17.10.2005. КИЇВ-ПЕТРОПАВЛОВСЬК-КАМЧАТСЬКИЙ. Архієпископ Августин бере участь у святкуванні 300-річчя Православ’я у краї

13 жовтня на Камчатку для участі в торжествах з нагоди 300-річчя Православ’я в найвіддаленішій східній частині Росії прибули численні гості — ієрархи Руської і Української Православних Церков. Українську делегацію представляє архієпископ Львівський і Галицький Августин. Ієрархи привезли на Камчатку ковчег з часткою мощей св. Інокентія (Веніамінова), митрополита Московського й Коломенського, просвітителя Камчатки, Аляски та інших східних областей Російської держави. Під час перельоту перед святинею відбувався молебний спів.

Після прибуття в Петропавловськ-Камчатський архієреї та священнослужителі перенесли ковчег із часткою мощей святителя Інокентія в каплицю св. Архангела Михаїла, розміщену на території аеропорту Єлизово, після чого відбувся урочистий молебень. Згодом ієрархи, які очолюють торжества, на літаку відбули в м. Усть-Камчатськ, а з міського аеропорту на вертольотах перелетіли у м. Нижньо-Камчатськ, де знаходиться храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці — перший православний храм, заснований російськими місіонерами на Камчатці. У цьому історичному місці був відслужений молебень, після якого відбулася зустріч з місцевими жителями. На свято люди прибували з найвіддаленіших куточків Камчатки не лише машинами та літаками, а й човнами і плотами. Того ж дня архієреї-учасники торжеств повернулися в Усть-Камчатськ.

14 жовтня, у свято Покрови Божої Матері, собор архіпастирів на чолі з митрополитом Климентом звершив чин великого освячення новозбудованого храму на честь Покрови Божої Матері в мікрорайоні мис Погодний в Усть-Камчатську. Освячення нового храму стало у місті загальнонародним святом. За рішенням адміністрації й жителів Усть-Камчатська, свято Покрови Божої Матері буде надалі щорічно відзначатися як День міста.

17.10.2005. РІВНЕ. Віруючі міста проводили мощі прп. Серафима Саровського, які вирушили до Почаївської Лаври

Сьогодні, 17 жовтня, віруючі Рівного проводжали мощі преподобного Серафима Саровського, які перебували в єпархії і тепер попрямують у Свято-Успенську Почаївську Лавру. За ці дні частка мощей преподобного побувала у таких старовинних містах, як Дубно, Острог і Корець, а також районних центрах: Гоща, Млинів та Радивилів. Скрізь тисячі людей приходили до святині вклонитися великому батюшці й помолитися йому. По всіх містах архієпископ Рівненський і Острозький Варфоломій разом з місцевим духовенством майже безперервно служив молебні перед святими мощами.

Напередодні від’їзду ковчег з часткою святих мощей перебував у Свято-Георгіївському храмі подвор’я Свято-Миколаївського Городоцького жіночого монастиря, де була відслужена нічна Божественна літургія. Зранку мощі повернулися до кафедрального собору, де після Божественної літургії, яку очолив архієпископ Варфоломій, був відслужений урочистий прощальний молебень з акафістом преп. Серафиму Саровському. Навіть сама природа висловлювала свій жаль і смуток: якщо всі дні, доки мощі перебували у місті, були теплими та сонячними, то сьогодняшній — похмурий і дощовий. Але та радість і духовна підтримка, яку отримали всі, хто з вірою приклався до мощей преподобного Серафима, ніколи вже не покине людських сердець.

17.10.2005. ПОЛТАВА. Великодніми піснеспівами зустрічали віруючі мощі прп. Серафима Саровського, частку яких подарували місту

Нещодавно в Полтаві був освячений дерев’яний храм в ім’я преподобного Серафима Саровського. Єпископ Полтавський і Кременчуцький Филип звернувся до єпископа Нижньогородського й Арзамаського Георгія з проханням виділити для новопобудованого храму частку святих мощей преподобного Серафима. Владика Георгій благословив цю святу справу, і в суботу, 15 жовтня, святиня була доставлена в Полтаву.

Цього дня у Свято-Макаріївському кафедральному соборі зібралося духовенство єпархії на чолі з єпископом Филипом і безліч мирян із усіх кінців області (приблизно 7-8 тисяч чоловік). Коли ковчег з мощами виносили з мікроавтобуса, над багатотисячним натовпом віруючих залунало: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що у гробах, життя дарував!»

На площі перед собором був звершений молебень преподобному Серафиму, а потім святі мощі хресним ходом були перенесені до Свято-Серафимовського храму (нагадаємо, затишний дерев’яний храм в ім’я преподобного було побудовано поблизу місця, де незабаром планується звести Воскресенський кафедральний собор).

Наближаючись до храму, віруючі знову почали співати Великодні піснеспіви, і так ковчег з мощами був внесений за огорожу храму. Після молебня ковчег встановили біля храмової ікони преподобного Серафима. Годинами люди стояли в черзі, щоб вклонитися великому Божому угоднику. Відтоді біля мощей батюшки Серафима майже безперервно читається акафіст.

17.10.2005. ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ. У селі Серединці постав новий храм

15 жовтня архієпископ Хмельницький і Шепетівський Антоній освятив у селі Серединці новий Покровський храм, побудований об’єднаними зусиллями районної, сільської влади та місцевих мешканців.

У своєму слові владика Антоній підкреслив, що цей день увійде в історію не тільки села Серединці, але й усієї Хмельницької єпархії. „Сьогодні, — сказав архіпастир, — запалилася ще одна лампада духовного життя на церковному небокраї Хмельницької єпархії.” Архіпастир подякував учасникам будівництва й закликав парафіян окрім храмів земних будувати також і храми своїх душ.

17.10.2005. ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ. Віруючі відзначили престольне свято кафедрального собору міста

Свято Покрови Пресвятої Богородиці є престольним святом Хмельницького кафедрального собору. Тисячі віруючих 14 жовтня зібралися у Покровському кафедральному соборі, щоб піднести свої молитви Цариці неба і землі подібно до прп. Андрія, Христа заради юродивого, й Епіфанії, які під час молитви у Влахернському храмі в Греції побачили Богородицю, яка покривала народ своєю Покровою.

Божественну літургію у день свята звершив архієпископ Хмельницький і Шепетівський Антоній у співслужінні духовенства єпархії. Після богослужіння вулицями міста пройшлов хресний хід, який продемонстрував, що православний віруючий народ шанує свято Покрови, як свого часу його шанували наші гетьмани і козаки.