28.06.2003. СИМФЕРОПОЛЬ. Храм Преподобного Серафима Саровского села Голубинка, что в Бахчисарайском районе, ждет всех желающих к себе на престольный праздник

В cеле Голубинка Бахчисарайского благочиния есть небольшая церковь во имя преподобного Серафима Саровского, которая 1 августа сего года – в день 100-летия обретения святых мощей преподобного Серафима Саровского чудотворца —дет всех, кто сможет приехать сюда на престольный праздник, чтобы вознести общую молитву на небеса, к горнему месту, где пребывает великий молитвенник и ходатай за всех нас батюшка Серафим.
Церковь скромная, находится она в здании бывшей школы, но ведь и Серафим Саровский был в земной жизни очень скромным: скромно одевался, скромно себя вел, а какие великие дела и подвиги вершил. Для тех, у кого будет возможность приехать на всенощное бдение, настоятель и прихожане храма позаботятся о ночлеге. Батюшка постарается привезти из Дивеева на торжество водички из святого источника и сухариков, какими батюшка Серафим любил угощать своих посетителей.
Со временем в Голубинке будет построен новый храм в честь преподобного Серафима, место для которого уже определено и освящено. К нему в день престольного праздника будет совершен крестный ход по селу и отслужен молебен.

28.06.2003. ТУЛЬЧИН. Во время освящения колодца в с. Аннополь в воде было явлено изображение креста

Ровно год назад прихожане св. Чудо-Михайловского храма с. Аннополь Тульчинского округа начали работу по восстановлению заброшенного колодца на территории их села. По местным преданиям, колодец имеет достаточно давнюю историю и считается чудотворным. В какой-то мере это подтвердилось в ходе расчистки, когда на дне было найдено множество монет (самые старые относятся к началу XVII-го века) и нательных крестов. В день освящения прихожане, ведомые протоиереем Василием Милевичем и>иереем Александром Поперечным, прошли крестным ходом по улицам Аннополя. Затем у восстановленного колодца началось служение акафиста Владимирской иконе Божией Матери. В ходе молитвы было замечено сильное волнение воды (не объясняемое погодными условиями - день был солнечный и безветренный), после чего в воде явно проступило изображение креста, плавно перешедшее в силуэт Божией Матери, распростершей Свой покров. В завершение богослужения над собравшимися хлынул сильный дождь, так необходимый в нынешнее засушливое время. Любопытно, что в окрестных села дождя в тот день не было.

26.06.2003. КИЕВ. Состоялось перенесение мощей священномученика Владимира, Митрополита Киевского и Галицкого

Накануне празднования перенесения мощей священномученика Владимира, Митрополита Киевского и Галицкого, расстрелянного энкаведистами в годы безбожного режима, в Киево-Печерской Лавре состоялся торжественный Крестный ход. Из Благовещенской церкви, расположенной в Дальних пещерах монастыря, в Трапезный храм были перенесены мощи святителя-новомученика. Торжественное богослужение в память Митрополита возглавил наместник Свято-Успенской Киево-Печерской Лавры епископ Вышгородский Павел.

26.06.2003. ВІННИЦЯ. З Вінниці до Калинівки пройде Хресний хід, присвячений 80-й річниці Калиновського чуда

В зв"язку з ювілейною річницею затверджено план святкових заходів, які відбудуться 4-5 липня:
11.00 — подячний молебень біля Свято-Воскресенського храму м.Вінниці;
12.00 — початок Хресного ходу;
24.00 — початок Всенічного бдіння та Божественної Літургії біля Хреста в Калинівці. Під час богослужіння буде проводитись сповідь і кожен бажаючий зможе причаститися Святих Христових Таїн.

Прострелений 80 років тому в Калинівці Хрест кров"ю вопіяв до людей, які забули Господа, навертаючи їх на шлях віри і спасіння. 7 липня 1923 р. близько 17 години зі станції Калинівка до села Сальник їхали на возі, повертаючись з громадянської війни, два солдати. Біля повороту стояв дерев"яний хрест висотою біля двох сажнів (6 метрів), орієнтований на схід. На західній стороні хреста була закріплена ікона "Розп"яття", написана на металі олійними фарбами, а на східній стороні - ікона Пресвятої Трійці.
За переказами, хрест поставили на могилі трьох купців, убитих тут розбійниками в 1918 році. Хрест був місцевою святинею, і до нього щорічно приходили жителі Калинівки та служили молебні. В цей хрест і вистрелив один із п"яних солдатів, влучивши в ікону "Розп"яття". Куля пробила праве плече Спасителя, звідки потекла кров. Про це розповів селянам візник, який віз солдатів. Новина підняла на ноги все сіло. До хреста прийшло духівництво, і почалися цілодобові служби. Кров сочилася з хреста і з ікони, залишаючи патьоки до самої землі.
Вже наступного дня сюди прийшли хресні ходи із сусідніх сіл, очолювані духівництвом. Солдат, котрий прострелив ікону і хрест, разом з матерію цілий місяць стояв під хрестом, просячи людей молитися, щоб Господь простив його гріх.
Через тиждень до хреста вже йшли прочани з Київщини, Волині, Галичини, Поділля. Православні їхали потягом і з Польщі. Але вагони оточили солдати, не випускаючи прочан навіть на перон. Люди молилися в напрямку до хреста, прямо з вікон вагонів. До хреста прийшли хресні ходи з ченцями з Києво-Печерської і Почаєвської Лаври. У деякі дні біля хреста служило більше ста священиків. Почався збір коштів на спорудження в полі коло хреста монастиря, присвяченого Страстям Христовим. Подільський губвиконком створив комісію з розслідування обставин Калинівського чуда. 24 липня 1923 року голова Калинівського райвиконкому Горловський і фельдшер Мурований взяли кров на вату в пробірку, яку запечатали печаткою райвиконкому, і відправили па експертизу до Києва. Місцеві жителі стверджують, що Мурований запевняв, що на ваті була не іржа, а кров. За це і був розстріляний. Та ж доля спіткала й десятки священиків, що протягом місяця цілодобово служили біля хреста.
Незважаючи на репресії, потік прочан до хреста не припинявся. А у святкові дні людей щоразу ставало все більше і більше. У день пам"яті св. Ольги - більш 15 тисяч, св. пророка Ілії - 20 тисяч. Біля хреста поставили огорожу, щоб його не зламали. Усі сусідні села щодня готували обіди для прочан.
В цей час була страшна посуха, і люди, боячись голоду, особливо молилися про рясний дощ. Тому первісні пояснення атеїстів, що начебто дощ на зворотній стороні ікон розмив іржу, безпідставні. Усі знали, що дощу не було протягом місяця. Та й кров з іржі таким способом утворитися не могла. Тоді пустили чутки, що священики просвердлили хрест у середині, і під тиском по трубках пускають курячу і кролячу кров (але для цього потрібно було б побудувати напірну вежу!) Потім, коли хрест був зрізаний, ніяких слідів трубок ніхто не знайшов: якби вони були знайдені, то неодмінно були би публікації з цього приводу в газетах. Біля хреста зцілялося безліч хворих. Одна жінка привела свою сліпу дитину, яка після слізної материнської молитви почала бачити.
2 вересня до хреста прибула комісія, у яку, крім представників влади, входив єпископ автокефальної Подільської єпархії Павло (Погорелко) і священик Анатолій Юнак, а також лікарі Ковальов і Федоров. Всі вони не захотіли розділити долю розстріляного духівництва і фельдшера Мурованого і свідчили про відсутність чуда. Після цього місцева влада почала нещадно розганяти прочан. До кінця осені їхня кількість значно зменшилася, і місцеві безбожники змогли зрізати Калинівський хрест. За одними розповідями, він був кинутий у криницю і закопаний, за іншими - хрест спалили.
Сьогодні Калинівське чудо знову нагадує нам, що без віри нема життя, нема щастя, нема добробуту. Без віри неможливо збудувати міцну державу. Без віри немає майбутнього.
З 1993 року від Свято-Преображенського собору м. Вінниці до Калинівки відбуваються багатолюдні (близько 5 тисяч чоловік) хресні ходи. Біля відновленого хреста звершується Божественна Літургія, на якій більшість прочан причащаються Святих Христових Таїн.

26.06.2003. ХАРЬКОВ. Часовня Спаса Нерукотворного вновь открыта для прихожан

23 июня в с. Первомайском Змиевского района состоялось торжественное открытие восстановленной часовни Спаса Нерукотворного. Часовня была построена в конце девятнадцатого века на месте крушения поезда императора Александра III в память о чудесном спасении императорской семьи. Во время Великой Отечественной войны часовня была повреждена. В настоящее время усилиями руководства управления ЮЖД часовня восстановлена и открыта для прихожан.
На церемонии открытия присутствовали епископ Изюмский Онуфрий, викарий Харьковской епархии, губернатор Харьковской области Евгений Кушнарев, генеральный консул Российской Федерации в Украине Анатолий Корсун, начальник ЮЖД Виктор Остапчук и другие официальные лица. В подарок часовне Евгений Кушнарев преподнес две иконы. В будущем планируется восстановить и находящийся недалеко от часовни Спасов Скит, к которому уже проложена дорожка.