07.11.2005. ЧЕРНІГІВ. При центрі реабілітації наркозалежних було освячено новий храм

Храм на честь святителя Миколи у с. Клочків Чернігівського району освятив днями єпископ Чернігівський і Ніжинський Амвросій. Силами меценатів і громади села храм було зведено за три роки. Після звершення Божественної літургії владика Амвросій відвідав центр духовної і трудової реабілітації та соціальної адаптації наркозалежних, який вже декілька років діє в селищі завдяки ентузіазму його керівника Людмили Закупри.

Єпископ поспілкувався з Людмилою Дмитрівною та звернувся з пастирським словом до людей, які тут мешкають, ознайомився з їхнім побутом. За словами Людмили Закупри, колишні наркозалежні нині вчаться жити по-новому: обслуговувати себе, готувати їжу, обробляти город, опановують деякі професії. Терапевтична допомога в цьому центрі надається за відомою програмою “12 кроків”. Однак головна «ставка» зроблена на духовність: люди вчаться молитися, відвідують богослужіння в приходському храмі, сповідаються та причащаються. Духовну опіку над центром здійснює місцевий священик о. Олексій.

Нині в центрі реабілітації ведуться будівельні роботи. Його підопічні самотужки зводять столярну майстерню, щоб виготовляти нескладну продукцію. Людмила Дмитрівна звертається до всіх небайдужих людей, котрі можуть допомогти у цій справі – працею, коштами й матеріалами.

Центр у Клочкові може прийняти двох людей, які потребують реабілітації (контактний телефон: 066-176-31-50).

02.11.2005. ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ. Віруючі міста зустріли чудотворні святині

1 листопада архієпископ Хмельницький і Шепетівський Антоній з єпархіальним духовенством і численними віруючими урочисто зустрів мощі чудотворця прп. Серафима Саровського, що були доставлені в Хмельницький з благословення Блаженнішого Митрополита Володимира. Архієпископ Антоній, приклавшись до святих мощів, прийняв їх і благословив місто на чотири сторони зі словами: “Врятуй, Господи, люди Твоя!” Після цього мощі хресним ходом віднесли у Покровський кафедральний собор. Владика Антоній з духовенством відслужив акафіст прп. Серафиму Саровському і подячний молебень за милість Божу та можливість прикластися до святині.

Святі мощі перебуватимуть у соборі до 5 листопада. У ці дні кафедральний собор буде відкритий цілодобово. Перед мощами безперервно звершуватимуться акафісти, молебні й нічні Божественні літургії.

Ввечері цього ж дня у кафедральний собор прибули мощі рівноапостольного князя Володимира, які зустрів архіпастир з віруючим народом, що молився в соборі перед мощами прп. Серафима.

02.11.2005. ДНІПРОПЕТРОВСЬК. До дня звільнення міста митрополит Іриней освятив реконструйований бульвар Слави та площу Г.К.Жукова

29 жовтня до дня святкування 62-ої річниці звільнення Дніпропетровська від німецько-фашистських загарбників у місті відбулося врочисте відкриття реконструйованого бульвару Слави та площі маршала Г.К.Жукова. У святковому заході взяв участь митрополит Дніпропетровський і Павлоградський Іриней. Після теплих слів вітань на адресу ветеранів і жителів міста владика освятив бульвар та площу. Наприкінці свого виступу він просив Божого благословення на всіх присутніх.

Хвилиною мовчання городяни пом’янули загиблих героїв, які віддали своє життя під час звільнення міста. Згодом до меморіальної стели Георгія Жукова були врочисто покладені квіти.

02.11.2005. СІМФЕРОПОЛЬ. Всекримська святиня відзначатиме своє свято

6 листопада — святкування ікони Божої Матері “Скорботна” (Кримська).
У Свято-Троїцькому Сімферопольському жіночому монастирі є ікона, історія якої свого часу облетіла весь Крим і стала відомою далеко за його межами.

1998 року парафіянка Свято-Іоанно-Предтеченської церкви села Першотравневе Кіровського району Феодосія Денисенко пожертвувала у храм ікону Божої Матері — тьмяне, ледь помітне зображення на невеликій дошці без окладу. Настоятель храму поставив подаровану ікону у вівтар. Минуло два тижні, настало свято Успіння Богородиці. Під час святкового богослужіння крізь розкриті Царські ворота колишня власниця ікони побачила свій подарунок і не впізнала його – таким яскравим було зображення. Ледве дочекавшись кінця служби, вона поспішила до панотця з питаннями – де так добре відреставрували ікону. Священик був здивований не менше.

Спеціальна комісія, куди ввійшли священнослужителі й миряни-художники, вчені та краєзнавці, встановила, що ікона не реставрувалася. У деяких місцях пласт барви стертий дощенту, подекуди дошку поїв шашіль, але фарби, соковиті та яскраві, аж сяяли. Богоматір зображена одна, з молитовно складеними руками. Живопис невигадливий, але образ зворушливий і проникливий. Ікона невелика – 20х16 см, виконана на дереві, датується початком ХХ століття. Аналоги цієї ікони невідомі, надпис на іконі говорить: “Образ Пресвятої Богородиці Скорботна”. У списках ікон Богородиці такого йменування немає. Щоправда, на грецьких Метеорах – скельному монастирському комплексі, на найвищій скелі, у Преображенському монастирі, є ікона Скорботної Богородиці (XI століття), але вона відрізняється від кримської.

Комісія одностайно вирішила: ікона обновилася. У Свято-Троїцькому кафедральному соборі відбувся подячний молебень з акафістом, а незабаром Священний Синод Української Православної Церкви благословив церковне вшанування цієї ікони. Святкування іконі встановлено 6 листопада, у день, коли вшановується пам’ять ікони “Всіх скорботних радість”.

1999 року ікона хресним ходом обійшла весь півострів, ставши воістину всекримською святинею. Під час хресного ходу були випадки, коли ікона виточала миро. Нині святиня в золоченому кивоті перебуває над Царськими воротами у Свято-Троїцькій жіночій обителі. З благословення митрополита Сімферопольського й Кримського Лазаря, богослужіння у Свято-Троїцькому жіночому монастирі відбудуться: 5 листопада – о 16-00, 6 листопада – о 9-00. Божественну літургію очолить митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар.

01.11.2005. СУМИ. Учні духовного училища доклали зусиль для відновлення Ряснянського монастиря

27 жовтня вихованці 1 класу Сумського пастирсько-богословського училища зі своїм класним керівником ієреєм Іоанном Мєшковим відвідали відновлюваний Свято-Димитріївський Ряснянський монастир. Колись ця обитель нараховувала 250 ченців. Нині лише товсті стіни зруйнованого храму нагадують про колишню славу.

Вихованці СПБДУ допомогли розчистити територію перед відновлюваним храмом. Такий похід корисний не лише для вивчення своєї історії. Хлопці, перебуваючи в незвичних для них умовах, змогли по-іншому подивитися один на одного. Адже вміння прийти на допомогу в реальному житті цінується значно більше, ніж володіння теоретичними знаннями.

Гідне виховання нового покоління неможливе без повернення до вікових традицій. Спроба соціалістичного суспільства створити нову, відірвану від історії ідеологію виявилася подібною до замку, побудованому на піску. Сьогодні ми спільними зусиллями відновлюємо зганьблену спадщину.