику роль у ті часи відігравали священики, які здійснювали своє пастирське служіння в обителі: сповідали, хрестили, ховали за православним чином військовослужбовців.

„Мені дуже приємно бачити всіх цих людей сьогодні в храмі, — сказала матушка Антонія, — адже це говорить про те, що є віра у суспільстві, є повага до Церкви, до богослужіння, є потреба у молитовній підтримці угодників Божих. Наша обитель завжди радо приймає паломників, священнослужителі уважно ставляться до прихожан, насельниці обителі більшу частину свого часу проводять у трудах і молитві. За ці роки ми стали родиною, ніхто тут не відчуває себе самотнім. З великою відповідальністю ми ставимося до зовсім молодих дівчат, які приходять сьогодні з бажанням стати послушницями. Інакше і бути не може, адже саме в їхніх руках майбутнє обителі, їм продовжувати стародавні благочестиві традиції Вознесенського Флорівського монастиря. Сьогоднішній ювілей для мене — це можливість на хвилинку зупинитися, перевести дух, набратися сил духовних і фізичних, щоб йти далі”.

Щодня Флорівський монастир відвідує багато туристів і паломників, а насельниці проводять цікаві екскурсії. Серед традицій, з яких почалося життя обителі, на сьогодні збереглися такі: замість електричних лампочок на паникадилі використовуються воскові свічки, насельниці самі готують собі їжу — з продуктів, які отримують на монастирській кухні, а також, попри численні складнощі, щороку, у другу неділю після Великодня, насельниці та священнослужителі обителі на монастирському кладовищі на Замковій горі моляться про спокій душ черниць, які відійшли ко Господу у різні часи.

„Мені завжди дуже приємно спостерігати, як матушка Антонія спілкується з насельницями, — зазначив старший священик Флорівського монастиря протоієрей Миколай Запорожець. — За двадцять років ігуменства вона змогла замінити для багатьох із них рідну мати. Матушка поєднала у собі доброту і суворість, що робить її керівником і наставником одночасно. Багато з тих, кого матушка колись приймала в обитель як послушниць, сьогодні стали настоятельницями жіночих монастирів. Під час бесід із ними, я пізнаю деякі чудові якості, що притаманні нашій ігумені”.

Після закінчення богослужіння хор Київської духовної академії і семінарії у подарунок матушці Антонії з нагоди 20-ліття ігуменського служіння виконав „Многоліття”.

Олександр Андрущенко, спеціально для „Православ’я в Україні”

30.08.2005. ЛУГАНСЬК. Віруючі Алчевська готуються до святкування Дня міста

17—18 вересня металургійний Алчевськ у Луганській області святкуватиме черговий День народження. Православний люд містечка відзначить його хресним ходом з чудотворною іконою Святителя Миколая з часточкою його мощей, котрі алчевці збираються попросити у віруючих Северодонецька. Сюди, як відомо, незвичайна ікона прибула нещодавно — у дарунок від самого Предстоятеля Української Православної Церкви Митрополита Володимира.

29.08.2005. КИЇВ. Друга річниця смерті протоієрея Михаїла Бойка

Два роки тому упокоївся відомий київський духівник протоієрей Михаїл Бойко, що з 1974 року служив в київському Покровському жіночому монастирі. Сьогодні на протязі всього дня численні духовні чада батюшки збираються до могили отця Михаїла, що на 85-й ділянці Лісового цвинтаря столиці, щоб помолитися за спокій душі свого духовного отця.

Серед тих, хто прийшов сьогодні вшанувати пам’ять відомого духівника — професор Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. П. Карпенка-Карого, заслужений діяч мистецтв України В. М. Судьїн. «Для отця Михаїла головним в житті була любов, — розповідає він. — Любов до Бога і до людей. Завдяки йому я прийшов до Церкви. Тоді в моєму житті був дуже важкий період, він мені дуже допоміг і відтоді став моїм духовним отцем. Наш зв’язок був настільки тісним, що і тепер я на молитві поминаю перш за все його. Йому вдавалося зібрати навколо себе, чи, краще сказати, навколо Христа, Котрому він служив все своє життя до останніх сил, численних духовних дітей, серед яких було багато київської інтелігенції. Для мене отець Михаїл залишається прикладом людини, яка в будь-який час з радістю прийде на поміч».

Із проповіді о. Михаїла: „Думка, що для примирення з Богом і знаходження спасіння необхідно тільки увірувати в Ісуса Христа й визнати Його своїм особистим Спасителем і Господом, здається примітивною. Люди схильні заслуговувати Божу прихильність своїми справами, забуваючи про те, що Ісус учив дитячій простоті й довірливості, без яких не можна вважати себе Його послідовником (Мф.18:3). Спасіння по благодаті, а не по справах, спасіння, що дається даром, не подобається людям, які пишаються тим, що вони зробили. От чому апостол Павло сказав, що серед християн «не багато мудрих по плоті, не багато сильних, не багато шляхетних» (1 Кор. 1:26). Люди, які пишаються своєю мудрістю, не схильні ставати християнами. Вони не можуть упокоритися настільки, щоб повірити, що сенс життя може бути настільки простий”.