30.08.2005. КИЇВ-МОСКВА. Довгоочікувану операцію маленькому Микиті Пігенку зроблять у день знань!

Помоліться за маленького чернігівчанина!

Сайт „Православіє в Україні” вже неодноразово писав про молоду мужню родину Пігенків, яка бореться за порятунок первістка Микитки. Вже декілька місяців на сайті www.donor.org.ua. розміщена інформація про пошук коштів на порятунок маленького Микити Пігенка, хворого на ювенільну форму хронічного мієлолейкозу.
Зараз після того, як з допомогою усіх небайдужих людей були зібрані гроші, він з батьками виїхав у Республіканську клінічну дитячу лікарню у Москві. 22 серпня вони вже лягли на лікування у відділення трансплантації кісткового мозку, пересадка призначена на 1 вересня.

У відділенні їм нарахували додатково до суми за ТКМ ще 15 000 у.о. (на аналізи, вітаміни, бинти, ліки й т.д.). У тата Микити з собою є 1 000 у.о. Він просить допомогти йому, хто може, адже до очікуваної операції, а згодом і одужання маленького Микитки найважче — знайти фантастичну суму грошей на пересадку — вже позаду.

Телефон у Москві: +79265691746 (Костянтин Пігенко).

Реквізити для фінансової допомоги для лікування Микити, є на цій сторінці .

30.08.2005. ОДЕСА. „Нехай на мені закінчаться усі людські страждання!” — говорить 16-літня красуня, що бореться зі смертельною хворобою.

Брати і сестри, допоможіть Насті Гонтаровській своїми молитвами!

До усіх небайдужих звертається батько єдиної доньки Насті. Їй зараз 16 років. З вересня 2004 року вона перебуває в лікарні у Санкт-Петербурзі. За словами Сергія Гонтаровського, його донечка „у жовтні 2003 року грала в теніс, одержала легку травму, і тільки у травні 2004 їй поставили страшний діагноз: злоякісна пухлина м’яких тканин саркома в області крестця. Причому лікарі сказали, що пухлина вже в такому стані, що в Одесі, де ми мешкаємо, нічого не зможуть зробити.

Наступного ж дня ми виїхали в Київ. Була проведена складна операція, але, як виявилося потім, видалили не все. Три місяці Настя не могла вставати, тому що шов ніяк не зростався, до того ж з’явилися перші ознаки нової пухлини, що виросла із залишків повністю не вилученої першої пухлини. Проведені через кілька днів дослідження показали, що нова пухлина за розмірами перевищила попередню і, розірвавши місце шва, вийшла назовні.

На думку лікарів, уже нічого не можна було зробити. Але все-таки зважилися використати останній шанс і звернулися по допомогу до російського професора В. А. Тарасова (відомого хірурга зі світовим ім’ям, який оперує хворих на 4-й стадії раку), і він погодився провести операцію. Спеціальним рейсом Настя була терміново доставлена в Санкт-Петербург (якби вилетіли на день пізніше, вже було б пізно).

21 вересня 2004 року бригада хірургів на чолі з професором Тарасовим провела важку операцію. 11 годин боролися хірурги за життя Насті. Операція пройшла успішно, незважаючи на те, що професор попередив нас про високий ступінь ризику летального результату або про можливу ампутацію лівої ноги. Настя залишилася жива, і ніжку вдалося зберегти.

У грудні 2004 р. професор Тарасов перевів Настю в спеціальне дитяче відділення онкології в Санкт-Петербурзі у лікарні №31 для проведення хіміотерапії та опромінення, Результати проведення шести хіміотерапій вразили лікарів — хвороба почала відступати (адже перед початком хіміотерапії панувала думка, що шансів у дитини немає при такому діагнозі й наявності метастазів у легеня. Настя тоді ще лежала й важила 35 кг. Метастази сильно зменшилися і їх уже видалили з легенів. Поступово Настя почала ходити спочатку на милицях, ніжка стала зміцнюватися.

Зараз уже зроблено 10 хіміотерапій, іде променева терапія (25 сеансів), лікарі збираються робити ще хіміотерапію. Результати лікування дуже гарні, Настя добре відновлюється після хіміотерапій, вперше почала набирати вагу (перед операцією вона важила 35 кг (у тому числі пухлина 1 кг) при її рості 162, а тепер досягла 45 кг. Уже може ходити сама з паличкою. Лікарі дуже задоволені результатами.

Лікування для нас дуже дороге. Ми в Санкт-Петербурзі іноземці і доводиться платити за все: і за перебування в лікарні Насті з мамою — щомісяця близько 1500 доларів, за медикаменти і за лікування ще близько 1000 доларів, не говорячи вже про харчування й інші поточні витрати (і так щомісяця, а в Пітері Настя з мамою з вересня 2004 року). Я скільки можу дістаю грошей на лікування, друзі нам дуже допомогли. Але Насті ще необхідно продовжувати лікування, а це може зайняти ще 4 місяці точно.

Для Настюші у 16 років закінчилося дитинство і юність. В одну мить страшна хвороба й перенесені страждання зробили її дорослою. Але мені здається, хвороба її не зломила, вона так само завзято, як вчилася на відмінно в школі (яку так і не закінчила), продовжує вивчати іноземні мови. Настя вільно володіє французькою мовою (уже будучи хворою в 15 років захистила повний диплом DELF Міністерства освіти Франції), говорить англійською мовою, має дипломи й грамоти з першого по третє місце за участь у міських й обласних олімпіадах з англійської і французької мов.

Якось Настя по-дорослому сказала: «Я хочу, щоб ніхто з моїх друзів, знайомих і близьких за всіх часів ніколи не страждав, тому що я страждаю. Нехай на мені закінчаться всі їхні страждання». І тільки іноді вечорами донечку обіймає туга і Настюша крізь сльози запитує: «Мамо, коли ж я повернуся в Одесу?».

Не можливо двома словами описати ті страждання, які перенесла Настюша та її батьки. Щодня вони звертаються до Бога з єдиним проханням: зцілити доньку від цієї страшної хвороби.

У Насті зараз піде останній тиждень променевої терапії, учора почалася одинадцята хімія. Вона добре останнім часом їсть і навіть набрала у вазі (44-45 кг). Весь цей час вона намагається ходити побільше (без палички поки не виходить, але й це вже досягнення, адже в неї вирізаний з лівої сторони крестець і повністю м’язи лівої сідниці, немає чутливості на лівій ступні). Препарати для цієї хімії й для виходу з неї обійшлися батькам майже у 1500 доларів, гроші зібрали як змогли. Тато і мама Насті дуже сподіваються на допомогу добрих людей, які допомогли б їм витримати цей фінансовий удар.

Зв’язатися з Сергієм, батьком дівчинки, можна за телефоном: (050) 395-0-416, (0482) 350-416. Домашня адреса: м.Одеса-65015, вул. Вільямса 56/3, кв. 58. Гонтаровський Сергій
Володимирович.

Реквізити для надання фінансової допомоги (у гривнях)

Одержувач: ОФ ВАТ АБ «Укргазбанк»
МФО: 328759
Код ОКПО: 20937097
Рахунок одержувача: 2625371
Призначення платежу: Допомога на лікування дочки. Особистий рахунок Гонтаровський
Сергій Володимирович 262598000336.

29.07.2005. КИЇВ. Хворий на рак хлопчик відчуває гостру потребу у молитовній та матеріальній підтримці

Мама чотирнадцятирічного хлопчика Євгена Девіна, хворого на лімфогранулематоз (рак лімфатичних вузлів), звернулася до православних віруючих з проханням допомогти вилікувати її єдиного сина.

Євген хворіє з листопада 2003 року, близько року лікувався в Хмельницькій обласній дитячій лікарні, після чого повернувся додому. Проте невдовзі в нього знайшли рецидив хвороби. Єдиний засіб вилікувати хлопчика – це трансплантація кісткового мозгу.

В Європі така операція коштує близько 100 тисяч доларів, у Києві — значно дешевше. Зараз родина хлопчика не здатна внести зазначену суму, оскільки за два роки митарств по лікарнях їми було витрачено близько 50 тисяч гривень, що для родини становить величезну цифру. Сім’я, за словами Тетяни Девіної, перебуває «по вуха» у боргах, але головне на сьогодні — врятувати життя синові.

Тетяна Девіна сподівається на допомогу добрих, чуйних людей.
Тим, хто відгукнеться на прохання матері хворого хлопчика, повідомляємо, що на лікування Жені відкрито спеціальний рахунок:

КГРУ КБ «Приватбанк»
МФО 321842
ОКПО 14359302
Для безготівкового поповнення на зарплатну карту, відкриту в КГРУ КБ «Приватбанк», від «третіх» осіб.
р/з 29246825503141
Призначення платежу:
«Для зарахування на карту Дєвіної Тетяни В’ячеславівни, серія паспорту НА № паспорту 486682».

Адреса Євгена Девіна: м. Київ, вул. Шолуденка, 10, Український центр гематології, відділення ТКМ, палата №3, Женя Девін. Телефон мами 8 (097) 661-05-33.

28.06.2005. КИЇВ. Залишилося зібрати зовсім трохи грошей і дитина житиме!

Підтримаємо своїми молитвами родину Пігенко!

Вже декілька місяців на сайті www.donor.org.ua. розміщена інформація про пошук коштів на порятунок маленького Микити Пігенка, хворого на ювенільну форму хронічного мієлолейкозу. Все, що могли зробити українські фахівці для цього малюка, вони зробили. Спочатку Микитка лікувався в Охматдиті, потім – у Науковому центрі радіаційної медицини.
Річ у тому, що в Україні не роблять пересадку кісткового мозку від неспорідненого донора. А братика або сестрички, які могли б виступити Микиті донором, у нього немає, він перша і єдина дитина в сім’ї. Донора кісткового мозку, майже на 100% сумісного з Микитою, 1 червня 2005 р. знайшли в далекій Німеччині, витративши на це 15 000 доларів. Щоб дитину узяли до Республіканської дитячої клінічної лікарні у Москві і пересадили донорський кістковий мозок треба заплатити 38000 доларів. Майже всю суму – 30 000 доларів – батькам вдалося знайти. Залишається знайти всього 8 000 доларів, і цей малюк буде здоровий.
У РДКЛ відділення трансплантації кісткового мозку розраховане на 12 малюків. І черга на 80 чоловік, але оскільки Микита дуже маленький, його згодні взяти без черги, як тільки звільниться місце (після пересадки кісткового мозку дітки проводять 100 днів у відділенні). Наприкінці серпня 2005 р. звільняється 1 місце, і якщо ми зуміємо допомогти батькам зібрати 8 000 доларів, на це місце піде Микита.
У батьків таких грошей немає, оскільки на лікування хлопчика, яке триває вже більше року, вони віддали усе, що мали.
Мама хлопчика, Віка Пігенко: «Живемо ми в місті Чернігові. Микитка — наша перша і дуже бажана дитина. Народився він 14 жовтня 2003 року. У 6 місяців захворів ларингітом, потім ангіною, далі — запаленням легенів... Лікарі не знали, що з нами робити. Потім, нарешті, помітили, що рівень лейкоцитів у крові дуже високий, і почали шукати причину. Вирішили діяти методом виключень і узяли на аналіз кістковий мозок. Для уточнення діагнозу відправили нас з Чернігова до Києва, в ОХМАТДИТ. У Києві підтвердили страшний діагноз: лейкоз. В ОХМАТДИТі нам сказали, що захворювання Микити лікується тільки пересадкою донорского кісткового мозку, і виписали, оскільки більше нічим, за їхніми словами, допомогти не могли. Але надії ми не втрачаємо, адже нашого малюка ще можна врятувати!
Не залиште нас наодинці з нашою бідою! Допоможіть зібрати гроші на операцію! Адже у нашого хлопчика ще все життя попереду!»

Гроші можна перераховувати на рахунок батьків (тільки для українських гривень!):

Чернiгiвська фiлiя АКIБ «УКРСИББАНКУ»
МФО 353672
КОД ЄДРПОУ 26467592
Рахунок № 26207030170000, отримувач: Пігенко Костянтин Ігоревич
ідентифікаційний номер 2914520938
Призначення платежу: на лiкування Пiгенко Микити Костянтиновича

Телефони: батько Микити, Костянтин: +38-050-908-64-05, +38-097-946-01-79;
мама Вікторія: +38-050-907-60-18, +38-097-946-01-62.
Також можна зателефонувати до волонтера Наталії Слінчук (alfnata@i.com.ua), тел. 8-066-740-21-73.

28.06.2005. КИЇВ. Необхідна термінова допомога родині Насті Єлісеєвої, якій видалено обидві нирки і лише за рік пересадять донорський орган!

Просимо ваших молитов за маленьку Настю!

Єлісеєва Настюша народилася 1999 року, захворіла у червні 2003 року. Скаржилася на сильні болі в животі. Під час УЗД виявили пухлину лівої нирки. Дитину направили на лікування в перше хірургічне відділення Обласної дитячої клінічної лікарні міста Донецька. Діагноз — нейробластома зліва II-III клініч. стадії.
26 червня 2003 року була проведена операція з видалення лівої нирки. Метастази не знайдені. З липня 2003 по вересень 2004 року було проведено 9 блоків хіміотерапії, після чого дівчинку виписали на 6 місяців до наступних блоків.
На початку січня 2005 року дівчинка знову стала скаржитися на болі в животі і мама знайшла затвердіння в нижній правій ділянці живота.
Дівчинка знову була госпіталізована в ОДКБ Донецька. УЗД показало пухлину правої єдиної нирки. Настюша знову одержала блок хіміотерапії, після якого була направлена в дитяче відділення при Інституті онкології АМНУ у Києві.
У березні 2005 року був зібраний консиліум, який вирішив провести операцію з видалення єдиної нирки, а через рік проведення трансплантації нирки за відсутності рецидиву.
4 квітня 2005 року після операції дитина залишилася без нирок. Метастази не знайдено, легені чисті.
Зараз дівчинка почала лікування на гемодіалізі (штучній нирці), одержала два блоки хіміотерапії...
Гроші у батьків закінчилися, сума, яку потрібно сплачувати за ліки, просто «непід’ємна» для родини Єлісеєвих. Тато дівчинки, Дмитро, намагається заробити хоч трохи грошей у Москві. Більш того, нещодавно, коли в Києві закінчилися антикоагулянти в ОХМАТДИТ-і, тато закупив на зібрані мамами гроші 100 антикоагулянтів у Москві і переправив їх до Києва, щоб іншим діткам можна було б переливати кров.
Мама (Ірина) на даний момент знаходиться з дівчинкою в дитячому відділенні лікарні ОХМАТДИТ.
Ця сім’я просить вашої допомоги, дорогі друзі, щоб дівчинка протрималася цей важкий рік до трансплантації донорської нирки!
На даний момент дитині терміново потрібні ліки «Епрекс» 2000 од. (вартість однієї упаковки 1300 грн.). Упаковки вистачає дівчинці на 3 тижні. Застосовувати ліки дитині потрібно постійно протягом лікування. (Орієнтовно на рік — 21000 грн.!)
Банківських рахунків на лікування дитини у батьків поки що не відкриті (незабаром відкриють), допомогу можна передавати або безпосередньо мамі (Іра, 8-097-6634089 (моб.)) або через волонтера Ірину Брусиловську (тел. 8-066-1916658 (моб.), 573-00-23 (дом).