21.09.2005. ХЕРСОН. Головний купол історичного кафедрального собору Херсонських єпископів прикрасився новоосвяченим хрестом

У день міста, коли Херсон святкував 227-му річницю від дня заснування, на купол старовинного Успенського собору Херсона було вставновлено позолочений хрест. Чин освячення хреста звершив правлячий архієрей єпархії архієпископ Херсонський і Таврійський Іоанафан.

На урочистій церемонії встановлення хреста були присутні Херсонський міський голова Володимир Сальдо, меценати відновлюваного храму та багаточисленні жителі міста.

Як зазначив владика Іоанафан, 9-метровий хрест, що відтепер прикрашатиме собор, є найбільшим купольним позолоченим хрестом в усій Україні. Над його виготовленням і оздобленням працювали спеціалісти об’єднання „Кримреставрація”. Профінансувала всі роботи Херсонська міська влада.

Будівництво Успенського собору розпочалося у 1786 році — через 8 років після заснування самого Херсону. 1828 року у ньому було розміщено кафедру Херсонських єпископів. Від самого відкриття і аж до 1930 року духовне життя всього Херсонського краю було зосереджено навколо цього храму. Його відвідували всі імператори, які приїздили до Херсона. Наприкінці ХІХ століття при соборі діяло Хрестовоздвиженське братство, яке активно займалося просвітницькою діяльністю. Під склепінням Успенського храму знайшли упокоєння останки двох Херсонських архіпастирів. У 1920-х роках святиню було закрито. У приміщенні храму було облаштовано спортивний зал, який із невеличкою перервою у 1940-х роках, проіснував до 1990 року.

Сьогодні в Успенському соборі активно ідуть відновлювані роботи. Незважаючи на це, в ньому щоденно звершується Божественна літургія. Молода громада під керівництвом настоятеля архмандрита Олексія (Федорова) докладає всіх зусиль для того, щоб древня святиня православної Таврії якнайшвидше постала у всій своїй величі і красі.

21.09.2005. РІВНЕ. Свято-Різдво-Богородичний жіночий монастир в с. Білівські Хутори відзначає престольне свято

Монастирський уклад життя на цьому місці бере початок з 1927 року, а подія, що передувала цьому, без сумніву, є Промислом Божим.

На той час, богобоязні і глибоко православні люди, які проживали в цих місцях, під впливом сектантських ораторів та проповідників одне за одним відпадали від віри своїх батьків і зробилися послідовниками сектантських вірувань. Захопилася вченням штундистів і небагаточисельна сім’я Стефаниди Надьохи, яка проживала в старій хатині посеред зарослого бур’яном пустирю на Білівських Хуторах. У її хаті на стіні вже дуже давно висів образ Божої Матері в простій ризі з фольги, який за давністю років зробився чорний від пилюки та копоті.

Та ось, ранком 11 квітня 1927 року, дочка Стефаниди, Ганна, побачила, що з іконою Божої Матері почало діятися те, що серед віруючих людей зазвичай прийнято називати чудесним оновленням. Через п’ять днів чудесний процес явив віруючим оновлений образ Богоматері „Взискання загиблих” візантійського письма на дереві, у фольговій ризі, яка не переставала
сяяти як справжнє шліфоване срібло. Це і стало першопричиною заснування в цій місцевості скита.

Божою благодаттю від цієї ікони траплялися чудесні сцілення хворих, тому сюди стала стікатися величезна кількість людей, і це місце стало своєрідним центром паломництва. Сотні богомольців сповідалися і причащалися Святих Таїн під час богослужінь, які проводилися просто неба. Місцеві жителі збирали фінансові засоби для побудови на місці хатини Стефаниди православного храму.

Скит був заснований і проіснував до 28 вересня 1950 року, поки його не розформовувала радянська влада.

Лише у роки незалежності України члени Священного Синоду УПЦ, заслухавши рапорт Високопреосвященнішого Іринея, архієпископа Рівненського і Острозького (нині — митрополит Дніпропетровський і Павлоградський) про відкриття Різдво-Богородичного монастиря в с. Білівські Хутори, 16 вересня 1992 року благословили відкриття обителі. Відтоді на Білівських Хуторах знову відроджується монастирське життя.

На території монастиря є дві могили. В одній знаходяться останки Стефаниди Надьохи, в хатині якої обновилася ікона „Взискання загиблих”. У другій — останки засновника і настоятеля скита архімандрита Мелітона (в миру — Ярмуся Захарія Омеляновича).

Напередодні цього великого свята в монастирі була відслужена святкова Всенічна, а в день свята відслужена святкова Божественна Літургія.

19.09.2005. КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ. Приїзд правлячого архієрея став для прихожан села Купин справжнім святом

Єпископ Кам’янець-Подільський і Городоцький Феодор відслужив Божественну літургію в храмі на честь святого апостола Андрія Первозваного в с. Купин Городоцького р-ну Хмельницької обл. і звернувся до присутніх з повчальним пастирським словом.

Відвідування приходів єпархії — пастирський борг правлячого архієрея. Виконуючи свій святительський обов’язок, єпископ Феодор часто відвідує приходи довіреної йому єпархії, а миряни з любов’ю зустрічають свого архіпастиря. Так було і в селі Купин, куди до приїзда архіпастиря зібралися численні віруючі, аби отримати благословення від свого владики.

19.09.2005. КИЇВ. Для паломницьких поїздок Іонинський монастир відтепер має комфортабельний автобус

Свято-Троїцькому Іонинському монастирю 15 вересня був пожертвуваний комфортабельний автобус на 27 посадкових місць. Автобус оснащений усім необхідним обладнанням, що зробить поїздки святими місцями Православ’я не тільки корисними, але й приємними. 15 вересня після вечірнього богослужіння намісник монастиря архімандрит Іона (Черепанов) звершив над автобусом чин освячення «колісниці» (так у Требнику називаються усі транспортні засоби).

Фото можна подивитися тут

19.09.2005. СІМФЕРОПОЛЬ. Мощі преподобного Серафіма Саровського, перебуваючи у місті, будуть доставлені у міську клінічну лікарню, де до них зможуть прикластися хворі

Частка мощей прибула до Сімферополя у п’ятницю, 16 вересня. Біля воріт відроджуваного Свято-Олександро-Невського кафедрального собору святиню зустрічав митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар у супроводі кримського духовенства та численних віруючих.

Потім ковчег із часткою святих мощей та ікона преподобного були перенесені хресним ходом до Свято-Троїцького жіночого монастиря, де митрополит Лазар відслужив урочистий молебень із Акафістом преподобному Серафіму. Після молебня владика звернувся до віруючих із закликом наслідувати преподобного в любові до ближнього, у полум’яній молитві й любові до Бога.

У своїй проповіді владика також відзначив: „Люди, які перебувають сьогодні в розколі, відокремлюють себе не тільки від Святої Матері-Церкви, але й від Самого Господа нашого Ісуса Христа, Який є Главою Церкви. Боляче дивитися, скільки віруючих людей потрапили в ці тенета обману й неправди і, через незнання, перебувають у них. От, милістю Божою, великий святий, який викривав багато розколів, сьогодні чесними своїми мощами прийшов до нас. Ми можемо прикладатися до них, подумки підніматися до Престолу Божого і бачити батюшку Серафіма в незліченному сонмі святих, які благають Бога про наше з вами спасіння.

Приходьте до нього, припадайте до його образу і святих мощей як до невичерпного джерела зцілень, виливайте перед ним своє горе й одержите розраду. Так допоможе всім нам Господь!”

Тисячі віруючих сімферопольців із різних кінців Криму приїхали зустріти чесні мощі палко шанованого батюшки Серафіма.

Преподобний Серафім кожного, хто до нього приходив, зустрічав словами: „Христос Воскресе, радосте моя!” Кожна людина була для нього радістю, у кожному він ясно бачив Образ Божий. Ніхто й ніколи не пішов від преподобного без духовної розради.

У Сімферополі мощі преподобного перебуватимуть у Свято-Троїцькому жіночому монастирі з 16 по 19 вересня; в Петро-Павловському кафедральному соборі — з 19 по 20. 19 вересня святиня на кілька годин буде доставлена в Республіканську лікарню ім. Семашка, де до них зможуть прикластися всі віруючі, які перебувають на лікуванні.

Ковчег з мощами преподобного і його ікона вже побували в Київській, Донецькій і Дніпропетровській єпархіях. Після Сімферополя святі мощі будуть в Одесі, звідки повернуться в Київ, де в Китаєвій пустині навічно залишаться для поклоніння.