28.09.2005. ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ. На руїнах древнього Хрестовоздвиженського собору у день престольного свята була звершена Божественна літургія

27 вересня, у свято Воздвиження Чесного й Животворящого Хреста Господнього, архієпископ Хмельницький і Шепетівський Антоній звершив Божественну літургію на руїнах древнього Хрестовоздвиженського собору чоловічого монастиря м. Старокостянтинів. Архіпастиря зустрічали духовенство, прочани й віруючі міста, які прийшли помолитися в цій древній обителі.

Після Літургії віруючі хресним ходом обійшли навколо руїн храму. Наприкінці служби владика сердечно поздоровив присутніх зі святом, а також закликав мешканців Старокостянтинова і прилеглих сіл активніше допомагати у відродженні монастиря, оскільки лише спільними зусиллями сьогодні можливо відбудувати ці древні стіни.

Відповідно до історичного нарису М. І. Теодоровича, Хрестовоздвиженський монастир міста Старокостянтинова був побудований ще близько 1570 року князем Костянтином Острозьким, і ці стіни є однією з найдавніших святинь Хмельницької єпархії.

28.09.2005. ДНІПРОПЕТРОВСЬК. Найдавнішому храму міста, що днями відсвяткував престольне свято, загрожує знищення

27 вересня найдавніша церква Дніпропетровська — Хрестовоздвиженська, у селищі Дієвка-1, — відзначає храмове свято й 202-у річницю заснування. Цього дня митрополит Дніпропетровський і Павлоградський Іриней відвідав Хрестовоздвиженський храм, де з нагоди престольного торжества відслужив Божественну літургію. Під час богослужіння владика відзначив клірика храму ієрея Олега Прудкого за старанне служіння Святій Церкві священицькою нагородою.

Цей величний храм розташований у зоні нових будинків житлового масиву Комунар. Три сторіччя тому ця місцевість називалася слобода Дієвка й була найдавнішим запорізьким поселенням або «старожитною козацькою маєтністю». 1775 року це урочище було засновано військовим старшиною Максимом Дієм. У 1785-95 роках ця місцевість славилася багатолюдністю насельників.

1798 року Дієвка була оголошена державною слободою, і за рік жителі Дієвки й Растиковки почали клопотати про зведення у своїй слободі храму. Відповідно до постанови Новоросійського єпархіального керівництва від 24 жовтня 1802 року й за указом Святішого Синоду від 19 березня 1803 року було отримано дозвіл на будівництво кам’яної церкви.

На виконання резолюції, 10 травня 1803 року преосвященний Афанасій (Іванов), архієпископ Новоросійський і Дніпровський, благословив побудувати церкву. І 26 липня 1803 року протоієрей Іоанн Станіславський освятив місце, здійснив закладку й поставив хрест.

Відтоді тут здійснювалися богослужіння й духовне окормлення поселенців. Резолюцією від 11 вересня 1803 року владика Афанасій благословив облаштувати спочатку тимчасовий дерев’яний храм, а близько 1817 року — кам’яний. Стиль — спрощене барокко. Купол завершує невелика маківка, фасади — трикутні фронтони. Стіни мають спрощені карнизи. Вікна обрамлені нескладною профільованою лиштвою. Згодом храм витримав деякі зміни під тиском цензури Петрівських часів і набув більш класичного вигляду. Втім, через це будинок не втратив унікальності.

Розпис інтер’єру зроблено в 70-х роках XIX сторіччя. На початку ХХ ст. (1900-1903 р.) була добудована дзвіниця, це цегельна двохярусна споруда у псевдоруському стилі завершує намет і декоративна маківка. В 10-20 роках ХХ століття територія храму була огороджена цегельною огорожею з кутими воротами. Головний вхід був через південні ворота, які були побудовані у формі українського необарокко.

До сторіччя храму (на початку ХХ століття) тут провели капітальний ремонт, що виявився першим й останнім в історії церкви. Храм закривавали з 1927 по 1943 рік, у ньому, за свідченням жителів, була влаштована учнівська майстерня й клуб. Колись тут була навіть стайня. Священнослужителі репресовані, доля їх невідома.

Виконувати свою первісну функцію церковне приміщення стало, як це не парадоксально, лише за часів фашистської окупації Дніпропетровська.

Хрестовоздвиженский храм нині переживає не найкращі часи. Пам’ятник архітектури перебуває під загрозою руйнування: храм виявився нижче новоспоруджених багатоповерхових будинків. Якщо раніше був потрібний просто ремонт і заміна купола, то сьогодні починати потрібно з водозниження. Намив території та будівництво багатоповерхових будинків призвели до того, що храм потопає у воді. Фундамент гниє, стіни покриті цвіллю. А на відміну від церков у центральній частині міста, у Хрестовоздвиженського, що знаходиться у „спальному” районі Дніпропетровська, значно менше забезпечених парафіян. Меценати, якщо такі існують, вочевидь, не чули про існування найдавнішої в Дніпропетровську церкви.

Будемо сподіватися, що Господь, по наших посильних молитвах, пошле благодійника й помічника, що підведе цю архітектурну красу з руїн.

28.09.2005. КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ. Стародавня козацька церква відзначила престольне свято

27 вересня єпископ Кам’янець-Подільський і Городоцький Феодор відслужив Божественну літургію з нагоди престольного свята у Хрестовоздвиженській церкві на Карвасарах.

Кому не відома «дерев’яна», як називють її кам’янчани, Хрестовоздвиженська церква, що на Карвасарах? Про неї відомо, що тут вінчався син Богдана Хмельницького Тиміш з угорською царівною Росандрою.

Місцевість Карвасари знаходиться під старовинною Кам’янецькою фортецею, внизу біля річки Смотрич, на вузькій береговій смузі, що тягнеться вздовж скель. У минулому столітті, як повідомляють архівні матеріали, місцевість ця була заселена в основному євреями-бідняками. Що стосується давності поселення, то відомо, що Карвасари слугували в ХVІ столітті місцем складу для прибулих в Кам’янець східних купців, котрим не дозволялось в’їжджати в місто. На місці теперішнього поселення Карвасар був побудований амбар для зберігання товарів, або так званий караван-сарай, від якого і виникла нинішня назва містечка.

Хрестовоздвиженська церква на Карвасарах існувала вже в XVIII ст., і зображена на плані міста 1672 р. Під час турецького панування вона була перетворена на мечеть. Чи проіснувала ця будівля до XVIII ст., невідомо, але в 1739 р. на Карвасарах дерев’яна однокупольна церква, побудована чи відбудована на початку століття священником Гавриілом Божовським була під уніатами. Парафіян вона мала тоді приблизно чоловік 30. Церква ця на кінець століття прийшла у занедбаність. 1779 року розпочалося будівництво нової, нинішньої церкви, також дерев’яної однокупольної, яку 1801р. вже було освячено священиком Каллініком Нагорським.

Протоієрей Скворцов, котрий ревізував у 30-х роках ХІХ століття церкви Подільської єпархії, відзначив, що Карвасарська церква була однією з найбідніших церков єпархії. Тодішній подільський архіпастир Ксенофонт, довідавшись про це з повідомлення прот. Скворцова, звернувся до тодішнього власника Карвасар князя Голіцина з проханням попіклуватись про відновлення згаданих церков та приведенням їх у більш пристойний стан. Проте на Карвасарах до цього часу залишилася та сама скромна церква, яку відвідував прот. Скворцов.

Трудами нинішнього настоятеля прот. Іоанна Буряка храм розписаний єпархіальними іконописцями. Та, на жаль, “перебудова” влади від богоборства то віротерпимості внесла свої корективи і в ландшафт древнього Кам’янця-Подільського. Нещодавно на скелі над Хрестовоздвиженським храмом з’явилася так звана споруда семи культур, яка нагадує язичницьке капище. Можливо, сьогоднішня влада просто не надає значення релігійній символиці, яка насправді має суттєвий вплив на духовний стан громадян нашої Батьківщини.

28.09.2005. РІВНЕ. Громада Хрестовоздвиженського храму, яка будує нову церкву замість захопленої розкольниками, відсвяткувала престольне свято

У день святкування Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, 21 вересня, своє престольне свято відзначають віруючі Хрестовоздвиженського храму с. Богдашів Здолбунівського р-ну Рівненської обл.

12 вересня 1999 року древній Хрестовоздвиженський храм цього села, збудований 1751 року, був самовільно захоплений громадою УПЦ-КП. Не зважаючи на рішення на користь віруючих УПЦ судів усіх рівнів, громада УПЦ-КП так і не звільнила захоплений храм — пам’ятник архітектури.

Тому церковна громада УПЦ, разом із своїм настоятелем протоієреєм Сергієм Рудюком вирішила збудувати новий храм. 19 вересня 2002 року, в день свята Чуда Архістратига Михаїла, до села прибув архієпископ Рівненський і Острозький Варфоломій, який разом з духовенством Здолбунівського благочиння звершив закладку нового храму.

Цього року свято розпочалося святковою Всенічною з чином Воздвиження Хреста Господнього та святковою Божественною літургією, яку очолив благочинний Здолбунівського р-ну — протоієрей Миколай Ярощук, у співслужінні духовенства Рівненської єпархії. Богослужіння проходило в нижньому-підвальному храмі, оскільки верхній храм ще не повністю закінчений. По закінченні Літургії був відслужений святковий молебень.

27.09.2005. КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ. Керівництво с. Довжок вирішило відзначати свято села в день престольного свята місцевого православного храму — Різдва Пресвятої Богородиці

Сільська Рада цього села, яку очолює Олександр Домбровський, нещодавно прийняла рішення святкувати день села в день престольного свята. Працівники всіх закладів, які знаходяться на території населеного пункту, отримали вихідний і відтепер мають можливість бути присутніми на святковій службі.

21 вересня, у свято Різдва Пресвятої Богородиці, єпископ Кам’янець-Подільський та Городоцький Феодор відслужив тут святкову Літургію. Владику урочисто зустрічали діти школи-колегіуму на чолі з директором Галиною Григорівною Медич, яка зазначила, що співпраця настоятеля храму – секретаря єпархії протоієрея Олексія Миханчука з керівництвом села та навчального закладу приносить радісні плоди. Після Богослужіння діти колегіуму представили духовний концерт, організований вчителем Людмилою Московчук.