14.09.2005. СУМИ. Віднині Сумська єпархія має свою сторінку в Інтернеті, яку можна відвідати за адресою http://eparhia.sumy.ua

З благословення архієпископа Сумського і Охтирського Марка розробка сайту розпочалася 7 липня цього року, і за два місяці редакція сайта вже має вагомі досягення. Наразі читачі "Православної Сумщини" вже можуть ознайомитися з біографією правлячого архієрея єпархії, у розділі «Історія єпархії» зібрано інформацію про долю Православ’я в регіоні, починаючи з Х-ХІ століття, коли Сумщина входила до складу Чернігівського та Переяславського князівств Київської Русі, і закінчуючи сучасністю.

Розділ «Благочиння» містить інформацію про сучасний стан єпархії з переліком кількості приходів по округах, статистичними даними по приходах та храмах, історією Свято-Троїцького Охтирського монастиря, розкладом богослужінь (і навіть переліком монастирської братії!).

На сайті можна знайти інформацію і щодо навчальних закладів єпархії — у краї вже сьомий рік діє Сумське пастирсько-богословське духовне училище, засноване 1819 року в Охтирці і перенесене 1888 року до Сум. На сьогодні воно поступово перетворюється на центр релігійної просвіти регіону. Сайт надає інформацію про діяльність училища, а також про умови вступу.

Декілька розділів сайта "Православна Сумщина"(такі як Фотогалерея, Журнал єпархії) знаходяться у стадії розробки, але сподіваємося, що надзвичайно привітний вигляд сайту та творчий запал редакторського колективу допоможуть якнайшвидше показати читачам красу Православ’я на Сумщині та надихнуть на нові звершення!

14.09.2005. КИЇВ. Іонинський монастир видав збірник кращих зразків богослужбового співу

У видавництві Свято-Троїцького Іонинського монастиря була надрукована книга І. Сахно «Псалмодія». Це унікальний збірник кращих зразків богослужбового співу візантійської, давньо-руської (стовпової) і почасти грузинської традицій. Цей збірник послужить справі виховання богослужбово-співочої культури Православ’я, поглибленню духовного досвіду півчих, збагненню тих духовних багатств, які накопичені в Церкві і які, на жаль, дотепер у більшій мірі ще недосяжні для сучасних віруючих.

12.09.2005. РІВНЕ. Віруючі, яких 12 років тому змусили молитися лише в підвальному храмі величного кафедрального собору, сьогодні святкують престольне свято своєї святині

Життя кожного православного християнина тісно пов’язане з приходським храмом. Ці „святині всесвіту” є своєрідним образом майбутньої вічної домівки, які завжди нагадують про неземне, і архітектурними формами та художніми витворами безперервно славлять Творця. У кожного храму є свої небесні покровителі, на честь яких вони освячені і день пам’яті яких вважається храмовим святом.

У день святкування перенесення мощей благовірного князя Олександра Невського з піднесенням стікалися до Воскресенського собору Рівного численні віруючі, адже цього дня собор відзначає своє престольне свято.

Свято-Воскресенський кафедральний собор був закладений імператором Олександром III 1890 року, а через 5 років, в 1895 році, був освячений у присутності імператора Миколи II. Але 1963 року радянська влада зняла з реєстрації релігійну громаду Воскресенського соборного храму в м. Рівному, а церковна будівля собору переобладнана під музей атеїзму. І тільки через 26 років, 1989 року, собор знову був переданий у безоплатне користування релігійній громаді православих віруючих Рівного.

Невдовзі, 26 лютого 1993 року, держадміністрація з метою врегулюваня релігійного конфлікту між віруючими УПЦ-КП, які силою захопили приміщення єпархіального управління і Воскресенського собору, та УПЦ, приймає розпорядження про передачу верхнього храму Воскресенського собору громаді УПЦ-КП, а нижнього підвального Свято-Михайлівського храму Воскресенського собору — УПЦ.

Маленьке підвальне приміщення храму не могло вмістити багатотисячну кількість віруючих, люди змушені були стояти під час богослужіння на вулиці за різних погодних умов. Тому було прийнято рішення освятити другий, приставний престол (який приставляється до основного храмового престолу) в честь св. благовірного князя Олександра Невського, щоб можна було звершувати у недільні і святкові дні дві Божественні літургії. Таким чином з моменту освячення другого престолу храму віруючі мають три храмових свята — в день Воскресіння Христового, Архістратига Михаїла і св. князя Олександра Невського.

Напередодні свята було відслужено святкове Всенішне бдіння, а в сам день свята — відслужена святкова Божественна літургія, яку очолив соборний клірик протоієрей Григорій Федорчук разом з духовенством собору та духовенством Рівненської єпархії.

12.09.2005. КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ. Завершено розпис новозбудованого храму в ім’я прп. Іова, ігумена і чудотворця Почаївського

Єпископ Кам’янець-Подільський і Городоцький Феодор у день обрітення чесних мощей преподобного Іова Почаївського, 10 вересня, молився в Свято-Успенській Почаївській Лаврі за свою духовну паству.

А в Кам’янець-Подільському храмі, присвяченому преподобному Іову, у престольне свято соборну службу очолив секретар єпархії протоієрей Олексій Миханчук. Всі, хто прийшов цього дня на богослужіння, були приємно вражені розписом храму, який здійснили єпархіальні іконописці. Протягом року тривала напружена робота. Найбільшу допомогу в будівництві храму надає директор Кам’янець-Подільського цегляного заводу Семен Іванович Дарчук.

Перший камінь цього святого храму 1998 року заклав єпископ Феодор. За сім років звершено основні роботи, і після завершення розпису іконостаса планується освятити новий храм.

09.09.2005. КИЇВ. У Національному заповіднику „Софія Київська” відкрилася виставка „Мистецтво ікони”

В експозиції представлено тридцять ікон XVII - XIX століття з центральних та західних регіонів України. Виставка „Мистецтво ікони” презентує твори, надані відомим українським колекціонером Ігорем Понамарчуком. Міський приватний музей «Духовні скарби України» відкрився у чотирьохповерховому будинку по вулиці Десятинній. Творець музею – київський лікар-кардіолог Ігор Понамарчук. Практично всі експонати були дивом врятовані. Войовничих атеїстів пережила, наприклад, величезна за розмірами ікона XVI століття зі сценами Страшного суду.

На думку спеціалістів, відкриття цього музею — одна з найвизначніших подій у культурному житті України за останні двадцять років. Відомому колекціонерові, бізнесмену та меценату Ігореві Понамарчуку вдалося зібрати близько трьохсот ікон. Ця колекція включає в себе сто поширених іконографічних сюжетів. У колекції Ігоря Понамарчука багато іконографічних образів Богородиці. Є декілька сюжетів, на створення яких вплинув розвиток західноєвропейського мистецтва, такі як „Коронування Діви Марії”. У колекції представлена велика кількість зображень Ісуса Христа. Найбільш поширений образ, на якому зображено Спасителя, поруч Діву Марію, а з іншого боку — святого пророка Іоанна Предтечу. Багато музейних ікон присвячено різним фрагментам із „Житій святих”. А серед образів великомучениць можна виділити зображення святої Варвари, Параскеви та святої Катерини.

Музей Понамарчука – заклад неприбутковий. Навпаки, як стверджує його автор, утримувати музею збитково. Ігор Понамарчук уже відіслав листа до Міністерства освіти, столичного відділу освіти з запрошенням безкоштовно відвідувати музей школярам і дітям дошкільного віку. Дякуючи Богові, з кожним днем маленьких відвідувачів стає все більше.

Будучи твором сакрального мистецтва, ікона в православній церкві посідає особливе місце. Вона молитовна і священна як найперший нерукотворний образ Ісуса Христа. „Віряни підносять свій розум від образів до первообразів” визнав 7-й Вселенський Собор , що засудив іконоборство. Ікона невід’ємна від Церкви і обов’язкова в ідейно-художньому комплексі християнського храму. Вона була й залишається в сакральному мистецтві сполучною ланкою між реальним світом і світом божественним.
Епохи, що змінювали одна одну, привносили в іконописне мистецтво нові риси. Але українська ікона передусім наслідує традиції давніх лаврських іконописців, де домінантним є кольорове три звучання: синє означає християнську любов і всепрощення, червоне – мучеництво, золото – рай, „Сьоме небо”, де ніколи не заходить сонце.